Чудо-ночь! я тебе покоряюсь,
Прочь печали, нет - темной тоске!
Не борюсь больше, не соревнуюсь,
Утопаю в серебряном сне.
Люди спят, спит и горе людское, -
Ведь бессильно оно в эту ночь.
Тишь везде, сердце в тихом покое,
Все печали ушли с него прочь.
Может спрятались только глубоко?
Может вырвутся вновь на простор?
Но напрасно! горит еще око,
Грустный мы не начнем разговор!
Посмотри, серебром блещут волны,
Посмотри, синь небес в вышине!
Манит к морю волна, и безмолвно
Звездный луч призывает к себе!
_______________________
Леся Українка. На човні.
Нічка дивна! тобі я корюся.
Геть всі темнії думи сумні!
Не змагаюся вже, не борюся,
Потопаю в сріблястому сні.
Люди сплять, спить і людськеє лихо,-
Лихо сили не має в сю ніч.
Тихо скрізь, і на серденьку тихо,
Десь журба з нього згинула пріч.
Може тільки сховались глибоко?
Може зараз прокинеться знов?
Та дарма! поки ясне ще око,
Не здіймаймо журливих розмов!
Глянь, як хвилі від срібла блищаться,
Глянь, як небо синіє вгорі!
Вабить хвиля на море податься,
Кличе промінь ясної зорі.
_______________
В. Бабенцов. Леся Украинка на Владимирской горке. Масло. 1955 г.