- У меня болит желудок. Наверное, съел что-то несвежее...
- Возможно. Но сейчас я всё же уверен, что дело не в этом.
- А в чём же ещё?
- Я видел, как ты ел.
- Ну и как же я ел?
- Ты ел стоя и спешил, а ещё тебе было неудобно есть некоторую пищу.
- Почему это?
- Ты напрягался, когда прямо из банки отправлял вилкой в рот куски консервированного перца.
- С чего ты взял?
- Ты старался не капнуть жиром на стол.
- Гм.
- И поэтому ты совсем не думал о вкусе еды. Тебя беспокоила другая мысль...
- Какая же?
- Если капнет, то потом придётся ещё и стол вытирать, а это опять-таки время...
- Та да.
- И когда один из наколотых на вилку кусков перца все же свалился прямо между столом и спинкой стула, вымазав их соусом, ты...
- Да-а-а, я потерял аппетит и поэтому, глотнув остатки пищи, стал мыть посуду.
- И вытирать стол и стул.
- Да, и вытирать стол и стул, наблюдательный вы наш.
- Хорошо, что ты хотя бы не продолжил без аппетита свою трапезу.
- А то что?
- Раз продолжил, два, возможно, и три... А потом и заболел...
- Та ну... Прости, но это чепуха какая-то...
- Это не чепуха. Это один из самых упрямых фактов, поверь.
- Ну, даже не знаю... Так короче, ты считаешь, что сейчас у меня болит желудок потому, что я спешил и капнул перцем на стол?
- И стул.
- Хорошо. На стол и стул.
- А почему же еще? Только поэтому.
- Гм. А если бы только на стол?
- Все равно – хоть и на пол.
- Я попробую в следующий раз есть сидя и не спешить.
- И постарайся приготовиться.
- К чему? К новым каплям?
- Возможно. Не без этого. Но важно быть готовым к ним. А главное...
- Что главное?
- Чтобы после еды не болел желудок, не достаточно есть свежую пищу и не переедать – важно ещё и приготовиться думать во время еды правильно.
- Как это? О чем думать?
- О вкусе еды.
26.01.17
Смак їжі
- У мене болить шлунок. Напевно, з'їв щось несвіже ...
- Можливо. Але зараз я все ж таки впевнений, що справа не в цьому.
- А в чому ж іще?
- Я бачив, як ти їв.
- Ну і як же я їв?
- Ти їв стоячи і поспішав, а ще тобі було незручно їсти деяку їжу.
- Чому це?
- Ти напружувався, коли прямо з банки відправляв виделкою в рота шматки консервованого перцю.
- З чого ти взяв?
- Ти намагався не крапнути жиром на стіл.
- Гм.
- І тому ти зовсім не думав про смак їжі. Тебе турбувала інша думка...
- Яка ж?
- Якщо крапне, то потім доведеться ще й стіл витирати, а це знову-таки час ...
- Ну, так...
- І коли один з наколотих на виделку шматків перцю все ж звалився прямо між столом і спинкою стільця, вимазавши їх соусом, ти...
- Т-а-а-ак, я втратив апетит і тому, ковтнувши залишки їжі, почав мити посуд.
- І витирати стіл і стілець.
- Так, і витирати стіл і стілець, спостережливий ви наш.
- Добре, що ти хоча б не продовжив без апетиту свою трапезу.
- А то що б?
- Раз продовжив, два, можливо, і три... А потім і захворів...
- Та ну ... Прости, але це нісенітниця якась...
- Це не нісенітниця. Це один з найбільш упертих фактів, повір.
- Ну, навіть не знаю... Отже, ти вважаєш, що зараз у мене болить шлунок, бо я поспішав і крапнув перцем на стіл?
- І стілець.
- Добре. На стіл і стілець.
- А чому ж іще? Тільки тому.
- Гм. А якби тільки на стіл?
- Усе одно – хоч і на підлогу.
- Я спробую наступного разу їсти сидячи і не поспішати.
- І постарайся приготуватися.
- До чого? До нових крапель?
- Можливо. Не без цього. Але важливо бути готовим до них. А головне...
- Що головне?
- Щоб після їжі не болів шлунок, мало їсти свіжу їжу і не переїдати – важливо ще й приготуватися думати під час їди правильно.
- Як це? Про що думати?
- Про смак їжі.
26.01.17