Привіт, Тату.
Скучив за Тобою. Давно не писав Тобі листів. Давно не говорили.
Дякую, що обіймаєш мене...
Ти знаєш, про що я думаю. Дивлюся різні фільми, читаю різні статті.
Як я почуваюся? Спокійно почуваюся. На душі спокій, ніби упевненість, що усе буде добре.
Так, треба буде боротися, я знаю.
Чи хочу написати пісню? Ні, Татусю, трохи пізніше. Зараз мені не до цього. Я хочу, аби з місця зрушило нарешті усе...
Так, я розумію, що у мене занадто сміливий план, на грані божевілля. Я знаю. Бо зрушити систему шоу-бізнесу, і примусити її крутитися по-новому - буде тяжко. А чи готовий хто-небудь?...
Знаєш, у мене сьогодні думка майнула: цікаво, а чи хтось передбачив мій прихід?.. Відповіді немає. Ти посміхаєшся... І посмішка Твоя трошки сумна і поблажлива. Хочеш сказати мені, що це не має значення...
Ну, що ж...
Так, почуваюся полоненим. Полоненим обставинами, де я поки що не маю права вибирати...
А ми так не домовлялися. Ти обіцяв мені свободу.
Так, дихаю, дихаю... Зітхаю.
23.07, 12.01.2017
Братіс