Андрій почав нервово ходити по кухні.
-Отже, вона прагне великої помсти, прагне знищити цих гадів... І знаєш я її в цьому повністю підтримую!
- Заспокойся! Звичайно ми помстимося їм. Але ,щоб все вийшло потрібно не втрачати холоднокров'я. Усе, поговоримо, як приїду. А то мій "МТС" з твоїм "Київстаром" не дуже ладнають. Папа .
Смартфон Андрія замовк.
Сестра. Як же сильно він злякався за неї...
Із кімнати почулося кряктіння. Андрій кинувся у вітальню, там на дивані сонно потираючи очі сидів Перун.
-Пер!
Хлопець здивовано поглянув на увійшовшого в простору вітальню молодого чоловіка. Він спочатку не зрозумів, що тут робить і хто ця людина, але поступово почав пригадувати недавні події.
-Андрій?
-Так, Андрій. Їсти хочеш? - запитав перевертень і тут же згадав, що хлопець не розуміє його мови.
І знову жести. Пояснити дану фразу для Ендрю було дуже складно.
Спочатку Пер не розумів, що хоче з нього Андрій, але поступово він зрозумів,що він з нього хоче .Пер закивав головою.
-Так. -Андрій теж покивав головою.
- Так. -повторив Перун, він же Джандерфолк.
-У мене є піца. - слова "вовка" супроводжувалися жестами .
- Так. Піца. Їсти.
Андрій відчув радісь у серці, хлопець виявляється здібний і все запам'ятовує та розуміє прекрасно.
- Ходімо за мною в кухню. Їсти піцу. -знову жести.
Андрій пішов назад у кухню постійно обертаючись, щоб пересвідчитися, чи іде за ним дивак Перун. Чому дивак? А тому, що усе з ним пов'язане -дивне. Усі ті обставини при яких він його знайшов, незнання української мови... Стоп! Потрібно перевірити, можливо він англійською розмовляє.
- Do you spike english?
Та хлопець лише сумно похитав головою, він не знає цієї мови. Що ж ,в такому випадку можна його взагалі вважати інопланетянином. Андрій навіть не здогадувався наскільки близько він був до істини.
Піца знову закрутилася на тарілці у мікрохвильовій печі, перевертень поглянув на Перуна. Хлопець із німим захватом спостерігав за нагріванням їжі, хоча власне і на їжу він дивився, як на восьме чудо світу .
-Мікрохвильовка. -просто сказав Ендрю, тикаючи пальцем на електричний прилад.
-Так. Мікрохвильовка. - легко кивну Перун.
Він нахилився ще ближче до прибору і притулився лобом до скляних дверцят. Раптом мікрохвильова піч видала характерний звук, який сповіщав про закінчення нагрівання.
Пер злякано відсахнувся і відскочив. Його перелякані очі і незрозуміле белькотіння дали зрозуміти хлопців-вовкові про все.
-Не бійся, все добре. - Як це на жестах пояснити?
Коли вони врешті сіли за стіл Перун і Андрій зрозуміли наскільки зголодніли...
Через тиждень Пер уже доволі не погано освоїв мову і розмовляв майже вільно .
Він почув кроки. По легких і просто розкидаючих у всі сторони енергію кроках він зрозумів, що іде Жюлі. Хлопець легко висковзнув із кімнати підбіг до сходів і голосно сказав:
-Доброго ранку, Жуліно!
-Ах, Перун? Налякав. -посміхнулася блондинка.
- Що сьогодні на... - Пер зам'явся, знову забув це слово.
- Сніданок?
-Так. Тільки не кажи, що піца!Вона мені уже... -знову заминка.
- Набридла? - весело запитала Жюлі.
- О, саме так. Набридла!
- Сьогодні в нас вівсянка. -легко промовила дівчина і продовжила спускатися сходами вниз, у кухню.
- У моєї сестрички знову приступ здорового харчування і правильного життя. - розсміявся тихо підійшовший Андрій.
Жюлі інколи називала його Ендрю, але Пер не міг знайти схожість між Андрійом та Ендрю, тож вважав це просто не відомим пестливим словом.
- Здоровий спосіб життя... - задумливо повторив хлопець дивлячись у слід своєму рятівникові .
Коли він спробував страву на смак, перше враження було, що він, як казав Андрій, перебрав з алкогольним. Хлопець зірвався з місця і кинувся в туалет. Потужний рвотний рефлекс змусив його зігнутися вдвоє та міцно затулити рот рукою. З того часу він уже не міг їсти людську їжу. Хлопець не розумів чому, адже їсти хотілося дуже...
Андрій за цей тиждень привчив його бігати по вечорах. Сьогодні вовк сидів у залі і читав, якусь книгу про біологію. Він шукав причину голоду і не сприйняття їжі Перуна.
Хлопчина взув уже полюблені ним кросівки та спортивний костюм і вийшов на вулицю, ноги самі привели його у Центральний парк.
Вечір видався прекрасним. На вулиці було зоряно. Ця прекрасна зоряна ніч подарувала йому чудову пробіжку. Абсолютно щасливий юнак звернув на темну алею парку. Десь по її середині він, дякуючи своєму чудовому зору, помітив дві хрупкі постаті дівчат. "Гуляють в такому небезпечному місці... Дивні. " - подумав Пер і вирішив повернути на перпендикулярну цій алею, щоб не лякати дівчат, як раптом нічну тишу прорізав, наче лезом, крик. Крик юних дівчат, які нерухомо (напевно від жаху та шоку) стояли на місці. Пер кинувся туди з усіх ніг. Та хоча хлопець перебував в чудовій фізичній формі, його мозок твердив те, що він не встигне. Власне, він це й сам розумів. Його скувала шалена лють на власне безсилля, на те що він не вміє нічого такого, як Андрій, на те що він допускає це. У його грудях лють почала переростати у дивне фіолетове полум'я, у очах власне теж загорівся цей дивний вогонь, це його ще більше роздратувало, бо заважало дивитися під ноги при бігові. Дві постаті з'явилися поряд з дівчатами. Вампіри. Андрій розказував йому про цих злісних кровопивць.
Шалене полум'я уже максимально заповнило його груди. Йому більше не вистачало місця. Пер різко зупинився. Пекуча біль у грудях віддалася на кінчиках його тонких пальців. Фіолетові іскорки легко розсипалися навколо. Хлопець відчував, що втрачає контроль над собою. Він сам не зрозумів, як це трапилося. З його пальців поплелися нитки до центру долоні. Там вони перепліталися між собою, створююючи фіолетові, сіяючі клубки енергії, ще не відомої Перу .Раптом ці два, уже велетенські, клубки зірвалися з його рук і, як два великі пси кинулися із нереальною швидкістю на вампірів. Вампіри, які в той час коли Пер створював полум'яні клубки уже накинулися на дівчат, дико закричавши опинилися в вогняному колі. Воно зтискалося аж то тих пір доки не утворило коло діаметром з двадцять сантиметрів , в центрі якого лежало дві купки попелу. Раптом полум'я сформувалося в промінь і втягнулося в нового Пера. Пера Повелителя Вогню.
Голова боліла дико. Дві дівчини уже давно втекли так і не помітивши його. А його розпечене тіло впало на сніг, який тут же розтав, немов масло під вогнем. Перу ще з півгодини полежав на землі під рясним снігопадом вслухаючись в тишу, в темряву, в пустоту... Він не міг зрозуміти, що трапилось. Власне, в його житті усе не зрозуміле. Хто він? Для чого він створений? Чому він нічого не пам'ятає? І що це було?!
Пер важко піднявся з землі і повільно побрів додому залишаючи темні розталі в снігу сліди надпалених кросівок.
Ендрю побачивши Перуна в такому стані просто застиг з чайником в руці буля столу, як кам'яна статуя. На його лиці читалося повне нерозуміння цього незвичайного видочища, що постало перед ним. Пер в улюбленій, місцями зітлівшій, спортивній чорній кофті та таких ж штанах,надпалених брудних колись білих кросівках стояв в дверях і важко, хрипко дихав.
-Хто це тебе так? -Інших слів Ен не знайшов
-Це я їх, взагалі то. Я незнаю що трапилось. Скажу лише одне, ти правий, я не такий, як інші смертні. І сьогодні я мав можливість самостійно в цьому переконатися.
Перун підійшов до бару, дістав бутилку коньяку, налив в два стакани та протягнув одного Андрію. Не дочекавшись гори питань від перевертня він просто почав розказувати:
-Це було боляче .В грудях у мене запалав вогонь. Він затьмив всі мої почуття і врешті з пучків моїх пальців потяглися ці, як то їх...
-Що? Водяні спіралі? Трав'яні? - він набравшись сміливості запитав,- Невже вогняні нитки?
- О саме так! Вогняні ниті . А далі я нічого не пам'ятаю. Прийшов до тями я лежачи на землі,сніг під мною розтав. Я дорогу насилу додому знайшов.
Пер швидко відпив із свого стакана, поставив його у посудомийку і добавив :
- Карма в мене така. Одні незрозумілі неприємності... Гаразд, я в бібліотеку. Хочу зрозуміти, що ж я за "звір" такий.
Андрій похитав головою. Ага, ага дізнається він, якщо він, Андрій, незнає хто цей хлопець, то і Пер не дізнається. Андрій в свій час перечитав усі книги з батьківської бібліотеки і добре знав ,що Перун не дізнається про себе нічого. За те він може знайти книги, про те, як оволодіти цією дивною силою полум'я в середині себе. Андрій вилив коньяк у мийку і нарешті залив свій чай водою. У нього проблем і так багато. Ось тролі і гноми їх зраджують потрішки і переходять під командирство вампірів. А ці гидкі "упирі" обіцяють їм золоті гори. Валькірії ще не оприділилися із стороною на чию сторону вони пристанють і просто спостерігають за відчайдушною боротьбою. Вчора Ендрю прийшлося перекидатися у своє друге "Я" і бігти у містечко N на збори вовкулак і перевертнів.Жюлі попросила в нього забрати через 2 дні, тепер уже завтра з аеропорту свою бойову подругу бойового мага, повелительку води Анжі і поселити в себе на не визначений проміжок часу. Це звичайно розлютило Андрія, але нічого вдіяти він не міг, боєвий маг на їхній стороні їм точно не зашкодить. Ендрю тихо чортихнувся і підійшов до холодильника, дістав коробку з тортом і прийнявся заїдати нерви. Ніч за вікном була чарівною, чарівною саме тому, що за вікном. Після сьогоднішньої сутички Перу зовсім не хотілося виходити на вулицю у цей час доби. Він уже декілька годин рився в бібліотеці Ендрю і так нічого й незнайшов . Лють знову почала закипати в його грудях. Ну ось чому він такий не везучий? Де та його магія? Хлопець зітхнув і попрямував до останнього стелажа з книгами про Вогняних Володарів родом з планети Марс. "От маячня, який з мене Володар? Зараз подивлюся для очищення совісті і піду спати. "- вирішив Пер і взявся до останнього стелажа. Невдовзі він так захопився настільки, що забув про своє смертельне бажання спати. Книги були захоплюючими, в них він бачив себе, і полум'я фіолетового кольору. Тепер він знав чому фіолетового, це був колір максимальної люті і тривоги. Полум'я цього кольору дуже рідко могли викликати Володарі. Для того щоб це сталося маг має бути майстром самоволодіння і вміти дуже добре концентруватися на одній або, що складно настільки, як пройтися по лезі ножу і не порізатися, на двох емоціях . На люті і тривоги. Ці почуття мають поглинути мага повністю, мають перевернути його душу і не знайшовши виходу знайти часткову волю в руках Володаря.
Перу сидів приголомшений і дивився пустими нічого не виражаючими очима на 4 книги в твердій та старій палітурці з металевим, швидше за все золотим, оздобленням.
У двері хтось постукав.
-Входьте! - Голосно промовив юнак ,не відриваючи нічого не виражаючого погляду від книг.
- Ну що знай...-Ендрю обірвався на півслові побачивши Перу. - Ого, і що ж тут ти таке страшне прочитав?
Він підійшов до столу і взяв першу книгу.
-Такс, такс, що у нас тут ?" Повелівати вогнем можуть декілька типів особ пов'язаних з магією, а саме : маги боєві, відьми з дарами вогню, дракони, повелителі стихій із силою вогня і Неперевершені у цьому Володарі Полум'я." І що тут страшного?
-Що тут страшного?!Я точно не відьма, та й не дракон. На повелителя я теж не тягну я з закляттями пробував перевірити себе. Ні не слухає мене ніщо. Зате ось Володарем я можу бути або що більш імовірно боєвим магом.
-Маячня і ще раз маячня! Який з тебе Володар. Володарі є взагалі не земною рассою. Їх на Землі максимум разів зо три бачили. І пам'ять в них ідеальна. А ти що? Забудько з амнезією на мою голову звалився. Маг, це і вправду набагато ближче до істини.
-Де ти мене знайшов?
-Біля Головного Порталу... Чому ти питаєш? - Нахмурився Ен.
- Ти ніколи не задумувався, чому саме біля порталу?
-Я просто не можу повірити у це. Як ти можеш бути Повелителем Вогню, якщо ти на Землі, а вони живуть на Марсі, ти навіть не пам'ятаєш нічого, а називаєш себе... Все! На сьогодні досить, я спати. -Ендрю розвернуся підійшов до дверей і кинув через плече :- Завтра їдемо в аеропорт по Анджі, боєвий маг третього розряду, стихія вода. Ось така іронія. В дев'ять ранку будь готовий. Добраніч .
Ен, закрив двері і повільно побрів до своєї спальні, душ, і ось нарешті постіль. Сон повільно поглинав усі інші почуття, потрішки перевертень поринав, як у глибоку тиху ріку з бурною течією біля дна, у сновидіння.
Знову він бачив свого батька. Всеслав тихо ступав по покритій інеєм траві, поряд ішла мама, боєва подруга тата.В янві було, як власне і завжди, тихо. Вони ніколи не ходили окремо на завдання, хоча на цей раз їх це не врятувало. Ось ще один крок і татова нога опиняється у пастці в вигляді міни. Мама ступала слід у слід за татом, та її настигли не тільки осколки від міни, а ще й куля в спину.
Відео, де гинуть його батьки було записане на дискові та підкинуте під вхідні двері.
Більше він їх не бачив. І саме тоді цим нападом вампіри дали зрозуміти перевертням та вовкулакам, що війна відкрита. Андрій знову відчував ніжні руки мами і чув батькові слова :" Сину, головне ніколи не здавайся, пам'ятай в тобі тече кров непереможних ."Він тоді вперше і востаннє програв в боксерському поєдинку своєму колишньому другові.
Усе це снилося йому уже два роки. Рівно з того дня, коли вони загинули.