Копитами б'єш утрамбовану землю
Сягаєш очима глибокого неба
Пускаєш у простір ти стріли свої золоті
Одна з них потрапила в мене
Я довго вагалась про те говорить
Писала листи і боялася їх відправляти
А потім зв'язала із шовку лассо
На лови пішла о четвертій чи п'ятій.
Тепер на тобі без вуздечка і стремен
В копиці волосся потонули пальці
Під стегнами чую - колотиться серце
Гарцюй піді мною! Так любо на тебе дивиться!
Мій дивний коханий, ти кінь чи людина?
А може ти дивна істота з чужої планети?
Як солодко бути з тобою! Куди ти поніс
свою вершницю дику? В якому ми Всесвіті?
Де ти?
Питання по колу. Я зверху і знизу
Вогонь твого серця то пестить,
то палить нестерпно.
Зливаюсь з тобою в пекельному
Цім поцілунку. Все п'ю і не можу напитись
Любовного трунку: тебе мій коханий,
Мій коню-людино...