Сейчас отыскал её более раннюю страницу: http://www.proza.ru/rec_writer.html?liiriliin - я знал о её существовании, но никогда не пробовал искать. А сейчас вдруг захотелось. Но... Я знаю, что её первая страница называлась просто "Мой Синий". А теперь она называется "Лирилин -Мой Синий"... Наверное, это Марк переименовал.
Но есть ещё одно Но. На сайте есть (и тоже закрыта) ещё одна страница, которая называется "Мой Синий"... Но я не знаю пока её логина. Вот, ищу... Пытаюсь выяснить. О существовании третьей ("Лирилин - Мой Синий") я не знал, узнал только сегодня, когда набрал в поисковике автора "Мой Синий". Я подумал сперва, что это Марк её создал, после её смерти. Но оказалось, что она была создана при ней, и ею же. Ничего пока не понимаю... Оказывается, у Лирилин было три страницы?
01.01.2017 14:54
* * *
Я нашёл её первую страницу ("Мой Синий"): http://www.proza.ru/rec_writer.html?mojsinij
Теперь я понял хронологию: второй была "Лирилин -Мой Синий" (http://www.proza.ru/rec_writer.html?liiriliin), и она была создана ради единственной рецензии Бабалашкину. А потом была создана третья, последняя: "Мой Синий -Память" (которая теперь называется "Лирилин"): http://www.proza.ru/rec_writer.html?minusinine
Перечитываю её исходящие... Впитываю её снова, и она для меня опять живая... И снова слышу её тихий нежный голос...
15:10
* * *
Смотрю статистику её страниц:
http://stihistat.com/pr/avtor2/mojsinij
http://stihistat.com/pr/avtor2/liiriliin
http://stihistat.com/pr/avtor2/minusinine
Читаю входящие... И ощущаю тоску в груди, до слёз... Мысленно трогаю её строчки пальцами своей души, и понимаю, что мне её не хватает...
Марк, Марк, зачем ты закрыл её страницу? Я хочу читать её. Марк, открой, пожалуйста...
Тату, скажи мені, як можна її воскресити?... Я розумію, що часу багато пройшло, що від її тіла залишився один лише скелет... І що цей скелет не обросте м'ясом, хоча Тобі все підвласне...
Лірілін, навіщо ти пішла?... Навіщо...
Ось, і Сабо про те саме питає:
"почему ты ушла?
Огюст Сабо 01.12.2014 15:21"
http://www.proza.ru/comments.html?2007/10/28/136
І я їй відповів сьогодні:
"Она умерла, Сабо. Ещё 4-го апреля 13-го года. Её страницу закрыл Марк.
Братислав Либертус Свидетель 01.01.2017 16:02"
Але ж... Я читаю твої рядки, Лірілін, і чую твій голос...
Я роздумую над цим... Виходить, що ти поряд? Ти чуєш мене, Лірілін?
Знаєш, а мені так хотілося поїхати в Естонію до тебе, та погостювати у тебе трохи. Подихати повітрям, яким дихаєш ти. Посидіти на дивані чи кріслі, на якому сидиш зазвичай ти. А потім дивитися на місто з вікна, з якого дивишся ти... А тепер?... Тепер тебе немає там. І мені немає сенсу туди їхати. Хоча мені тебе не вистачає...
Не знаю, Тату... Що зі мною коється. І навіщо це мені. Я не знаю, Тату...
Я не знаю, чи подобаюся я собі таким. Не знаю. Певно, є у цьому щось і плюсове, і мінусове... Я почуваюся живим - це добре. Але мені сутужно - це погано. Бо так і збожеволіти можна від туги... Тату, не залишай мене одного. Не залишай мене на самотині. Займи мене чим-небудь. Так, давай хоч пісню напишемо... Присвятимо її Лірілін? Не знаю... Не знаю, Тату.
15:43
* * *
А це її аватар на першій сторінці: http://www.proza.ru/photos/mojsinij.jpg
А це - на другій: http://www.proza.ru/photos/liiriliin.jpg
А на третій аватару немає. Хоча був колись... Але очевидно, вона його просто видалила, якраз перед тим. Бо міняла його кілька разів упродовж існування сторінки.
Жаль, що я не знаю її справжнього імені... І не знаю адреси її акаунту в естонській соцмережі tule.ee - якщо вона там була, звісно...
Я не знаю, навіщо я забиваю собі цим голову. Померлих треба відпускати... Лети, Лірілін! Лети на Небо...
А Ти, Тату, подаруй мені когось, хто би мене грів так, як гріла вона... Але подаруй не онлайн, а в житті... Хоча звісно, я і малому буду радий. Ти ж знаєш...
16:01
