Вчора ти сказав мені: "Пробач!
Ми з тобою більше вже не пара!"
Місяць - величезний помаранч,
Заховався за кудлату хмару.
Вразила, мов постріл, звістка та,
Душу крижаним обпікши вітром.
Розлилась довкола темнота,
Наче хтось, зненацька, вимкнув світло.
Навпростець, світ зА очі, кудись
Поривалась бігти без дороги...
Не змогла. Бо час і той спинивсь
Зрадою прикутий до підлоги.
Измена
Я вчера услышала: "Прости!
Дальше врозь. Поверь, так будет лучше."
Месяц, желтокожий апельсин,
Закатился медленно за тучу.
Новостью сраженная, застыв,
(Так врасплох застигнуло ненастье),
Показалось - небо с высоты
Сверзлось. И разбилось в одночасье!
Прочь бежать хочу, но не могу.
Кровь как будто загустела в венах...
И застыло время на бегу
К полу пригвожденное изменой.