С украинского http://www.stihi.ru/2016/11/28/5119
Любой из нас был когда-то звездой,
Думай об этом хотя бы изредка,
Глядя на сослуживцев в понедельник,
Слушая криминальные хроники по TV,
Толкаясь в битком набитой маршрутке, -
Звездой, слышишь,
Разными звёздами,
Которые каким-то макаром рассыпались на частицы,
Прилетели на мертвый шарик в закомарах Вселенной
И сотворили жизнь.
Притягиваемся, отталкиваемся,
Падаем, набухаем (и просто бух`аем),
Хотим быть солнцем для кого-то,
Единственным, вокруг которого всё крутится,
Крошечки безымянные, амёбки с понтами и ранками,
Белковые, аж белые от страха за себя,
Как белки в колесе – летим вперед,
Только вперед, запыхавшись,
До какой-то очередной точки,
Крапинки, взрыва -
Старого, как мир, и сверхнового, как солнце.
***
понедiлковi роздуми
Кожен із нас був колись зіркою,
Думай про це хоч інколи,
Дивлячись на співробітників у понеділок,
Слухаючи кримінальні хроніки по TV,
Штовхаючись у напхом напханій маршрутці,
Зіркою, чуєш,
Різними зірками,
Котрі якимсь побитом розвалились на елементи,
Прилетіли на мертву кульку у закамарках всесвіту
І сотворили життя.
Притягуємося, відштовхуємося,
Падаєм, вибухаєм (і просто бухаєм),
Хочемо бути сонцем для когось,
Єдиним, довкола якого усе крутиться,
Крихточки безіменні, амебки з понтами та вавками,
Білкові, аж білі від страху за себе,
Як білки у колесі – летимо уперед,
Завжди уперед, захекавшись,
До якоїсь чергової крапки,
Цяточки, вибуху -
Старого, як світ і наднового, як сонце.
© Copyright: Ганна Осадко, 2016
Свидетельство о публикации №116112805119