Спрагло

Фрося Караваева
Сонце ще може вийде за хмари
і розійдуться любові примари,
тануть в світанку ті привиди-сни.
Сонце чекати, не знаю, чи ні.

Сонце дарує промінь надії,
я переходжу від мрії до дії.
світло вмирає, роджається знов,
світло невпинне, таке як любов.


світло
лине
споміж світів

сонце
гине
без ніжних слів

спрагло
спрагло мені
до почуттів
твоїх

Зоряне сяйво пройде крізь мене,
тихе, безжалісне і безіменне,
лишить пропалені діри і йде -
то є вагання дитя молоде.

Я озираюсь справа наліво,
бачу за спиною пламенні крила.
світло вмирає, роджається знов,
світло як ми, саме ми є любов.