Жив собі в лісі блукаючий Вогник. Дружив з Лісовиком і Болотяником. У їхніх володіннях, як вдома себе почував. То з лісу людей виведе, то по болоту проведе. Бурчали на таку поведінку Лісовик з Болотяником, але терпіли.. Вогник був добрим, веселим, то й раділи йому друзі.
Прилітає одного вечора Вогник до друзів у гості, а на кінці болота крик та сварка:
- Моє!! - кричить Болотяник, - ще місяць тому ця земелька болотом була. Моя вона!
-Ні, моя! - не поступається Лісовик, - встань тут і зрозумієш, що ця земля лісова, тверда, а не якесь там болото. А що була ним, так місяць тому дощі лили не переставали!!Знаю я чим вона тобі сподобалася так: ягоди я тут посадив, доглядав їх. А ти?! На все готове?!!
Ліс і болото затихли цю сварку слухаючи. Вогник теж їх послухав-послухав, та й запропонував вихід: він проведе когось із людей болотом. Якщо людина ступить на спірну землю, то буде вона (земля) за Лісовиком. Якщо ж ступить куди інде - за Болотяником. На тому й порішили.
Аж тут голос в лісі почувся. Якийсь газда з рибалки додому вертає. П'яний!! Як чіп!Вогника побачив і давай його, як муху, в кулак ловити. Через усеньке болото за ним гнався, аж до краю. Вогник вилетів за межі болота. Висить, чека: куди ж чоловік ступить? І не помітив, що його світло на Лісовика впало. А ось газда добре Лісовика розгледів: пень старий, порепаний, з вогненними очима; замість волосся зелене листя, руки-гілки та ноги-корені!Враз протверезів, заверещав та й драла по болоту!
Болотяник радіє, а Лісовик злиться. Вогника звинувачує:
- Ти навіщо мою красу лісову освітив? Хіба люди на красі розуміються? Ти винен!
Вогник від таких звинувачень, аж світити на мить перестав!
- Допоможіть!
Якась дитина в лісі заблукала. Вогник одразу полетів туди. Хлопчина уже сплакався. А тут наш Вогник його за собою поманив. Біжить,хлопчина, спотикається, під ноги не дивиться. Добіг до краю болота, а там дивиться - освічує Вогник дорогу додому. Яскраво освічує... Усе забув хлопчина: і страх, і плач. Вискочив на тверду землю і додому припустив.
Тепер Лісовик святкує, а Болотяник ганить Вогника:
- Ти чого йому допомагаєш?!
Ось так і живуть. Пройдуть дощі, то Болотяник на тому клаптику землі порядкує. Підсушить землю сонечко - Лісовик тут як тут, зі своїми порядками. А Вогник літає та шукає людей, щоб раз і назавжди залагодити суперечку між друзями.
І наскільки у Вогника ще терпцю вистачить?