Замок князя Всеволода стояв на пагорбі. Величний, неприступний і загадковий. Але ще більшою загадкою був його господар. Про князя Всеволода ходили страшні чутки. Нібито він їсть малих дітей, та й молодими дівчатами не гребує! Одне слово - людожер! Але була в селі одна людина, старий дід, котрій казав цілком протилежне. Він згадував, що князь завжди був хорошим воїном, що люд в селі біля замку ніколи не боявся ворожих набігів, що князь завжди був справедливим.
Малий Любомир дуже хотів побачити князя Всеволода. Хотів пересвідчитись, що з цих розповідей правда? Який князь насправді? Страшний людожер чи звичайна людина? Якщо людожер, то за Любчиком ніхто не заплаче! Нема кому: батько загинув ще до його народження, мати теж на світі не затрималась, а для родичів малий був лише тягарем. Ну а коли князь воїн, як розповідає дід, то Любчик попросить його навчити усьому чого знає. Він, Любомир, теж хоче захищати свою землю.Задумано - зроблено!
Увечері, до того, як опустили міст, Любомир пробрався в замок. Йдучи спустілим замком він дивувався. Велечезні палати, на стінах дорогі гобелени, скрізь прибрано, але так пусто, так холодно!! І тихо.. Ніде ні душі...То може не брехали люди і чутки про князя-людожера правда?
- Ти хто такий? Звідки?
Від несподіванки Любчик ледь не підскочив на місці. Позад нього стояв сивочолий чоловік і грізно дивився на нього.
- Я.. Любомир... Я... до князя Всеволода прийшов.
Після такої відповіді в очах чоловіка засвітився подив:
- А ти мені розкажи чого хочеш від князя. може, щось і пораджу, - він жестом запросив Любчика сісти за стіл.
Поведінка чоловіка, його спокійний голос одразу заспокоїли Любчика. Він сів за стіл навпроти і почав розповідати про батьків, про себе, про свою мрію:
- .. Кажуть, що князь справжній воїн. Я дуже хотів би у нього повчитися..
Поки Любчик розповідав чоловік почистив яблуко, грушу. Порізав їх у миску, щедро полив медом і підсунув хлопчику:
- Їж.
Але Любчик уже не міг заспокоїтись:
- А ще кажуть, що князь Всеволод - людожер! Це правда?
- Поїж і послухай мене! - чоловік підсунув Любомиру тарілку й ложку. А коли малий став смакувати, продовжив. - Князь Всеволод ніколи не був людожером. Забудь і думати про такі дурниці. Він самітник, бо захищаючи свої землі не зміг зберегти сім'ю. Коли князь воював у цей замок підступом пробрались вороги. Вони вирізали усю челядь і вбили дружину і сина князя. Він так і не зміг дізнатись хто його зрадив, хто провів ворога до замку. З тих пір князь і живе самітником, і не хоче бачити людей. А вони он яких байок понавигадували!
- Але чому ж він не вийде до людей? Нехай вони побачать, що він звичайна людина і перестануть вигадувати дурниці, - після такої розповіді Любчику перестала смакувати страва. Чоловік лише гірко посміхнувся і почав влаштовувати малого на ніч.
- Лягай, поспи. Завтра зранку підеш додому. а опівдні приходь до замкового мосту. Князь вийде до людей, там і попросиш у нього, що хочеш.
Здалось, що Любчик лише закрив очі, а сонячний промінчик уже стрибав по обличчю, будячи його. Пора було повертатись додому. Лише зараз він зрозумів, що не спитав у чоловіка ні як звуть, ні хто він такий. Але одне він знає напевне: сьогодні опівдні він побачить князя.
Селом проскакали вершники. Оголосили, що опівдні князь вийде до народу, всяк охочий може його побачити.Опівдні біля замкового мосту яблуку ніде було впасти. Люди дивились на ворота з захватом, цікавістю і острахом. Їде сам князь Всеволод!Любомир пробився у перші ряди.Підняв очі на князя і дуже здивувався: на княжому коні, у княжому одязі йому на зустріч їхав вчорашній знайомий! Він доїхав до Любомира, спішився, поклав йому руку на плече і спитав:
- Ти все ще хочеш стати вояком? Будеш захищати свою землю?
- Хочу. І буду.- твердо відповів Любомир, дивлячись в очі князю Всеволоду.
Минуло десять літ... А в селі біля княжого замку знову переполох: додому з походу повертає названий син князя Всеволода - Любомир! На статного воїна заглядаються усі дівчата, а він очима шукає свою єдину - Жданну.
МОРАЛЬ: Щось наганяє на вас жах? Не відштовхуйте це, не вигадуйте нічого. Підійдіть і подивіться. І може тоді виявиться, що ваш страх не такий уже і страшний.