Вночі особливо відчутна ця подібність між великою Планетою Земля і маленькою дитинкою.
Чи спить спокійно, відкривши малесенькі вуста. Чи розкидає рученята, бо горить у лихоманці хвороби, розпашілась. Або тихо-тихо дихає, безсила. Жива дитина.
Як хотілося б матусі, щоб її дитя завжди спало добре і солодко, і бачило лише кольорові сни!
А вранці, з сяючими очима і посмішкою вдивлялось з новим подивом у нове небо. У новий день.
Та мати не знає, яка доля судилася її дитині, лише може, має щастя бути поруч. І те, поки дитинка ще маленька. Поки потребує маминої колисанки. Пісні. Поки.
Засинай, спи, дорога Земле. Нехай не турбують тебе ні землетруси, ні торнадо, ні зливи чи град. Хай дощики будуть солодкими, а сніжок - пухнастим. Діткам на радість, квітам на добрий врожай, деревам - на смачні плоди.
Будь здоровою, наша маленька дитинко! Будь спокійною. Ми тебе будемо добре доглядати, чистити від зайвого сміття твої океани і звалища, ростити тобі нові квіти і дерева. Прилетять пташечки до них співати, А метелики - гратися. А ми будемо стояти і милуватися. Бо ти у нас єдина, наша Земля-дитинка.