СБОРНИК МАТЕРИАЛОВ ОБ ИСТОРИИ БЕЛОВОДЩИНЫ (1917-1941 гг.)
Часть V
Раздел ІІ
Выдержки из публикаций Беловодской районной газеты «Червоний колгоспник» за 1932 год
Печатный орган Беловодского РПК, РИК и райпрофсоюза, тираж – 4350 экз., главным редактором в 1931 году был Карапулин
Перетворити троїцьку церкву на будинок культури
У книжці попа Косьміна С. описується про закріпачення біловодчан у «военно-конезаводских крестьян». «В народе произошел бунт… Власти затребовали вооруженную силу. Беспорядки были подавлены при помощи конных солдат. После разбора дела, кто прав, кто виноват – следовала экзекуция. Пороли розгами каждого десятого участника бунта. Долго была памятна эта «секуция». Як же троїцький храм реагував на це жорстоке насильство, чи він виступив на захист тих, що пороли, топтали кіньми?
Нижче піп пише: «Справедливость требует сказать, что осудить конезаводские порядки… не представляется возможным. Ну, напротив, некоторые из них приносили Беловодчанам много пользы, крестьяне были приучены к строгой дисциплине. Припомним, что гордость и краса Беловодска, свято-троицкий, храм выстроен был благодаря доброму участию того же конезаводского начальства».
Це правда – ця «гордість і краса» давали змогу обдирати бідних і добре жити панам, торгівцям і куркульству. Приміром, той же піп Косьмін С. за церковною відомостю одержував в місяць 185 карбованців. Це не все. А скільки в Косьміна С. викрили золота декілька років тому? Щоб краще жилося духовним отцям, троїцький храм мав 150 десятин землі, яку обробляли селяни, а весь прибуток ішов панам.
Загальні збори колгоспників артілі «Ворошилова» І Біловодської селищної Ради разом з одноосібниками, що відбулися 21 лютого цього року, ухвалили клопотати перед сільрадою та РВК перетворити троїцьку церкву на будинок культури. Ткаченко. «Червоний колгоспник», 22 лютого 1932 року.
На Біловодщині в цьому році треба засіяти 2000 га яровізованим методом. Біловодчани з цим методом не обізнані, тому утворюються короткочасні курси…
Спостерігається брак отрути. У багатьох колгоспах зерно вже очистили, але не потруїли. «Червоний колгоспник», 22 лютого 1932 року.
Посів гарбуза слід широко запровадити на Біловодщині. Він дає у середні роки уражай з 1 га – 30 т, в посушливі – 15-20 т. «Червоний колгоспник», 22 лютого 1932 року.
За загибель птахів – 3 роки
Різника артілі П.Ал., члена управи артілі «Ленінський шлях» (Кононівка), за неустаткування вчасно приміщення для птахоферми, в наслідок чого загинуло 322 шт. курей, засуджено на 3 роки бупру. «Червоний колгоспник», 22 лютого 1932 року.
До 1 березня в Литвинівці відремонтовано лише 28 відс. інвентарю. «Червоний колгоспник», 27 лютого 1932 року.
Завідуючий тяглової сили в артілі «Селянська Дружба» (Гамашівка) Григоренко Василь Петрович ставився до роботи як класовий ворог, не цікавився станом худоби, не перевіряв роботу стайнярів, здебільшого пиячив. У бригадних стайнях панувала негосподарність, нерозпорядність. У стайні № 1 – тісно, у стайні № 2 є зайві місця. У стайнях вогко, ями. Вночі ліхтар не горить. Корита пообмерзали, коней напувають з льодом. Коней не чистять, на них напали воші.
Нещодавно засідання управи артілі ухвалило зняти його з роботи. Цього мало. Григоренка як куркульського агента, що припустив хижацьке ставлення до коней, треба в три шиї вигнати з артілі та судити як класового ворога-шкідника. «Червоний колгоспник», 27 лютого 1932 року.
Припинити практику зміни голів колгоспів
Райколгоспспілкою протягом 2-х місяців в артілі «Леніна» ІІ Біловодської сільради змінено 4-х голів колгоспів, що значно відбилось на керівництві артілі.
У колгоспі «Ворошилова» протягом 5 декад змінено 4-х голів колгоспів. «Червоний колгоспник», 27 лютого 1932 року.
При Ново-Олександрівському конерадгоспі є хутір, де перебувають ремонтні коні. Протягом двох місяців тут загинуло 50 коней. Сталося це через брак відповідного догляду та устаткування приміщення. Треба винних у загибелі коней притягнути до права. «Червоний колгоспник», 3 березня 1932 року.
В артілі «Ворошилова» І Біловодської сільради за секретаря та скарбника працює Литвиненко Петро. У минулому Литвиненко – торговець. Та й тепер його дружина хоч і лічиться в колгоспі, проте й досі торгує, має патент. Литвиненко завжди пиячить. Таким людям не тільки не можна доручати відповідну посаду, а треба вигнати з колгоспу. «Червоний колгоспник», 3 березня 1932 року.
Йовсугський сільський штаб перевірки виконання постанови ЦК ВКП(б) про початкову й середню школу утворив перевірчі бригади... Перевіркою встановлено, що сільські організації мало звернули уваги на нормальне навчання в школах. Дітей шкільного віку охоплено 817 чоловік, а ще поза школою – 449 дітей. Не відвідують школу через брак взуття та одягу 154 учня.
Неписьменних та напівписьменних охоплено 517 чоловік, а поза лікнепами – 288 чоловік.
В Нижній Бараниківці дітей шкільного віку охоплено 382. До навчання приміщення шкіл (4 будинки) погано підготовлені. Погано нагрівають груби класні кімнати. Крім того, не забезпечені школи паливом. «Червоний колгоспник», 3 березня 1932 року.
Артіль «Ворошилова» (І Біловодська сільрада). Цієї весни мусимо засіяти 1517 га зернових та просапних культур. На сівбі буде: коней – 162, волів – 53 пари, борін – 100, сівалок – 38. Працювати буде 102 колгоспники, з них 10 жінок. Маємо на суспільне харчування 120 пудів борошна, 30 пудів пшона, 15 пудів олії, 12 пудів м’яса.
Під час весняних польових робіт організуємо дитсадок на 150 дітей. Придбали для ясел 109 платтів та сорочок, 38 метрів краму, 20 кіл цукру. Є узвар та молочне.
Ми вже готові в бій за виконання «ІІІ більшовицької сівби»… П’ять бригад, що працюватимуть у полі, вже одержали виробничі плани і проробили їх на загальних зборах колгоспників та виробничих бригад.
На культурне обслуговування колгоспників переплатили в степ газет та журналів на 337 крб. Зробили аналіз схожості посівзерна. Тяглова сила закріплена за певними колгоспниками. Фуражу, соломи, полови й силоса є на 100 відс., але бракує сіна. Сівбу закінчимо за 11 днів. На краще й швидше проведення сівби викликаємо артіль ім. Леніна ІІ Біловодської сільради. За арбітра обираємо газету «Червоний колгоспник» та Райколгоспспілку.
Голова артілі – Мальований. Секретар – Стус. «Червоний колгоспник», 29 березня 1932 року.
Минає березень. По інших місцях уже сіють. Ми, хоч ще й не сіємо, але якби весна не спізнилась, вже мусили б сіяти. Про те, хоч би й час був сіяти, ми до сівби не готові. Хіба це готовність – 59,1 відс. насіньфонду? Особливо ганебно відстає одноосібний сектор.
Отже становище покладає на трудящих більшовиків й на передову їх частину, актив й на партійців, насамперед обов’язки надзвичайної ваги. В такий історичний момент, коли від весняної сівби залежить остаточне вирішення п’ятирічки, треба напружити всі сили, щоб не зірвати цієї сівби. Актив села під проводом партії мусить зорганізувати всі трудящі маси на мобілізацію насіньфонду за всяку ціну. Треба роз’яснити кожному колгоспнику, що його власний добробут залежить від того, чи посіє колгосп, чи ні. Але щоб колгоспник дав свої лишки, потрібно дві умови: приклад та забезпечення. Що це значіть? Це значіть, що йому треба показати це на ділі… Такий приклад вже показали в нашому районі партійці артілі «Яковлева» ІІ Біловодської сільради. Це – Нестеренко, Уманський, Острокостий та Хоружий. Нестеренко здав 2 пуди, Уманський – 2 пуди, Острокостий – 3 пуди, Хоружий – 2 пуди. По друге. Треба гарантувати колгоспнику повернення зерна, що він дає. Тому треба пояснити всім, що хліб на посів у них беруть з позикою, й що його повернуть з нового урожаю. Треба позику організувати офіційним порядком: дати колгоспникам офіційного документа – зобов’язання.
Отже конкретизуючи треба сказати: «Партієць – покажи приклад: здай перший лишки й поведи за собою сільактив, і всю масу трудящих. І по друге, – організуй позику посівзерна, гарантуючи його повернення. «Червоний колгоспник», 29 березня 1932 року.
Соцзмагання та вдарництво винайшли три роки тому назад. Ці методи дали безліч перемог на Турксибі, ХТЗ, Магнітогорську, Дніпрогесі. «Червоний колгоспник», 29 березня 1932 року.
Про хід мобілізації насінньових фондів на Біловодщині
Постановити, що мобілізація насінньових фондів в цілому на Біловодщині зірвана. Це загрожує зриву весняної сівби. Зрив мобілізаційних насінньових фондів зернових культур, зокрема пшениці, а особливо по одноосібному сектору. Не доведені тверді завдання до куркульських господарств. Демобілізаційний настрій та опортуністична неорганізованість сільрад поставили під загрозу зриву посівну кампанію.
Посівна Трійка ставить перед РВК вимогу… зняти з посад голів сільрад Царівки, Брусівки, Копанки. «Червоний колгоспник», 29 березня 1932 року.
Громадське харчування на польовій роботі
На Біловодщині цієї весни мусить бути 110 бригад, що складаються з 2830 колгоспників. На харчування всього цього люду по колгоспах є 588 ц різних хлібопродуктів. Туди входять пшоно, просо, боби й кукурудза. Крім того, є 61,5 ц соняшника, олії, сала, м'яса та риби й 259 ц картоплі… Це на 25 днів сівби…
РВК цілком вже пустило з ока, крім цих 2830 колгоспників, що будуть в полі, треба забезпечити харчами й дітей. Чи то допоможе громадське харчування колгоспниці, якщо вона знатиме, що її дитина не ївши? Тим більше, що справи дитмайданчиків, дитясел – ще непочата справа.
Отже таке становище в цій надзвичайно важливій справі надалі ніяк не дозволяється… Треба негайно виявити геть усю наявність продуктів по колгоспах і по колгоспниках, мобілізувати всі внутрішні колгоспні ресурси… Треба негайно забезпечити жінці-трудівниці волю від дітей і спокій за них. «Червоний колгоспник», 2 квітня 1932 року.
Постанова ЦК ВКП(б) и ЦИК про примусове усуспільнення худоби
У ряді районів спостерігається практика усуспільнення корів і дрібної худоби в окремих колгоспниках фактично примусовими способами, що найбрутальніше порушує неодноразові вказівки ЦК ВКП(б) і статут сільськогосподарських артілей…
ЦК пропонує всім партійним, радянським і колгоспним організаціям:
1. Припинити всілякі спроби примусового усуспільнення корів і другої худоби в колгоспників, а винних у порушенні директиви ЦК виключити з партії.
2. Організувати допомогу й сприяння колгоспникам і колгоспницям, що не мають корови або дрібної худоби у купівлі й вирощуванні молодняка на власні потреби.
ЦК ВКП(б) и ЦИК. «Червоний колгоспник», 2 квітня 1932 року.
З фронту яровізації
На 9 квітня 7 колгоспів Біловодщини почали яровізувати пшеницю. Уже намочили пшениці на 425 га. «Червоний колгоспник», 13 квітня 1932 року.
Боротись за успішну сівбу та якість роботи
Районні організації Біловодська виділили 6600 карбованців для нарахування кращим ударникам «ІІІ більшовицької сівби». Буде видано 148 премій: головам колгоспів – 2, польоводам – 6,… ударникам – 148, ударним бригадам – 3, трактористам – 2… Видаватимуться такі премії: трикових костюмів на 675 крб., штанів на 500 крб., піджаків на 250 крб., пальт жіночих на 750 крб., корів на 200 крб., поросят на 200 крб., курортних місць на 560 крб., місць в будинку відпочинку на 270 крб. і багато інших премій. «Червоний колгоспник», 21 квітня 1932 року.
Гармашівська партійна група. «Щоб вчасно закінчити сівбу», комуністи та комсомольці оголосили себе вдарниками. Склали поміж собою соцугоди.
За два дні (13-14 квітня) внаслідок ударної праці засіяли 80 га пшениці. При колгоспі відкрито дитячі ясла на 120 дітей, що дало змогу використати працю жінок на польових роботах.
У степу при кожній бригаді є Червоні кутки, які забезпечені потрібною літературою. Виділили культармійців, прикріпили до бригад вчителів, які допомагають видавати стінгазети, читають газети, журнали. «Червоний колгоспник», 21 квітня 1932 року.
На 17 квітня Лимарівська артіль «Авангард» заволочила 433 га, посіяла пшениці 84 га, соняшнику – 42 га. «Червоний колгоспник», 23 квітня 1932 року.
В Шуліківці бригадир тракторної колони № 7 Снісарь каже: «За два дні моя бригада зорала трьома тракторами 4 га, а норми я не знаю. «Червоний колгоспник», 23 квітня 1932 року.
Комунари Бараниківської комуни «Квітка 1-ї п’ятирічки» по більшовицькі борються за високі норми виработки. Група волочної бригади, де за груповода Старіков Сава, замість наданої норми волочиння волами в два сліди 1,5 га, виконує 2,62 га. А де з припашки норма 1,5 га, група виконує 1,6-1,7 га.
Проте погано виконуються норми з сівби рядковими сівалками тракторами (71,7 відс.). Трактора роблять великі простої через те, що їх погано відремонтували. «Червоний колгоспник», 23 квітня 1932 року.
Протягом 4 днів на Біловодщині посіяли ранніх ярих 12756 га, або 23,66 відс. від загального плану… В Йовсугській сільраді замість вже посіяти 2184 га посіяли тільки 925 га. У ІІ Біловодській сільраді протягом 4 днів треба було посіяти 824 га, а посіяли тільки 272 га. У Копанківській сільраді завдання за 4 дні 552 га, а посіяли 97 га. «Червоний колгоспник», 26 квітня 1932 року.
2 травня у Вовкодаєвській школі з 359 учнів у школі навчалось лише 32 учня, решта школярів працювали вдома, в степу. «Червоний колгоспник», 2 травня 1932 року.
Зеликівці геть відкинули релігійне свято «великдень». Під час роботи 1 та 2 травня посіяли...
Городищани на травневі свята посіяли 196 га ярини. Колгоспники колгоспу «Шевченко» № 2 напередодні травневих свят, 30 квітня, на урочистому об’єднаному засіданні Городищенських сільських організацій ухвалили не святкувати «великодня», а свято 1 Травня. Але святкувати не вдома, а на полі з сівалками, з припашниками. Усі 13 бригад вийшли з усім реманентом. По деяких бригадах були навіть зайві робітники. Бригади, що працювали у полі, там і ночували. Усього колгосп на травневі свята посіяв 196 га. «Червоний колгоспник», 5 травня 1932 року.
Села Вовкодаєво та Сеньково… Через брак відповідного керівництва в колгоспах цих сіл не виконуються норми виработки, розтаскують посівне зерно («Паризька комуна»), сіють припашниками без рурок, десь погубили… Замість рядкового посіву – розсипний, в додаток ще й те зерно зверху залишається («Петровського» № 3). «Червоний колгоспник», 5 травня 1932 року.
13 травня о 10 годині ранку Ново-Деркульський конерадгосп закінчив сівбу всіх культур, перевиконавши план на 2 відс. «Червоний колгоспник», 14 травня 1932 року.
Чорна дошка
Ново-Лимарівський конерадгосп на 11 травня план сівби виповнив тільки на 43,9 відс. Для конерадгоспу план засіяти цієї весни – 3000 га. Основним тяглом є трактора, що на них припадає 2200 га, тобто щодня тракторам треба засівати 150 га… Норму гасу перевищили на 25 відс... Через брак гасу великі простої тракторів. «Червоний колгоспник», 14 травня 1932 року.
Партгрупа № 3 при 1-й бригаді комуни «Квітка 1-ї п’ятирічки», яка складається з Розумного Я.С., Старікова І.І. та Лук’янцева С.І., 9/V припашником засіяла 2,63 га землі замість 2,5 га». «Червоний колгоспник», 17 травня 1932 року.
Литвинівська артіль «Червоний Жовтень» 20 травня закінчила сівбу всіх культур. «Червоний колгоспник», 24 травня 1932 року.
Ново-Олександрівський конерадгосп має засіяти 3125 землі, а засіяли 3220,5 га, або на 103 відс. Сівбу ранніх ярих культур закінчили 5-го, а пізніх – 10-го травня. З 112 комсомольців у сівбі брали участь 95. Окремі комсомольці по більшовицькі виконували норму. Комсомолець Писоцький встановлену норму в 4 га виконував на 150 відс., Бондарь Йосип – на 126 відс., Евсюков Яків – на 113 відс.
Друга тракторна молодіжна бригада, що складається з 19 комсомольців та 17 чоловік позапартійної молоді мала засіяти 1061 га, маючи 18 трактори. Норму виработки молодіжна бригада піднесла з 80 до 110 відс. Третя молодіжна бригада сівальників виконувала 127 відс. норми. «Червоний колгоспник», 27 травня 1932 року.
Зведення про перебіг сівби на 27 травня
Ново-Лимарівська с/р – 100 відс., Бараниківська – 79,3, Семкозівська – 79,3, Зеликівська – 76,7, Н.Бараниківська – 72,4, Лимарівська – 68,7, Царівська – 66, Гармашівська – 64,5, Шуліківська – 64,4, Городищенська – 63,5, Литвинівська – 62, Попівська – 61,9, Кін.завод Будьоного – 61,5, І Біловодська – 57,2, Трет’яківська – 58,3, ІІ Біловодська – 52,8, Сеньківська – 52,5, Вовкодаєвська – 51,9, Кононівська – 51, Йовсугська – 46,5, Копанська – 44,4, Брусівська – 39,9, Конерадгоспи – 94,7.
Разом по району засіяно 65,4 відс.
Які причини злочинно-ганебного відставання? Відповідь може бути одна – безглузде використання тяглової сили, небажання «воловодитись» з коровами. «Червоний колгоспник», 29 травня 1932 року.
У цей час прорив недосіяно – 26000 га, коли цей прорив повинен бути ліквідований максимум протягом 4-5 днів… Насамперед повинні бути використані абсолютно всі корови. У районі нараховується 4666 корів… Треба негайно поставити питання перед кожним колгоспником, колгоспницею й одноосібником: його корова повинна бути використана як тяглова сила на сівбі. Негайно припинити які не було роботи, роз’їзди – цілком використати їх на сівбі.
За відрив тяглової сили від сівби (артіль «Шевченка», Йовсуг, відіслав до Донбасу 5 підвід горшків) негайно притягти до карної відповідальності.
Трактора повинні працювати не менш, як 21 годину на добу, та обов’язково виконувати норми виработки.
Сільські органи повинні пам’ятати, що посівна кампанія є господарсько-політичним іспитом. Треба повністю вживати всіх рішучих заходів до закінчення сівби. Негайно всіх корів на сівбу. «Червоний колгоспник», 29 травня 1932 року.
На Біловодщині цього року мусимо закласти 13170 т силосу. 7120 т повинні одержати маси від посівів, а решту – з буряків та очерету.
Щоб одержати 7120 т силосу, треба засіяти для цього 824 га, а на сьогодні засіяно тільки 128 га. Минулого року завдання із силосування виконано по Біловодському районі на 98 відс. «Червоний колгоспник», 29 травня 1932 року.
Сурово судити перекрутників генеральної лінії партії в Лимарівці
(В данном случае речь идет о нынешнем селе Лимаревка)
Широка роз’яснювала робота серед трудящих і жорстка класова боротьба з куркулями – ось шлях успіху виконання промфінплану... Лимарівські організації цим шляхом не пішли. Вони пішли шляхом контрреволюційних вчинків, шляхом голого адміністрування, запроваджуючи в своїй роботі з мобкоштів «лівацькі» заскоки й тим гальмували виконання завдань, давали козир куркулям вести антирадянську агітацію, дискредитували партію.
Збираючи по хатах у одноосібних бідняцьких господарств різні борги, лякали селян та займалися (комісії) барахольством. Тимоха, вартовий кооперації, що був у комісії, зайшовши до бідняка одноосібника Кравцова, вибрав 6 грудочок цукру. Дитину, що хотіла не дати цукор, – штовхнув так, що вона забила лоба.
Ще за головуванням Ступки ходили до кожного одноосібника не додержуючись класових принципів, забрали 15 коней з возами і збруєю й занадто низькою ціною (280 крб.) за актом передано колгоспу. Так само позабирали у бідноти останніх корів. Все це за безцінок передавалось колгоспу, а борги не покривались.
Голова артілі Буряк, він же й секретар партосередку, замість прийнятих корів здавав у мясозаготівлю теличок і ціну оплати сільради визначав вартість корів, а не теличок. На корову, що забрали від біднячки Корніенкової, навіть немає жодних документів. Цю корову зіпсовано (не доїться).
Всі ці контрреволюційні вчинки довели до обурення населення Лимарівки і до ганебного відставання в мобкоштів (на 20.05 тільки 20% виконання замість 75 відс.)...
Така політика як у Лимарівці нічого не має спільного з політикою комуністичної партії. Навпаки, партія жорстко бореться з усякими перекручуваннями генеральної лінії. Так само керівники Лимарівських сільських організацій, що припустились контрреволюційних вчинків під час мобкоштів, а також і конкретні носії перекручувань мусять негайно одержати по заслугам. Зуд. «Червоний колгоспник», 2 червня 1932 р.
До передплатників газети «Червоний колгоспник»
…Передплата на газету «Червоний колгоспник» подорожчала на половину. Отже редакція газети повідомляє, що з 1 червня передплата на газету буде така: на рік 3 крб. 60 коп., на пів року – 1 крб. 80 коп. «Червоний колгоспник», 2 червня 1932 року.
Кличемо за собою на боротьбу за врожай
Зеликівська комуна ім. Калініна й одноосібний сектор села Зеликівки 3 червня закінчили сівбу всіх культур. Засіяно 2410 га. На кожну тяглоодиницю припало 11,5 га. Весь сів провели тільки рядковий. Все посівне зерно перед сівбою прочистили й протруїли. Сортовим засіяно 438 га, сходи яких кращі за інші культури. Посіяли яровізованої пшениці (ярої) на 49 га. «Червоний колгоспник», 3 червня 1932 року.
Наші практичні пропозиції управі артілі «Більшовик»
Колгоспники бригади № 2 Семикозівської артілі «Більшовик» нещодавно на бригадних зборах проробили постанову РНК та ЦК ВКП(б) про хлібо та м’ясо торгівлю сільгоспродуктами. Колгоспники бригади № 2 вітають ці постанови, і щоб виконати їх затвердили такі практичні пропозиції:
Управі артілі «Більшовик» краще налагодити працю в колгоспі, закріпивши за бригадами певні ділянки роботи. Через те, що другу бригаду під час сівби перекидали декілька разів з одного вчастку на інший, негативно відбивалось на ході та якості сівби…
Колгоспники другої бригади зі свого боку обіцяють посилити темп сівби, найліпше доглядати за тваринами, берегти реманент.
Під час опрацюванні постанови колгоспники Адаменкова Ф., Адаменко П., Снісар П. та Палагута Ф. оголосили себе вдарниками. Для заохочування в вдарництві бригадні збори вимагають від управи налагодити облік ударників, наділити преміювальний фонд та преміювати кращих колгоспників. С-а. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
Голова без голови, то колгосп не здоровий
Т. Куліш – колишній голова артілі «Ілліча» І Біловодської сільради… До копіора було подано відомості, що з 188 коней – 147 на паші, тобто не працюють, бо знесилені. Куліш про ці відомості добре знав, але справжнє становище з кіньми його не обходило. Коли його спитали: скільки ще треба вилучити на допоміжні роботи, він сказав, що 20. Виходило, що на роботі було тільки 21 коняка. 187-147-20 буде 21. Але тільки одна бригада № 3 сіяла 23 кіньми. Мабуть чиїсь чужі коні працювали? А ще ж крім третьої – працювало три.
На станцію Чертково послали бики по горюче. Товариш Куліш сказав, що 9 пар. Запевняв, що він сам бачив, а на перевірку виявилось, що ходили тільки 6 пар, а ті сіяли.
Отаке нехлюйство й безглуздя голови колгоспу призвели до того, що інші члени управи й усі колгоспники трудову дисципліну звели нанівець…
Ну звичайно, від такого наряду – й наслідки такі самі. Норми сівби не додержували, з сівбою спізнились. Коли парторганізація кинула в маси «корову на сівбу», то управа «Ілліча» цього організувати не змогла.
Отже такий розгардіяж остогид колгоспникам і вони вирішили Куліша із управи колгоспу вивести. Але цього замало, що зняли. Треба притягти й до відповідальності за зрив сівби, за розклад колгоспу. К-лін. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
На 2 червня артіль «Ворошилова» (І с/Рада Біловодська) цілком відремонтувала всі полільники, кінні граблі, 30 гарб, зроблено нових 30 штук грабель, забезпечили себе тяпками…
Сільські організації Третяківки поклались на самоплив у готуванні до збиральної… Із 37 машин, що потребують ремонту, – ще жодної не відремонтовано. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
Судити не тільки Рожка Тимоху, а й управу колгоспу
Партія та уряд як ніколи поставили питання про боротьбу за високі врожаї під час сівби цього року…
Не так поставились до цього найважливішого питання в Йовсугській артілі «Шевченка». Тут у бригаді № 2 зіпсували 35 га землі: сіяли по пирію припашниками з великими огріхами, мовляв, аби засіяти. Жодної зернини не зійшло.
Тільки класовий ворог може так сіяти, щоб зірвати агрокультурні заходи щодо підвищенню врожаю, щоб підірвати колгосп. Та це цілком зрозуміло. За бригадира в другій бригаді був класовий ворог куркуль Рожок Тимоха, який своїм куркульським ставленням зіпсував 35 га землі, висіяв дарма посівне зерно (та чи сіяв?), бо коли перевірили, то не знайшли в землі жодного зернятка.
Рожка з роботи знято. Колгоспники вимагають суворо осудити його як шкідника. Проте на лаву підсудних мусить сісти й управа колгоспу, що не контролювала роботу бригад і тим припустила шкідництво, що заподіяв класовий ворог Рожко Тимоха. Колгоспники. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
Де ж контроль?
Наша Йовсугська артіль «Полум’я Жовтня» ганебно відстає в сівбі. В степу бракує людей, тяглової сили. Погано розташували робочу силу.
Та воно зрозуміло. Голова управи артілі Гніздило ніколи в степу не буває й не знає, що там робиться. Гніздило навіть не знав, що в тракторній бригаді вкрадено більше 3-х мішків посівного проса. Таке керівництво привело, що артіль знижує темпи сівби. Через брак палива трактори здебільшого стоять. У степу бракує робочих рук, тягла. Про те робочих рук хоч відбавляй, але вони працюють де завгодно, тільки не в степу. Десятки колгоспників з тягловою силою возять продавати горшки, ріжуть гній, просто тиняються поза тином… Управа колгоспу розпустила вуха й не бачить цього. У четвертій бригаді з бригадира Нестеренко зробили куховара.
Й де ж сільрада, партосередок, де їх контроль?
Треба вилізти з кабінетів та мобілізувати колгоспників, усю тяглову силу на скоріше виконання завдань сівби. С-х. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
Через опортуністів 4 трактори не працювали 4 дні
В артілі «Полум’я Жовтня» (Йовсуг) через брак палива не працює 4 трактори вже 4 дні. Голова управи Гніздило тільки руками розводить, навіть запевняє, що все зроблено. Проте надіслали по паливо до Чертково, а наряд на мастило не дали. Знов трактори стоять.
Чи довго ще панькатимуться з опортуністами в артілі «Полум’я Жовтня»?
Варя Л-х. «Червоний колгоспник», 7 червня 1932 року.
Перед пролетарським судом мусять відповісти Йовсугські керівники за зрив сівби. «Червоний колгоспник», 9 червня 1932 року.
На 1 жовтня 1930 року в районній комсомольській організації було комсомольців 812 чоловік, з них дівчат – 205… А тепер, на 1 червня 1932 року, – 1466 комсомольця, з них дівчат – 500… Але водночас наша організація виділяла багато комсомольців на промисловість, від чого кількістю наша організація менша на зріст…
Партійців-комсомольців в райорганізації є 134 чоловік, або 9,1 відс. Така кількість партядра на 1465 комсомольців дуже мала.
В зростанні лав комсомолу були й перекручення. Деякі осередки приймали до лав комсомолу всіх, хто не лінився подати заяву. Внаслідок у Зеликівці пролізло до лав комсомолу 26 глитайських синів, у Гармашівці – 6.
Зараз в районі осередків КСМ – 41.
До складу райкому комсомолу ІХ районна конференція обрала членами: Перегуду І.К., Циганкова М.Я., Житника І.А., Козлова Я.М., Зайцева В.А., Даниленка І.П., Коструба В, Шаміна Д.А., Половінку Н.П., Дяченка М.М., Великітську, Кіяхову, Товстолуцького І.П., Бондаренка М.Ф., Ткаченка І.Д., Курку І.В., Шевченка М. «Червоний колгоспник», 21 червня 1932 року.
В артілі «Шевченка» з 800 га культур, що вимагають поліття, пропололи тільки 72 га або 9,6 відс. На поліття виходять тільки 50 відс. колгоспників, а в окремих бригадах не виходять і половина. У релігійні свята тут тем паче гуляють, відповідальних бригадирів за поліття немає, а хоч є, то сьогодні один, а завтра інший. Багато жінок в колгосп на роботу не ходять, мовляв, у мене діти, а в колгоспі дитячі ясла, якими охоплено тільки 30 відс. дітей.
У правлінні артілі й досі не склали плану збирання врожаю, не виявили реманенту, й взагалі, управа не знає, скільки в артілі с-г реманенту й якого. Яка бригада й де буде працювати – не відомо.
Все це сталось через сподівання на самоплив, через брак масової роботи, через брак керівництва з боку партосередку та сільради. «Червоний колгоспник», 29 червня 1932 року.
В артілі «Ворошилова» І Біловодської селищної ради утворили спеціальні бригади з поліття. До окремих бригад довели певні вчастки робіт, денні норми виработки. Внутрі бригад під час поліття застосовують групову відрядність.
На політті повинно працювати колгоспників та колгоспниць 93 чоловік, на роботу з’являються 89 чоловік.
Прополото вже 223 га пшениці, 50 га соняшника та 5 га картоплі. Встановлену норму виработки з поліття (0,33 га) деякі колгоспники перевищують. Це – Литвиненко Ганна та 70-літня Хоружа Тетяна. Організовано громадське харчування.
Так само скосили й вже склали в копиці 100 га сіна, закінчується ремонт с-г знаряддя до збиранню врожаю. «Червоний колгоспник», 29 червня 1932 року.
«Відповідайте на виклик
Підписавшись на позику «4-го Завершального року п’ятирічки» на 156 відс. місячної зарплатні, викликаю підписатись на півторимісячну зарплатню т. Циганкова М., Козлова, Даниленка із РК ЛКСМУ. Д.А.Радіщев. «Червоний колгоспник», 29 червня 1932 року.
На боротьбу з утратами
Наступна збиральна кампанія збігається з рядом найважливіших робіт, як лущення стерні, оранка, зяб, догляд за парами то що… Особливе встановлення на всіх машинах зерновловників (дерев’яний ящик до задньої стінки платформи). Обов’язкове згрібання розгублених колосків і, зокрема, причеплення граблів до снопов’язалок. Скиртування. Регулярна робота молотарок. Застилання возів під час перевезень. Щоденні підмітання токів. «Червоний колгоспник», 29 червня 1932 року.
Вже 5 днів у Царівці не працюють трактори МТС, бо немає палива та мастила. Трактори зараз стоять серед степу напризволяще, ніхто за них не відповідає, частини порозгублювали, причепні машини можна бачити в різних місцях в степу.
Трактористи теж порозходились по домівках і навіть до парку не з’являються. Отже, відповідальних за тракторний парк треба знайти та вжити відповідних заходів, щоб трактори працювали. Л. Сошняк. «Червоний колгоспник», 29 червня 1932 року.
Городище… Замість 1000 мішків є тільки 300. Не зроблено жодного ящика для безтарного перевезення хліба. Не відремонтовані знаряддя… Норми виработки під час збирання серед колгоспників не проробили, а ті, що встановлені, в бригадах не відповідають дійсності, бо встановлені «загалом», не враховуючи стану тяглової сили. Наприклад, встановили норму в косовиці 6 га без підміни коней, а виробляють тільки 3-4 га.
Озимину вже можна косити, проте косити розпочали не дружно. Працює тільки 50 відс. наявних косарок, мовляв, бракує робочої сили. Проте бракує більшовицької організації. А основна причина – брак дитячих ясел (замість 12 є 4). Погано налагоджене суспільне харчування. Печеного хліба у степу не видають, а видають борошно. Колгоспникам ще й досі не видали грошового авансу за весняну роботу. У колгоспників немає на руках трудкнижки, не регулярно до них записуються трудодні. Ось основні причини прориву. «Червоний колгоспник», 10 липня 1932 року.
Выдержки из доклада председателя РВК Чарикова 3-й районной партконференции от 24 июня 1932 года
«Економічні нестатки 1932 року нашого району привели нас до того, що ми не змогли виконати завдання весняної сівби. Пшениці посіяли тільки 50 відс. Це через те, що ми не зрегулювали з осені та взимку перед весною наших силових та кормових ресурсів. За наявності 7558 конесилових одиниць ми мусили б посіяти за 18 днів, але ми з завданням не впорались. Трактори ми одержали на 10 днів пізніше, ніж чекали.
Недоліки сівби ще те, що ми не зуміли навантажити всю тяглову силу, особливо корів, яких на Біловодщині є 2335 пар.
Так само стало перешкодою ще те, що Наркомзем України 4 рази змінював та надавав нові плани сівби, з якими можна було залізним фракціям зламати голови. Вони зіпсували все наше планування.
Щоб якісно засіяти і вчасно впоратись з завданням цією справою займалися і ком. фракція РВК і РАЙ КК РСІ. Проте на селах деякі організації проявили свою бездіяльність, і сівба затягнулась. Глитаї ще й тепер проявили свою антирадянську діяльність. Внаслідок чого в колгоспах Брусівки, Сеньково висівали по 3 пуди пшениці на гектар, псували с-г реманент, особливо сівалки працювали на огріхи.
По більшості колгоспів продуктів на громадське харчування було недостатньо. Проте можна було б під час сівби вибракувати рогату худобу. В Литвинівці, Брусівці, Сеньково цього не зробили, а натомість перемололи кукурудзу й поїли, а посіяти не посіяли.
Щоб дістати протруєння ми витратили грошей на телеграми більше, ніж воно коштує, а внаслідок – не весь засівматеріал потруїли. Отрута ще й тепер лежить в Сватово. З яровізації ми впорались з завданням на 86 відс. До збирання відремонтували тільки 43 відс. с-г знаряддя.
Як тільки скосимо жито та пшеницю, зразу ж треба орати на пар. Залучити волів і корів нетелів.
Треба прополоти всі пізні культури: просо, соняшник, кукурудзу. На поліття залучити піонерів та школярів». «Червоний колгоспник», 10 липня 1932 року.
Из выступлений на 3-й районной партконференции от 24 июня 1932 года
Даниленко: «На Біловодщині погано родить озима пшениця, а в деяких сільрадах вона зовсім не родить. Отже треба взятись агрономії, щоб визначити, чому це саме так. Можливо, що нам доведеться сіяти одне жито, яке в нас родить добре».
«У нас цього року сила різних бур’янів». (Фамилия выступающего автором книги непроизвольно упущена). «Червоний колгоспник», 10 липня 1932 року.
«Ми, машиністи Нижньо-Бараниківської артілі «Промінь Жовтня», оголошуємо себе вдарниками у збиранні врожаю.
Я, машиніст молотарки Півторяк С.Х., беру на себе такі зобов’язання: працювати коло молотарки 20 годин на добу; зобов’язуюсь змазувати підшипники й слідкувати, щоб не згоріли, щоб з барабана не виходили колоски необмолоченими, щоб не було в полові зерна.
Я, машиніст парового двигуна Лук’янцев П.Г., зобов’язуюсь не зупиняти без причин двигуна, слідкувати за смазкою.
Викликаємо всіх машиністів колгоспів Біловодщини по вдарному стати на боротьбу за врожай». «Червоний колгоспник», 13 липня 1932 року.
Бараниківські сільські організації одержали завдання з хлібозаготівель на липень 97 ц. У наслідок масової роботи серед колгоспників і одноосібників 10 липня Бараниківські сільські організації організували червону валку, висунувши зустрічного на 41 ц. Разом відвантажили до пристанційного пункту 138 ц. Жабко. «Червоний колгоспник», 17 липня 1932 року.
Пов’язати хлібозаготівлю з збиранням врожаю
Цього року Біловодщина мусить здати (продати) державі зайвини хліба 13400 тон.
Виконати план хлібозаготівлі мусимо в строк. До жовтневих свят Біловодщина мусить відрапортувати про цілковите виконання пляна хлібозаготівель…
Досі в нас скосили лише 54 відс. хліба, а заскирдували 8 відс.... Дехто відставання в косовиці пояснює дощами. Але дощі так привчили спати, що люди сплять і після дощу.
В Ново-Лимарівці бракує тяглової сили й частина косарок стоїть, їх не використовують, а ми посилаємось на дощі. Не дощі винні у поганій організації збиральної кампанії, насамперед винні партосередки, сільради та управи колгоспів, що не зуміли правильно розташувати партійні, комсомольські та колгоспні сили. «Червоний колгоспник», 6 серпня 1932 року.
Зрікаюсь
З.Г.О. (Здесь и далее сокращено до заглавных букв автором книги. – В.Л.) – зрікаюсь батьків куркулів;
П.Г.Ф. – зрікаюсь чоловіка П.М.О. як куркуля;
К.А.М. – зрікаюсь батьків куркулів. «Червоний колгоспник», 6 серпня 1932 року.
Брусівська артіль «Серп і Молот» – велика артіль, яку хворі на гігантоманію люди утворили з трьох колгоспів, що раніше існували в Брусівці.
Артілі «Серп і Молот» треба було зібрати 2200 га посіву. Але з 10 липня по 6 серпня артіль скосила лише 1128 га – 50,8 відс., заскирдувала 180 га або 15,8 відс. Ще гірше з молотьбою. З 20 по 31 липня намолотила 18 тон зерна, а денна норма виработки 10 тон. Артіль має 549 працездатних колгоспників, 40 справних косарок, 3 молотарки. На кожну косарку припадає скосити 55,5 га. За норми виработки 5 га в день, це зробити за 11 днів. З початку збиральної кампанії пройшло 27 днів, а ще половини не скошено. Причина поганої роботи полягає в ігноруванні постанови… «Червоний колгоспник», 10 серпня 1932 року.
Артіль «Ворошилова» І Біловодської сільради має посіяти 1000 га озимої, включаючи 385 га пшениці і 615 га жита. Але парів 80 га. Злущили стерні на 30 га. В артілі 48 пар волів.
Шуліківська артіль «Волна революції» повинна засіяти озимої 950 га. На лущінні працює 10 букарів.
В артілі «Нове життя» Литвинівської селищної ради молотарка намолочує тільки 200 пудів на добу. Біля неї працює 30 чоловік. Управа Райспоживспілки мусить перекинути другу молотарку. «Червоний колгоспник», 31 серпня 1932 року.
В Бараниківці люцерни посіяно на 50 га... «Червоний колгоспник», 31 серпня 1932 року.
Набути більшовицьких темпів у сівбі. Головне завдання в справі підвищення врожаю – виконати плян сівби на строк. Біловодщина строки сівби, визначені ЦК КП(б)У – до жовтня, не виконала. На 3 жовтня засіяно тільки 29 відс., до пляну: радгоспи – 60,2 відс., одноосібні господарства – 24,8 відс. та колгоспи – 24,4 відс. Замість вести перед у сівбі – колгоспи ганебно відстають. У Данилівці, наприклад, одноосібні господарства плян сівби виконали на 50 відс., а колгоспи тільки на 19,7 відс. Дозволити такого ганебного відставання колгоспів у сівбі ані як не можна. Отже, поки ще година терпить, мусимо напружити всі зусилля, щоб найближчими днями плян сівби виконати цілком. Щоб впоратися із сівбою на строк, визначений РВК, треба щоденно засівати 1985 га. 27 вересень засіяно 483 га, 28-го – 808 га, 29-го – 681 га, а 1 жовтня посіяно тільки 389 га. Замість наростання темпів сівби, мають місце недозволені стрибки, зменшення щоденного засіву. Причини такого ганебного стану із сівбою бюро РПК зазначило у своїй постанові з 24 вересня: відсутність більшовицької боротьби, добротливість, бездіяльність партосередків, сільрад та колгоспів. Директиви про використання 80 відс. тяглової сили та 50 відс. корів на сівбі на місцях не виконали. Тільки 50 відс. тяглової сили на сівбі, а 1 жовтня було 22,5 відс.; корів використовують тільки на 8-10 відс. Просто злочинно-шкідницького характеру набувають такі факти, як в артілі «Леніна», що маючи 27 відс. виконання пляну, 1 жовтня цілий день простояло 6 пар волів і 5 коней, а 2 жовтня простояли 5 тракторів через брак мастила. Треба за всяку ціну домогтися використання 90 відс. механічної, 80 відс. тяглової сили і 50 відс. – корів на сівбі. Треба правильно використовувати тяглову силу й землі. Зокрема, треба негайно використати землі з під просапних. Цього й досі недооцінюють: ще не зібрано соняшника та кукурудзи на 7311 га. Навіть проса ще не вбрано 12,7 відс. «Червоний колгоспник», 6 жовтня 1932 року.
Передові у хлібозаготівлі
Артіль «1 травня» (Гармашівка) річний план хлібозаготівлі виконала на 15 листопада на 121 відс., артіль «Червоний Яр» (Гнидівка) – 120, «Петровського» № 3 (Йовсуг) – 112,5, «Полум'я Жовтня» (Йовсуг) – 103, «Паризька комуна» (Вовкодаєово) – 102,9, комуна «Безвірник» (Н-Лимарівка) – 100, комуна «Ворошілова» (Данилівна) – 100, комуна «Квітка 1-ї п'ятирічки» (Бараниківка) – 97,9, «Шевченка» (Йовсуг) – 96,6, «Авангард» (Лимарівна) – 100, «Червоний Жовтень» (Литвинівка) – 90,8, артіль «Яковлева» (II Біловодська) – 82. «Червоний колгоспник», 18 листопада 1932 року.