Я живу...
Подумки я звертаюся зараз до тебе, Аркашо. Я живу, я насолоджуюся життям, і цією насолодою мені хочеться поділитися з тим, кого я люблю найбільше. Отже, з тобою...
Кожного ранку я прокидаюся в теплій постілі, і лежу деякий час з заплющеними очима, і насолоджуюся теплом, і тим почуттям і усвідомленням, що мені не треба нікуди спішити. Можна лежати отак з заплющеними очима у теплій постілі скільки завгодно.
І можна лежати отак до самого сніданку, який зазвичай у нас о 9-й ранку, але напруження унизу живота сигналізує про те, що мені треба в туалет. Нарешті, я зважуюся вилізти з-під теплої ковдри, прямо у футболці і трусах їду в туалет, роблю там свою справу, потім під холодним струменем води в крані мию руки з милом, і повертаюся у постіль, знаючи, що під теплою ковдрою зараз знову швидко зігріюся...
Там я продовжую насолоджуватися нічогонеробством, тишею, спокоєм, і думками про тебе...
Мрію про те, як би ми жили разом. І ти би теж щоранку прокидався отак, в такій же теплій постілі, потім би приходив до мене, сідав би поруч, обіймав би мене, цілував мене в лоба, і казав би мені: "Я йду на роботу. Не скучай тут без мене". А я би відповідала тобі: "Все одно скучатиму, за тобою... Але йди, мій любий, мій коханий, відпускаю тебе, і вже чекаю на твоє повернення..."
Цілувала би тебе в лоба і в щоку на прощання. Обіймала би міцно за шию. А потім, почувши, як ти замикаєш за собою вхідні двері, займала би себе якоюсь домашньою справою. Роботи завжди вдома знайдеться багато, треба встигнути зробити до твого повернення якнайбільше.
Але зараз усього цього поки що немає. Я не готую для нас з тобою сніданки, їх готують для мене інші. І поки я ніжуся в постілі, ти, десь там далеко, вже на ногах, і вже йдеш слякотною вулицею, куди тобі треба...
А я - тут, далеко від тебе тілом... І я насолоджуюся життям. Все одно насолоджуюся, хоча мені не вистачає тебе поруч. А якби ти був поруч - моя насолода була би вдвічі солодшою...
11:06, 13.10.2016