Привіт, Аркашо.
Знаю, що колись прочитаєш мій лист. Вчора я майже випадково знайшла Тарасові сторінки ВКонтакті. Побачила фото, де він сфотографований з Альоною... Знаєш, ось, минуло багато років, ви вже виросли, і я познайомилася тепер з вами усіма трьома. Хоча з Тарасом цього разу не перекинулася і словом, але те, що він написав у себе на сторінці - мені багато розказало про нього.
Ти значно добріший за нього. Тому я розумію Альону, чому вона пішла від нього до тебе... Альона теж добра, це по очах її видно. В неї добрі очі. Дай Бог, щоби у вас усе склалося, щоби ви одружилися, та народили дітей, і прожили разом довго-довго... Знаєш, а я чекаю на онуків від тебе. Від Тараса не чекаю, і від Евеліни теж не чекаю, а від тебе - чекаю. Бо це будуть діти мого коханого сина, найкоханішого з усіх... Це будуть особливі діти в моїх очах. Це будуть не просто онуки, а - улюблені онуки... І тому мені хотілося би колись потримати їх на руках, побавитися з ними, поколихати їх... Відчути щось подібне до другого материнства. Я люблю тебе, дуже. І молюся про тебе.
І з теплом у серці згадую твою посмішку, твій лагідний голос, коли ми розмовляли з тобою по телефону. Тому і не тримаю на тебе образи, що ти про мене забув, коли востаннє був ВКонтакті, та не додав до друзів... Не тримаю зла. Хоча звісно, мені трошки сумно. Бо ти про мене забув.
Але вірю, що колись згадаєш. Згадаєш та додаси. Можливо це буде не скоро, я не знаю. Але я чекаю на цей день, і вірю у це... Бо я знаю, що ти мене так само любиш. Єдиний з усіх любиш мене тільки ти. І це мене гріє...
Знаєш, я дуже рада, що ти не відвернувся від мене. Що розмовляв зі мною просто та відкрито. Я відчувала у твоєму голосі, що ти досі любиш мене, як любив у дитинстві, що пам'ятаєш мене. А я пам'ятаю твої очі, якими ти дивився на мене через вікно у той день, коли я приходила востаннє... Це було, здається, у 2011-му, літом. Скільки тоді тобі було? Виходить, що вже 12 виповнилося... Я досі пам'ятаю, як ми обіймалися з тобою через паркан, як я обіймала тебе, цілувала твоє личко, та спішила повторити, що люблю тебе... Я досі пам'ятаю цю мить. Зараз, коли пишу ці рядки, у мене біжать сльози з очей, від спогадів. Бо я жалкую тільки про одне: що ми не були разом ці роки. Що бачилися дуже рідко, та поспіхом. У нас вкрали нашу любов, вкрали наші зустрічі.
Але тільки те, що всередині нас - вони не змогли украсти. Я так люблю тебе, сину... Хочу повторювати тобі це знов. І молюся, щоби Бог беріг тебе, щоби тобі завжди щастило. Я молюся, щоби ти успішно закінчив морехідне училище, та знайшов роботу по спеціальності... А потім щоби у вас з Альоною був свій дім, коли одружитеся. А може, навіть захочете мене забрати до себе. Знаєш, мені дуже хотілося би цього... Хотілося би бути поруч, бачити тебе кожен день, та доглядати ваших з Альоною дітей, допомагати тобі по хазяйству... Обіймати тебе, та класти твою стомлену голову собі на коліна... Цілувати твого лоба, і повторювати тобі, як я люблю тебе.
Ти Втіха моя... Радість моєї душі. Ти завжди був моєю Радістю. Сину, Аркашо, я молюся, щоби ти завжди залишався таким, як ти є. І щоби тебе любив увесь світ, хоча би на десяту долю так, як я люблю тебе. Тоді тобі обов'язково щаститиме. І в тебе буде своя хата... Я молюся, щоби в тебе був свій будинок. Не знаю, як, але надіюся і вірю, що тобі пощастить. І тоді ти не тинятимешся світом, як я. А може, навіть забереш мене до себе.
Подумки обіймаю тебе, та цілую твого високого лоба. Ти розумний, ти справишся... Молюся, щоби тобі вистачило мудрості улагодити конфлікт з викладачами. До речі, сьогодні День вчителя, але О.О. сказав мені, що святкуватимуть свято у понеділок (тобто, післязавтра). Я молюся також і про твоїх викладачів, щоби їхнє серце до тебе пом'якшало, та вони пробачили тобі твій максималізм... Щоби полюбили тебе. Синку, я вірю, що ти зможеш їх зі своїх ворогів перетворити на своїх друзів. Бо інакше бути просто не може. Вони повинні тебе полюбити, я так хочу.
Щасти тобі, синку, Аркашо... Мій улюблений, мій коханий.
01.10.2016 14:26