Господарка була великою і майже повною: кури, гуси, песик Букет і корова Калинка.Для повного щастя маленькій Галинці бракувало лише кота. Або кицьки. Пухнастого клубка. Щоб мявкав і муркав. І такий подарунок дуже скоро з'явився у домі. Пухнаста і мила киця відкликалась на імя Муся, додому приходила лише для того аби похвалитись здобиччю і попити щойно видоєного молока. Здобиччю ж були як миші, так і здоровенні щури. Кішка могла прийти подряпана і покусана, але завжди – переможцем. Вона могла пропасти на кілька днів, але завжди поверталася. Голосно вимагала налити їй молока і мама Галинки ніколи їй не відмовляла.
Але прийшла весна і Муська пропала. Вона не прийшла ні через день, ні через тиждень.. Ще тиждень Галинка і її друзі обшукували село в пошуках кішки, а потім тато заборонив їм це, боячись що діти підуть у ліс,а там і загубитись можуть. Так Муська стала лише спогадом…
А одного дня тато вернувся з рибалки і розповів дуже цікаву історію! Його виявляється сьогодні пограбували! Пограбував його дикий кіт. Тато злапав рибу і кинув у відро за спиною, а коли повернувся, то побачив, що рибу тягне з відра здоровенний котисько з китичками на вухах. Побачивши, що його помітили кіт лише зашипів, але не випустив здобич. Батько лише посміявся з такого способу добувати їжу і зробив вигляд, що зараз ударить кота, а того уже і слід прохолов! Сміялась з такого мисливця уся сім'я.
А Галинка ні на мить не забувала свою улюбленицю. Де ж її Муся? Де живе? Як живе? Чи має, що їсти-пити? Бідна кішечка..
Пройшло літо, осінь. Настала зима, випав перший сніг. Галинка виглянула у вікно і завмерла з подиву: по дорозі йшла її Муся, а за нею, слід у слід ступаючи, троє кошенят. Вони були великі, зростом майже з маму, смужки маскували їх у траві, а вушка прикрашали китички. Муся гордо завела своїх дітей у сарай до Калинки і почала голосно вимагати , щоб їм налили молока. А на ранок мамі довелося брати більшу миску на молоко. До сімейства котячих приєднався татко-кіт!