Translation of Валентин Лученко http://www.proza.ru/2014/05/29/2057
Just walk barefoot along the sea
I just walk barefoot on wet sand along the sea. On my left is dry grass, saltwort and the Sun, which still isn’t set. On my right I see water and foam, fish, dolphins, and gulls. Far ahead – a cape and house. Behind – traces of steps and the waves lick them in "and-one-two-three" manner.
Somewhere there are distant cities, bridges, viaducts, and people. There are airports, airplanes, spaceports, horses, steppes, and yurts. There are mountains, glaciers, and fog. Our world is vast and we’re like insect in it.
He told us about the greatness a man-tsar-of-nature? Who commanded not to love life, which is ripe, like a melon, elastic and trembling like a ball? Who whispered to forget that a heart is so young, regardless of how many years you have on a plastic card chip?
Forget it! Go barefoot through the meadows, fields, and along seas. What a sweet moment, when fragrant air moves the bellows of lungs and makes us sing!
Four sacred sounds – a mantra which has no beginning ...
Про100 iду вздовж моря
Просто іду босоніж. По вогкому піску. Вздовж моря. Зліва суха трава,
солонець і Сонце, що все ніяк не сідає. Праворуч вода і піна, риба,
дельфіни, мартини. Далеко попереду - мис, будинок. Позаду - сліди, їх хвилі
на "і-раз-два-три" лижуть.
Десь там міста далекі, мости, естакади, люди. Літовища, аероплани,
ракетодроми, коні, степи, юрти. Гори, льодовики, тумани. Світ наш такий
великий.Ми в нім, як оті комахи.
Хто нам сказав про велич людини_царя_природи? Хто заповів не любити життя
оце, спіле, як диня, пружке, тріпотливе, як м'ячик? Хто нашептав забути, що
серце таке юне, скільки б тобі не було років на чипові в пластиковій картці?
Забудьте! Ідіть босоніж по луках, по полю, вздовж моря. Яка оця мить
солодка, коли повітря духмяне ворушить міхи легенів і нас заставляє співати!
Чотири сакральні звуки - мантра в якій немає початку...