Не любила. Серце тримала за сімома замками. Казала: "Легше розставити ноги, ніж відкрити серце. Та і задоволення більше." Зваблювала тілом і солодкими речами, сама ж велась тільки на полум'яні поцілунки у шию. Людям не довіряла, бо як можна покладатися на когось, якщо собі до кінця не довіряєш? Стосунків не хотіла, боялась їх, як вогню. Казала, що доки не придумаєш, що робити з життям, не можна давати комусь надію. А що можна придумати у 20 років, коли ти вільний, любиш пірнати у авантюри і сьогодні засинаєш у Києві, завтра прокидаєшся у Львові, а засинаєш у Кракові? Хто би її таку витримав? Залежала від подорожей, пригод і сексу; коли поєднувала хоча б два - зривало дах.
Не закохувалась. Блокувала будь-які можливі прояви симпатії зі свого боку. Була роботом. У ліжку - гейшою, а у спілкуванні - бездушним роботом. Не закохувалась сама, тож і не любила, коли у неї закохуються. Підрахунок розбитих сердець не вела, та знала, що розбила їх без ліку. Хоча було й у ній щось людське. Засинати не сама привчилась, а відучитись не змогла. Іноді хотілось тепла і просто поспати з кимось поряд. Жартувала, що лише для цього заведе хлопця. Обіймала щиро, мурчала, як котик і вмощувалась на чоловічому плечі.
Не була жадібною, щедро ділилася своїм тілом, проте ніколи - душею. Не вміла розщепляти її на атоми і дарувати комусь. Як і не вміла ділити серце поміж людьми. Залишала його шматки у чарівних містах, а не у кишенях чоловіків.
Була колекціонером, селекціонером. Вела облік своїх досягнень, складала рейтинг, відзначала, з ким хотілось би зустрітись знову. Перші позиції займали ті, що були богами у ліжку, далі - симпатичні, просто класні - пасли задніх. Чоловікам, до яких хотіла повернутися, кидала в кишені монетки, як у море, хоча море любила більше, як усіх чоловіків разом взятих. Море любила, бо любити море було просто. З людьми було по-іншому. Гардероб з часом перетворювався на зібрання чоловічих подарованих футболок. Час від часу вибирала, у якій сьогодні спати, придумувала ідеальну історію кохання з тим чоловіком, сміялась і засинала. У кохання вірила мало, а в ідеальне - і поготів. Любила one night stands і супер короткочасні романи, що тривали декілька днів, а іноді й годин. Так було просто. Поїхав - і забув про все. І серце не розбите. І шматочок душі не полетів на інший край Європи в іспанській валізі.
Любити не вміла, зате вміла товаришувати, особливо з тими, з ким переспала. З кимось - розмови до ранку, з кимось дурні жарти, а комусь - найпотаємніші секрети. Та ніколи й нікому не відкривалась сповна.
Не боялась жити, боялась прозябати. Не лякалася божевільних пригод, марила ними, сумувала, коли закінчувались і.. чекала наступних. Вірила, що божеволіти треба у 20, а ставати серйозним - десь за десяток. Не вважала себе молодою і зеленою, бо досвіду мала більше, як дехто у 40.
Була по-хорошому божевільною, нестримною, дикою. Не соромилась того, попереджувала. Декого відлякувала своєю божевільністю, інших - притягувала, наче магнітом.
Вона не закохувалась. А я - закохався.