Блакитне небо я благала:
візьми любов у небуття,
душа моя щоб не страждала,
спокійно йшло моє життя.
Бурхливе море я просила
втопити в нім любов мою,
бо жити з нею вже несила –
як сніг на сонці розтаю.
І землю я сиру молила,
ступивши босою в росу,
любов мою щоб схоронила,
забрала вроду і красу.
Та грають барви кольорові,
співа чомусь душа моя,
дивлюсь – купаються в любові
і небо з морем, і земля.
Перевод Ладомир Михайлов
Синь неба слёзно умоляла:
Возьми любовь мою с собой,
Душа моя чтоб не страдала,
Пусть в жизни обретёт покой!
У моря бурного просила
Любовь мою в нём захлестнуть,
Ведь с нею жить совсем не в силах...
Как дни спокойствия вернуть!?
Сырую землю умоляла,
Ступив босою на росу,
Любовь мою чтоб схоронила,
Забрала нежность и красу.
Взыгрались краски разноцветьем,
Ох, как поёт душа моя!
Любовь красна великолепьем,
С ней море, небо и земля!