Привычка

- А ты и не заметила, как меня не стало...
Уже прошёл ровно год, как я умер. Вот уже целый год я смотрю будто со стороны на свою несуществующую жизнь, на наше с тобой общение... И мне так странно наблюдать за этим. Так странно быть мёртвым среди них. Ходить каждый день на работу, говорить с каждым на разные темы, но при этом осознавать, что на самом деле, вместо меня, они общаются с фантомом. Так странно и удивительно, что никто этого не замечает. Даже ты. А может, и ты тоже? А может, мы все такие же? Может, мы все давно умерли здесь, но продолжаем наблюдать за собой из мира собственных мечтаний, истинных желаний и мыслей, оттуда, где по-настоящему живы и счастливы... Мы почему-то продолжаем смотреть на происходящее с нами в этой реальности со стороны. Привычка? Наверное, наша жизнь в этом мире – до боли странная привычка.   
- А ты и не заметил, как меня не стало...
Уже прошёл ровно год, как я умерла. Вот уже целый год меня нет рядом с тобой...

Не становитесь привычкой друг для друга.
21.05.16


Звичка
- А ти й не помітила, як мене не стало ...
Уже пройшов рівно рік, як я помер. Ось уже цілий рік я дивлюся ніби з боку на своє неіснуюче життя, на наше з тобою спілкування ... І мені так дивно спостерігати за цим. Так дивно бути мертвим серед них. Ходити щодня на роботу, говорити з кожним на різні теми, але при цьому усвідомлювати, що насправді, замість мене, вони спілкуються з фантомом. Так дивно, що ніхто цього не помічає. Навіть ти. А може, і ти теж? А може, ми всі такі ж? Може, ми всі давно померли тут, але продовжуємо спостерігати за собою зі світу власних мрій, справжніх бажань і думок, звідти, де ми по-справжньому живі й щасливі... Ми чомусь продовжуємо дивитися на те, що відбувається з нами в цій реальності з боку. Звичка? Напевно, наше життя в цьому світі - до болю дивна звичка.
- А ти й не помітив, як мене не стало ...
Уже пройшов рівно рік, як я померла. Ось уже цілий рік мене немає поруч з тобою ...

Не ставайте звичкою один для одного.
21.05.16