Свято Великодня
19 квітня 2009 року. Cьогодні якраз велике свято Великодня. І випало в цьому році воно на цей день. Погода сприяла проведенню цього дійства. Вже зранку світило сонечко, хоча ще прохолодний вітер з півночі продував іноді до самих кісток. Але визирнувши рано-вранці в віконце вже можна було бачити цілі юрби людей, що поверталися з церкви з ранкової літургії освячення всякої всячини , яку кожен заздалегіть придбав собі і старанно поклав в кошик. Майже в кожного на обличчі була викарбована усмішка , з передчуттям вже недалекої трапези за сімейним столом. Так вже повелося в нашого народу. Що в це саме велике свято року всі готувалися зарані і не шкодуючи ні яких коштів купляли собі до столу все, що вже душа бажала . Щоб вже за столом, разом з самими рідними людьми ще раз , вкотре , пом*янути велику Бого-людину, Ісуса Христа з Назарету.
От дивна річ все таки спостерігається. За скільки років радянського режиму, злісно анти –церковному, анти –релігійному, ніби на всі 100 відсотків атеїстичному, не вдалося викарбувати з нашого народу оту релігійність. Сьогодні опитування різних соціологічних інституцій вказують на те, що 74,5 % громадян України вважають себе віруючими людьми. Та це й не дивно. Що таке 73 роки радянської влади?. Це фактично в світлі віків, цивілізацій- іскра. Спалах блискавки. То ж і не могла ота іскорка випалити з душі українця віру в Всевишнього, в Його велич, в Його любов та доброту до чада свого, що Він створив. Можливо й на втіху собі. Але створив –« за образом своїм і подобієм...-Тисячоліттями менталітет українця формувався як людини толерантної, роботящої, глибоко віруючої, сповненої співчуттям до ближнього. Соціально українці проживали громадами , хоча власність мали приватну. От на цьому тлі й зформувався їх відповідний погляд на життя, виробилися відповідні звички, ритуали, порядки. Цікаво, що все це , як тепер прийнято говорити було шляхетно і демократично. Адже пригадайте, перша конституція в східному світі, конституція Пилипа Орлика, була написана у нас , в Україні.
Шкода, але ці добрі риси, притаманні українцю , не пішли йому на користь. Так і до сьогодення, не спроможний він створити свою власну державу. Свою армію. Котра змогла б захистити його родину , його народ. Так і ходить він по світу низько опустивши голову, ніби робочий віл, що не здатен нічого іншого робити , як тільки тягати плуга чи борону, а чи ходити в прислугах якогось інородця, що пан у нього сьгодні. А не буде пана-інородця - свій, доморощений пан заведеться, ще гірше чужинця. Пригадайте, , хоч трішечки з сторінок історії. Взяти хоча б тих же татаро-монголів. Прийшли вони до нас на початку 13-го століття звичайно не з добрими намірами. Грабувати, господарювати. Поневолювати та володіти. Але дивна річ. Наші православні храми – не руйнували, населення не знищували, села не палили. Безжалісно поводили себе з непокірними, з тими хто противилися «новій» владі. Тільки ті міста, що відкрито проявляли непокору – безжалісно знищували. Така доля до речі дісталася Києву .Розуміли, косоокі, що не буде люду, не буде кому платити ясир, вирощувати худобу на м*ясо, добувати хутро звіра, мед, вирощувати хліб. А ще дивна річ виявляється. В ті далекі часи переважна більшість татаро-монголів сповідували християнську православну віру. Тому й наші церкви не руйнували.Це вже потім, по смерті Батия, та його сина Сартака татари прийняли іслам. А той ясир, що збирали татаро-монголи був ні в якому разі не більшим 10 відсотків від здобутків господарства за рік. Це вже в наш час, в час совєтів, дерли три шкури з українця, вигрібали до зернини з його комори. Забирали навіть посівне зерно. І все це , щоб знищити селянина-господаря, приватного власника. Та не набагато леше було і в часи кріпацтва, цього «раю» на землі українській, що принесло сюди нам московське царство.
Здається у Ромен Роллана є такий вислів, що..» У всіх народів світу Правда одна і та ж.. та у кожного народу є особлива своя брехня, яку він почитає, як свій ідеал..»»... Та , хтось з Великих сказав і наступне, що..» Правда- це і є любов..». Але пригадайте. Святе Евангеліє устами Ісуса Христа повідомляє нас про те, що ..»Бог- є любов...»Отже, якщо слідувати послідовності вище приведених думок, то Правда, це також Божа Сутність. І ця Сутність притаманна всім народам світу. Чим більше Її має народ, тим більше правди в ньому, тим «більше» в ньому Бога. І Вона \ Бог\- у всіх народів світу –одна. Інша справа з «неправдою», другими словами –брехнею.. У кожного народу оцієї «неправди» вдосталь. Шкода, але кожен народ пнеться з усієї сили видати кожну свою «неправду» за Правду. Запитаєте, ..-До чого це я веду?..- А веду це я до того, що тим то й різняться народи світу, в якій мірі вони мають Правду в собі і в якій мірі кожен з них сповнений своїми « неправдами», іншими словами сказати-брехнею.. Візьміть приміром ви той же російський народ. Історично склалося так, що вся його історія фальсифікована.Весь світ знає одну історію походження російського народу та його держави Росії. Сам же народ Росії знає геть іншу свою історію Звісно, вина в цьому не його народу, а його правителів. Але біда в тому, що оцей пласт брехні, що штучно накладений на російський народ так і залишається на його тілі болісною раною і до сьогодення. Інша справа, що для російського народу, оця велика брехня про його історію сьогодні переросла в неусвідомлену хворобу нації. А це вже вибачте симптом психічного захворювання,конфлікт, що повинен лікуватися клінічно. Австрійський психіатр Зигмунд Фрейд вважав, що невирішені свідомістю конфлікти і стреси поступово відходять в підсвідомість людини і з часом стають джерелом її психічних захворювань.Якраз спосіб лікування заключається в переводі отого несвідомого в усвідомлене, в його аналізі та переоцінці за допомогою психіатра.....Але щоб лікуватись треба знати правдиву історію свого народу і те, як вона вписується в історію людства. Але для цього перш за все потрібно бути чесним і неупередженим..Іван Ільїн з цього приводу писав наступне: « любити свій народ не значить лестити йому та скривати від нього його слабкі сторони, але чесно і мужньо виговорювати їх і невпинно боротися з ними».. Але про це мені хотілося б порозмірковувати більш детально і вже подалі.