Боже, пробач мене,коли жаліюся на життя...
Сучасний світ не перестає дивувати,ми постійно чимось не задоволені,нам постійно чогось не вистачає. що ж потрібно людям для щастя?
Марія як завжди сиділа на підвіконні і думала про "своє". Здавалося,ввесь світ в такі хвилини завмирав,сповільнювалося дихання і дівчина,дивлячись на яскраве нічне небо,відчайдушно намагалася знайти відповіді на одвічні питання."в чому ж істина? хто я в цьому житті? яке моє прозначення на цій планеті? "- питання так і хлинулив її голові.
- Доню,прийшов Ендрю, спускайся до нас,- почувся голос матері,який лунав з першого поверху. Дівчина одягнула на себе свій блідо-рожевий халат і стрімголов помчалася по сходах.
- Ендрю!- чувся її радісний крик- Ендрю,дядьку, нарешті Ви приїхали!
- Привіт,солоденька!- міцно обійнявши вигукнув Ендрю - як же ти подорослішала,ну справжня леді,що й казати!
Вся родина з нетерпінням чекала приїзду гостя,особливо Міс Норіс. Жінка замовила всі найдорожчі страви з найкращого ресторану міста, а окрім того і сама приготувала немало страв.
- Брате,Мері,ходіть до столу,бо все холоне,- з легким поспіхом промовила жінка. Було видно,як тремтять її руки,але ж це і не дивно,адже вона 6 років не бачила свого меншого братаю
- А ти ні капельки не змінилася, варто мені переступити поріг,як ти відразу хочеш мене накормити - з посмішкою промовив Ендрю.
-Ой там,теж скажеш таке, просто ми чекали на тебе з самого ранку, я від переживань вже не знала куди себе і подіти.
- Та хто ж знав,що мій рейс затримається на 4 години,більше не буду купувати білети з пересадками , бо останнім часом тільки те і роблю,що чекаю годинами в залах очікування .До речі,-згадав він,- я ж попередив Джона,що буду пізніше,він хіба не говорив?
- Джон...ти знаєш,- задумливо відповіла Норіс,- він зараз в Японії,полетів 2 дні тому по справах,тому міг не побачити твого повідомлення
-аа...ну тоді зрозуміло,якби я знав,то писав би тобі - усміхнено відповів Ендрю, так і не відпустивши з обіймів Марію.
-Солоденька,я маю щось для тебе- продовжив він,- як думаєш,що цього разу дядько приготував для своєї племінниці?-усміхаючись запитав .
- Як же ж я можу знати? - здивовано запитала дівчинка,- ми так давно не бачились,думаю,це як завжди щось вишукане і з таємним змістом.
-ну в цьому можеш і не сумніватися,- засміявся він,- загадку,яку я маю для тебе не зможе відгадати навіть твоя мама,хоча сама знаєш,яка вона в в нас розумна.
Норіс з зацікавленням спостерігала за цим,забувши навіть про пиріг в духовці.