Після тебе я пишу виключно
чорнильною ручкою,
ходжу на рок-концерти,
слухаю наніч Beatles,
готую медовий ройбуш.
І знаєш,
все так добре.
Добре, що все так, як є.
Що життя "після" триває,
а не обривається наче стара кіноплівка.
Це "після" не новий відлік "нуль-нуль".
Просто це нові ранки,
нові дороги, нові лінії
горизонту та сонце край неба
нових міст, іншої країни.
Всередині мене досі всього
так забагато,
що часом втомлююсь сама від себе,
і хочу слухати тишу.
Блукати нічним містом,
вдивляючись у вогники на тому
березі моря.
Дихати глибше,
але не плакати.
Бо коли справді кохаєш,
маєш відпускати.
17.03.16