Номер набрала твій випадково –
Ми вже давно чужі.
Голос почула твій раптом знову –
Боляче так душі.
Плачу тихесенько без ридання,
Щоб не почув мене.
Думала я, що помре кохання,
Вірила, що мине.
Кохання наше а гавань більш не зайде,
Як привид-корабель серед штормів.
Його давно покинула команда,
Ніхто з нас керувати ним не вмів.
Кохання наше – без причалу човен,
Як привид-корабель між хвиль летить.
І ми не зробимо тепер нічого,
Щоб повернути нам кохання мить.
2.
Ти так лічив кораблі на рейді,
Як пелюстки зривав.
Зустрічі наші були таємні,
Про нас ніхто не знав.
Нас розлучили не злії люди –
Доля нас розвела.
Вірила я. що тебе забуду,
Впевнена в тім була.
Кохання наше в гавань більш не зайде,
Як привид-корабель серед штормів.
Його давно покинула команда,
Ніхто з нас керувати ним не вмів.
Кохання наше – без причалу човен,
Як привид-корабель між хвиль летить.
І ми не зробимо тепер нічого,
Щоб повернути нам кохання мить.