Мене ти зовсім не любив,
Та мою кров ти пив і пив.
Сміявся ти, коли я плакала тихенько.
А я все міряла вінок,
Весільний вчила я танок.
Мене ти кликав: «Наречена солоденька».
Відчула раптом на зорі:
Мерці давно ми, упирі.
Тепер себе я у дзеркалах більш не бачу.
Пізнала я, що кров людська
Солодка й запашна така.
Я п`ю і п`ю її,ї й ніколи вже не плачу.
Чоловіки, що біля ніг –
Я тільки кров беру від них
І випиваю до останньої краплинки.
О, це не помста, зовсім ні.
Людські чуття мені чудні,
Я просто їсти хочу, я- голодна жінка.
Блакитноокий цей юнак
На мене дивиться, дивак.
Не розуміє він, що душу вже втрачає.
Хоч кров солодку я люблю,
Сьогодні тільки пригублю.
Я дам життя йому, якого він не знає.