Чорні круки величезні налетіли,
Підібрали мого братика з землі,
Підняли, взяли собі на чорні крила,
Чорній відьмі в чорні хащі віднесли.
Я за чорними птахами білі-біла.
Я дорогу напитала у людей.
То для кого в полі вирита могила?
Де мій братик? Де ріднесенький мій? Де?
Разом з піччю буханці всі погоріли.
Річка спрагу втамувати не змогла.
Береги кисіль ні нас не захистили.
Від війни я брата не уберегла.