Ти не шукай свою провину, дитино,
І не плач уголос.
Я увійшла у домовину,
Як входить в сніп достиглий колос.
Дітей зростила, захистила.
За правнуків молила Бога.
Упало в домовину тіло,
Як листя восени під ноги.
Прости, дитя моє доросле,
Тобі нелегко, я це знаю.
Додому в інший світ, не в гості
Я йду, бо тато вже чекає.