Ну, что ж на последок скажу без утая
Что прошлое ходит за Вами взирая
Хотелось бы помнить лишь мига волненья
Где вместе мы были как ветра мгновенья.
Але це життя – воно, як хмаринка
Проноситься в небі і йде в небуття
ОДНІ РОЗУМІЮТЬ, життя наче скринька
Не може складатись лише з почуття.
Тебе… я простила… равнодушие злое
Игру отточенную сердцем твоим
И милое прошлое – юное, доброе
Со светлой печалью отдам нам двоим.
Але це життя воно, як пір'їнка
Не знаєш де впадеш, чому і коли?
І Я РОЗУМІЮ, життя лиш краплинка
Не може складатись лише із води.
Да вряд ли со зла поступил ты так, близкий
Родной и любимый, заботливый друг
И может быть в том, что мы стали врагами,
Случайностей нет – не бывает так, вдруг.
Але це життя – воно, як шпаринка
Проноситься в книжці й летить в небеса
І ТИ РОЗУМІЕШ, життя, як травинка
Не може з явитись само по собі.
Но ты мне не враг. А кто ты, изменчивый?
Осколок тарелки, на счастье разбитой.
Ловец юных душ, простых, незастенчивых,
Фонарных огней на ночной мостовой.
Але це життя - воно, мов неведимка.
Воно не білий день і темна ніч
Для кожного життя, неначе та стежинка
Міняється із рухом, з року в рік.
Я ушла не прощаясь, смеясь, а не плача!
И ночью все реже вторгаюсь в твой сон.
Сажусь на край сна, и тела не пряча
Вопрос задаю, пусть твой вид отрешен.
Але це життя, і спогади спливали мов веселка
Пригадувалися сині очі і твої вуста
Тоді я з самого початку знала
Що спільної дороги в нас нема…
Скажи мне, мой преданный некогда рыцарь…
По зову какому, чему повинуясь,
Ты светлую душу страданьями мучал,
Желая, чтоб в пепел она обернулась.
Але це життя, і вірить я не хотіла
Від почуттів кружляла моя голова
З тобою поруч бути серцем я воліла
Хоч насторожували всі твої слова.
К чему ты прислушался, опыты ставя?
К велению сердца, желудка, гортани?
К советам завистников, добрым наставникам?
И слышу я «К разуму!». Да ну! Перестань-ка…
Але це життя, і наші мрії вже запізнились
Вони заблукали в яскравих, зоряних шляхах
Неначе світле марево з явились
А потім - розчинились на вустах…
Таким изощренным быть разум не может.
На логику списывать опыты рад…
Умом ты бы понял всю тщетность попытки
Заставить любить, проведя через ад.
Але це життя, воно, як перлинка
А за вікном погода краща, ніж завжди
Коли від втоми закриваю очі
Безсонна ніч, та пишуться вірші…
30.03.2016