На жаль сучасна жiнка поспiшає все бiльше крокувати до новiтнiх технологiй, до карєрного росту, все бiльше вiдаляючишь не тiльки вiд природи, тендiтностi i нiжностi самоi жiнки, а й вiд ii прямого призначення плекати любов, зарождувати ii в серцях чоловiкiв, надавати вiру та впевненiсть в самого себе, розвиватись самiй духовно i спрямовувати всіх близких поряд.
Коли наша краiна в вогнi, кровi та полумi полiтичних та воєних подiй лише сила глибого почуття кохання, вiра, надія на краще може створити неповторне чудо. Саме нiжна любяча та кохана жiнка спроможна надихати чоловiкiв на подвиги. Я сама проти любого кровопролиття, але не завжди велике зло можливо знищити одним лише коханням. Особливо коли чаша терпiння бiд та смертей переповнює межу любдського болю. Надмирно жостоке смертельне зло потрiбно зупитинити мечем та щитом, з любовю та з самими найкращими намiрами заради майбутнього. То хто цю чистоту та любов має дарувати чоловiкам, бути вiрною, люблячею, щирою в душi, з турботою та ласкою в серцi, з пристрастю в тiлi? Звичайно тiльки жiнка. З одноi сторони я розумiю чому украiнцi щодуху та стрiмголов бажають покинути неньку Украiну ? Боязнь за дiтей, за рiдних, проте вiд самого себе не втiкти, як би краще не було на чужинi, "чужина" була є i завжди буде нею і ніхто нас там не чикає. А тут правитилям далеко до наших поневірянь, бо ситий бідного не збагне, проте дома на поміч стає все отчуюче: ріки, гори, долини запах батьківщини, земля по якій ступаємо босоніж, квіти, які розпускаються весеою та зорі, що сяют у небі тільки у нас так сяють.
Можливо багато хто забув, хочу нагадати всi попереднi сторiчча украiнский народ був не лише терплячим, а самим сильним незламним вiрою, та спроможнiстю шляхетно долати перешкоди. Своiми мiгрованими переiздами в краiни Европи ми лише ще бiльше завдаємо болю собi та всим украiнцям, бо нас все меньшаєв домімках. Хто буде будувати краiну т а змiнювати на краще? Хто будє її душею ? Наша любляча та любима жінка вірна коханому і самій собі по при все, негативне, що часто оточує. Сильною бути важко проте можна. Згадаємо вислів: "Що нас не вбиває то тільки ще більше загартовує!" Жінка мужня і слабка одночасно, виточино тендітна та любляча спроможна наших чоловіків та увесь світ змінювати на краще, народжувати і виховувати захисників вітчизни та лідерів -ватажків, що збудуют нову україну, що виведуть нас на щабель людяності, мудрості та нежалежності, що нестимуть любовь в серцях та чистоту у намірах. Жнки, дівчата даруйте любов та кохання своєму єдиному неповторному чоловіку та нашій неньці Україні.