Кулька котиться по жолобку. Підкидається монетка. Руна випадає з капшучка і лягає карта. Запитання. Знак. Погляд в небо чи на воду. Відповідь шукай у гущі кави чи в гущавині пралісу. Буде все, питай чи ні, як то має бути.
Не забути нам ті дні, коли все творилось ніби само по собі. Щоб не говорилось, все траплялось, все збувалось. Чудо? Диво? Ні. Це життя в тобі, в мені, як на дріжчах піднімалось. Ми дивились за вікном TGV, що мчався: пропливали Альпи, села пролітали, виноградники на схилах повивах туман. У твоїх очах горіли сонечка малі та лилось кохання: з кіс, грудей і пальців. Я їх цілував, дихав, милувався.
Ми роз'їхалися. Так, все іде по плану. Корені вростають в ґрунт. Гусне сік, солодшає: в кленах, ясенах, березах. Ти дорослієш, я ні, як той вершник на коні, безголовий, безтелесий.
"Івасику-Телесику, приплинь-приплинь до бережка. Ми тобі яблучок принесли: одне золоте, а друге срібне. Та ще молочка від буйволиці шутої в горщику поливяному. Молоко - пряжене, вершків на два цалі підійшло. Вип'єш його, яблуками закусиш та й далі рибку ловитимеш та Змія пантруватимеш.
Гуляли містом. Пили каву з кардамоном. Згадували. Аналізували свої помилки. Помічали знаки. Відчували Силу.
- Країна приречена?
- Думаю ні, але безладдя триватиме довго
- На еміграцію?
- Ні. Додому.
- Коли все почнеться?
- Через два роки
- Тоді до роботи?
- Так!
Маленьке баварське містечко.
Найкраще місце для медитацій, музики і хороших книг.
Можна перпочити після важкої роботи.
Там на Сході все потроху налагоджується.
Нині -- час насолоди настав.