Философия характерництва

Філософія характерництва.

(Авторські права на книгу захищені
Свідоцтвом про реєстрацію авторського оправа на твір № 63464 від 06.01.2016 року виданим Державною службою інтелектуальної власності України)


Зміст.

Вступ.
Частина 1. Про характерництво та характерників.
Частина 2. Ті, що вільні духом.
Життя характерника.
Буття характерника.
Час для характерника.
Сутність життя характерника.
Чим живе характерник.
Закони буття характерника.
Джерело сили характерника.
Смерть - не для характерника.
Частина 3. Як бути характерником.
Природа характерництва.
Дії характерника.
Спонтанність характерника.
Розум характерника.
Сприйняття характерника.
Его характерника.
Зосередженість характерника.
Емоції характерника.
Щастя характерника.
Страх характерника.
Воля характерника.
Доброзичливість характерника.
Мрії характерника.
Духовність характерника.
Частина 4. Земне життя характерника.
Здоров’я характерника.
Любов характерника.
Сім’я характерника.
Діти характерника.
Освіта характерника.
Навчання характерника.
Етика характерника.
Страждання характерника.
Вороги характерника.
Пристосованість характерника.
Філософія характерника.
Частина 5. Досягнення характерника.
Праця характерника.
Досконалість характерника.
Стійкість характерника.
Мета життя характерника.
Віра характерника.
Успіхи характерника.
Частина 6. Освіта характерника.
Правила характерника.
Системність характерника.
Свобода характерника.
Частина 7. Становлення характерника.
Самореалізація характерника.
Самодопомога характерника.
Самопізнання характерника.
Саморозвиток характерника.
Простота характерника.
Частина 8. Істинне характерництво.
Загальні риси характерництва.
Істина характерництва.
Підсумок.
Додаток 1.
Додаток 2.
 
Вступ.

Нова хвиля інформації про українських характерників, яка почала розповсюджуватися в Україні за останнє десятиліття, звела нанівець старання окупаційних режимів навіки поховати славу та мудрість наших предків. Такі герої українського козацтва як Іван Сірко , Петро Дорошенко , Петро Сагайдачний  знову стали надихати сучасне козацтво на подвиги та самовіддану працю в ім’я України. Багато хто навіть вбачає в їхній діяльності засоби для ефективного вирішення сучасних проблем. І це зрозуміло. Після бурхливих подій останніх років почалося формувати образу нового, більш досконалого устрою країни, в якому немає місця стражданням, невігластву та корупції. На Україні знову замайоріла ідея побудови держави, в якій повинні правити любов, мир та загальне братерство.
В огляді на це прогресивним представникам українського козацтва стало зрозуміло, що філософія їхнього існування повинна бути заснована через Шлях розвитку людського духу, який би освітлював нові кордони можливостей людини, знищував страх та сумніви перед любою небезпекою. Тому так важливо наголосити на тому, що кожен український козак повинен зробити свій вибір шляху до істини і стати маяком для тих, хто захоче піти за ним. Сьогодні козацьким отаманам необхідно не тільки виступати на захист прав та свобод кожного окремого козака, але й допомагати їм у їх саморозвитку усіма доступними методами. Бо сучасне українське козацтво – це вже не прості громадські організації, а майбутня, нехай ще не зовсім досконала, модель українського всенародного братства, вільного від таких штучних бар’єрів як етнічна, релігійна та класова приналежність.
Сучасним отаманам потрібно зрозуміти, що молоді козаки ніколи не будуть сліпо підкорятися їх владі. Молодь завжди буде відноситися до себе та свого життя як до найбільшої цінності та діяти тільки у відповідності до своїх поглядів, навіть якщо вони будуть протистояти суспільній думці.
Прості обивателі не завжди розуміють сучасних молодих козаків, тому що у своєму житті вони намагаються наслідувати героїв минулого, а не простих селян, ремісників чи торговців. Обивателям дуже складно шукати відповіді на складні питання про героїзм, відвагу, самовідданість та безмежну любов до України. Більшість з них не знає кому довіряти, а ще більше вони не довіряють своїм особистим поривам, через постійну невпевнені у своє майбутнє.  Через це вони не піклуються про свою душу та не вміють самостійно мислити, так як віддають іншим право думати за себе та право вирішувати їхні проблеми.
Інша справа козаки. Це люди, які зажди жили своїм розумом та не керуватися нав’язаними кимось уявленнями про життя та про те, як його потрібно прожити. Їхнє життя – наче пісня над степом. Ти не бачиш того, хто співає, але пісня розноситься навкруги та чарує своєю красотою. Через сотні років до нас дійшли легенди про славні діяння українських козаків. Ми не завжди знаємо справжнє обличчя наших героїв, але пісні про їх подвиги та мудрість залишили свій слід в історії країни назавжди.   
Ця книга написана для тих, хто шукає істинний шлях козацтва. В ній майбутні козаки-характерники не стільки отримають відповіді на складні питання, але й знайдуть дороговкази, завдяки яким на цей шлях можна вийти. Вона написана для тих, хто хоче стати зрозуміти душу козацтва та дух характерництва.
Сучасний світ – це світ інформаційних технологій та вільного доступу до скарбу, який залишили нам великі філософи різних культур. В сучасному океані інформації можна почерпнути глибоке розуміння того, як інші люди відносилися до життя та смерті, матерії та духу, зла та добра. Тепер всі концептуальні світоглядні площини стали доступними для їх осмислення, а кожна теорія світобудови може бути ясно та досконало висвітлена на загальний розсуд. Сучасне суспільство вийшло з тих часів, коли категоричність однієї думки якоїсь людини утримувало мільйони в жорстких рамках буття.
На перше місце у розвитку сучасного українського козацтва повинні стати пошук та дослідження. При цьому потрібно добре розуміти, що ті висновки, які будуть робитися, представлятимуть собою окремі пункти для подальших пошуків, які не зупиняться на протязі усього життя людини. Це стосується і тієї частини життя козацтва, яке получило чудесну назву – характерництво.
Точок зору на характерництво зараз дуже багато. Від прямого висміювання до глибокої віри. Сьогодні дуже складно не сприймати чиїсь погляди на нього як догму. Дуже багато інформації про характерників було свідомо знищено окупаційними режимами України. Більшість фактів, що збереглися, було перекручено для зменшення ролі в житті українського козацтва. Але той, що має очі, побачить, той, що має вуха, почує. У таких випадках потрібно завжди застосовувати метод Сократа та намагатися дивитися на проблеми зсередини. Дуже важливо, щоб вільний дух людини помилково не приймав якісь книги (включаючи і цю) та їх зміст за якусь непорушну істину. При такому підході вони будуть не допомагати вам, а тиснути на вас. Тому кожному, хто шукає шлях до розуміння характерництва, необхідно самостійно шукати свій підхід, щоб не залежати від чиєїсь точки зору.
Єдине, що можна сказати напевно, що жити як характерник, – це значить завжди і до всього мати свою точку зору. При цьому характерник ніколи не буде шукати чийогось схвалення або підтримки. Бо його життя – це шлях самостійного осягання Буття, де тільки він сам може його тлумачити та здобувати для себе корисне зі всього того, що йому зустрічається на життєвому шляху.
Сучасному козаку, щоб стати на Шлях характерництва, потрібно обов’язково зайнятися вивченням світогляду найяскравіших мислителів людства. І для цього йому не потрібно відносити себе до якоїсь конкретної культурі або філософської традиції. Навпаки, потрібно, лишаючись у душі патріотом українського народу, починати збирати знання з різних систем, як західних, так і східних, як древніх, так і сучасних. Якщо людина хоче знайти принципи, які сприяють внутрішньому духовному росту, вона повинна шукати їх скрізь, де це тільки можливо.
Результатом такого пошуку стане та особиста філософія, в основі якої буде лежати вільний дух та глибоке самопізнання. Щоб людина позбавилася упередженості, незрілих суджень, умовностей, їй необхідно зрозуміти, що собою представляє об’єктивна реальність та справжня істина. Одним з таких шляхів самопізнання є бойові мистецтва, які дозволяють не розширити можливості людського організму, але й підвищити загальний рівень досконалості своєї сутності. Для цього, зрозуміло, дуже добре мати мудрого вчителя, який би міг направляти людину, вказуючи шлях до істини, яку вона собі вибрала. Але життя не завжди дає таку можливість. Тому сучасним адептам потрібно розраховувати тільки на свої сили.
Шлях характерництва по різному впливає на кожну людину. Це відбувається тому, що характернику для розширення своїх здібностей потрібно вийти за рамки встановлених суспільством обмежень. А це потребує творчого підходу до свого життя у цілому. В таких обставинах ніякі рамки не можуть зупини внутрішнього зростання людини, бо труднощі, які стають на шляху справжнього характерника, стають з часом засобом для досягнення мети. Як приклад зі свого життя я можу навести такий епізод. Коли мені на протязі чотирьох місяців не можна було виходити з квартири через величезну гіпсову пов’язку на зламаній нозі, я використав цей час для написання своєї першої книги, в якій виклав методичні матеріали та філософські погляди для молодих адептів Айкідо . Тому тим, хто хоче стати справжнім характерником, потрібно постійно дбати про своє тіло та душу, знаходити все найкраще, що в них закладено від народження. Тільки тоді характерництво змінить їх життя.
Ця книга - це збірник неписаних правил для тих, хто хоче стати характерником. Ці правила не потрібно сприймати як жорсткі вказівки для дії. Вони, скоріше, вказують напрямок для дій. Рішення приймає сам читач. Звертатися до них потрібно тоді, коли виникає безвихідна ситуація, коли методи, якими керувався характерник, не змогли дати чіткої відповіді для вирішення якоїсь життєвої проблеми. Спочатку просто ознайомтесь з ними. Потім відкладіть книгу. А коли життя буде вас перевіряти на міцність та мудрість, візьміть цю книгу та перечитайте ці правила знову. А раптом ви щось не взяли до уваги і пішли не тим шляхом?

 
Частина 1. Про характерництво та характерників.

Характерництво – це спосіб вираження себе. Характерництво - це спосіб вираження людиною свого внутрішнього світу та своєї майстерності. Чим складніша та віртуозніша майстерність характерника, тим менше можливостей для нього бути простою людиною.

Характерництво та знання. Характерник повинен вчитися усьому, не віддаючи чомусь переваги. Всі накопиченні знання він обов’язково будуть йому у пригоді у цьому або наступних життях.

 Характерництво та розум. Характерник на шляху свого самовдосконалення повинен тренувати не тільки своє тіло, але й розум. Розум – це інструмент. Тіло – це теж інструмент. Коли вони працюють в унісон, людина досягає цілковитої майстерності на шляху Характерництва.

Характерництво та свобода. В характерництві неприпустимі жорсткі правила або заборони. Справжнє характерництво засноване на цілковитій свободі людини та її творчій самореалізації. Там, де немає свободи, немає і творчості.

Характерництво не прикраса. Характерництво існує на Землі не для того, щоб людина пишалася ним та демонструвала його у цирку або на сцені. Воно існує для того, щоб просвіщати людство. Іншими словами, характерництво - це спосіб здобуття глибоких знань та істинної свободи.

Мета характерництва. Прихована мета характерництва – це вміння проектувати та реалізувати внутрішній світ людини у світ матеріальний.

Основа характерництва. Основою справжнього характерництва є чистота серця та сила думок людини.

Трансцендентальність характерництва. Характерництво – це спосіб життя людини, коли вона виходить за межі звичного земного часу та фізичного простору.

Сила характерництва. Характерництво існує для того, щоб людина могла надавати нових форм та змісту навколишній природі та світу силою свого розуму.

Характерництво та дух. В характерництві проявляється духовне розуміння внутрішньої сутності багатьох земних речей. Через нього людина вчиться виявляти зв'язок між своїм внутрішнім світом та Абсолютом.

Характерництво та фізична майстерність. Фізична майстерність характерника не означає, що він повинен бути фізично досконалим. Вона є дзеркалом для проявлення тих змін, які відбуваються у його духовному розвитку.

Характерництво та здібності людини. Характерництво розкриває в людині всі закладені при народжені можливості. Його основна мета не в тому, щоб сприяти односторонньому розвитку духу людського (як в деяких релігійних напрямках), а у тому, щоб розкривати всі сторони людської сутності: думки, почуття, волю, фізичну майстерність, інтелект тощо.

Характерництво та самовираження людини. Характерник не може односторонньо наслідувати якусь школу (наприклад, бойових мистецтв) або релігію. Чим обмеженіша техніка або думка, тим менше вони дають можливостей  для самовираження характерника. Наприклад, поширена думка, що характерник-українець повинен займатися тільки українськими бойовими мистецтвами, ігноруючи надбання майстрів бойових мистецтв інших країн. Але чому? Або існує така взагалі неприйнятна для здорового глузду думка, що характерник повинен бути тільки православним християнином. Але чому він повинен себе ізолювати від інших релігійних напрямків, у яких на вівтар поставлені людські та моральні цінності? Справжній характерник ніколи не буде сліпо використовувати те або інше вчення як сектант. Бо все, що уповільнює його рух до досконалості, відкидається та замінюється на більш прогресивніше.

Постулати характерництва. Для того, щоб людина змогла дійсно самовиразитися в характерництві, їй необхідно слідувати чотирьом постулатам. Вони наступні:
- індивідуальний підхід, а не сліпе відтворення, всього, з чим ви зустрічаєтесь або вивчаєте у житті;
- стислість, а не громіздкість, вчення;
- ясність, а не туманність, філософських та моральних постулатів;
- простота, а не складність, у формах самовираження.

Характерництво та душевна чистота. Дуже мало людей вірить у характерництво та його вчення. Чому? Річ у тому, що вони зустрічали дуже мало людей, які з повною душевною віддачею присвятили себе цій справі та були справжніми майстрами. Більшість тих, кого вони зустріли, були ті, кого можна впевнено зачислити до розряду людей з «подвійним дном». На словах одне, а в думках та бажаннях – тільки гроші, слава, егоїзм.

Характерництво та його справжність. Як це не дивно, але справжнє характерництво неможливо перейняти у якогось майстра. Я стверджую та настоюю на тому, що характерництво, як справжнє мистецтво, не можна запозичити у іншої людини. Я викладаю бойові мистецтва вже скоро двадцять років. Ні одна людини за цей час так і не змогла повністю засвоїти весь той матеріал, який я викладаю на своїх уроках, в своїх книжках та фільмах. Особливо це стосується філософської бази та тонкощів виконання бойових приймів. Кожен учень (а їх через мою школу пройшло кілька тисяч) в кінці кінців вирішував закінчити навчання у мене так і не отримавши диплом про повне засвоєння всього вчення. На даний час є тільки одна людина, яка отримала цей диплом, але його манера виконання бойових прийомів та філософська база залишилися індивідуальною. Ця людина не стала мною, а залишилася собою, тільки максимально збагаченою знаннями моєї школи. Це і є найкращий приклад слідування Шляхом характерництва.

Характерництво та люди. Справжнє характерництво здобувається на для того, щоб ним хизуватися перед глядачами. Для справжнього характерника радістю є сама праця над собою. Характерництво для такої людини досягає свого найвищого піку вираження тоді, коли вона отримує особисту свободу. І менше всього вона думає про те, яке враження справляє на інших виконана нею робота.

Характерництво та простота. Простота – це перший та останній пункт на шляху Характерництва.

 
Частина 2. Ті, що вільні духом.

Життя характерника.

В основі всього лежить Дух. Деякі сприймають Дух як «пустоту», деякі - як матерію з дуже високою частотою вібрацій, а хтось – як живу Вселенську Сутність. Незалежно від точки зору на нього, характерник повинен завжди бачити в усіх явищах навколо себе дві сторони життя: духовну та матеріальну.

Життя як ріка. В одну і ту ж річку не можна зайти два рази. Життя – це ріка у своєму вічному русі. В житті немає нічого сталого. Якими б не були ваші проблеми сьогодні, в майбутньому вони неодмінно будуть виглядати зовсім інакше та вимагати для свого вирішення інших методів. У противному випадку виникне штучна картина світу, а людина буде намагатися зміцнювати те, що постійно змінюється. Щоб уникнути цього, потрібно змінюватися самому. Тому характерник повинен бути дуже гнучким та уважним.

Кордони існують тільки для лінивих. Життя характерника – це широка та безкрайня нива. Куди б він не пішов, щоб він не робив, - він завжди намагається вдосконалити та поліпшити все навколо себе та самого себе. І так назавжди.

Догми. Життя характерника – це постійне напрацювання своїх особистих точок зору на всі аспекти життя, яке його оточує. Людина може стати характерником тільки тоді, коли вона вийде зі шкарлупи чужих думок та масових стереотипів. Якщо вона буде шукати схвалення у когось своїх дій або жити під впливом якогось іншої людини, їй ніколи не навчитися самостійності.

Реальність життя. Життя у всіх своїх проявах існує тільки в нашій свідомості. У кожної людини – своя свідомість та своя реальність. Ви почнете жити у всій повноті буття тільки тоді, коли навчитесь жити в гармонії зі своєю реальністю. І не намагайтесь прожити за когось його життя! Кожен повинен писати свою книгу своїми руками.

Життя – це битва. Кожен характерник всі свої дії повинен направляти на збереження та покращення життя свого народу. Бо справжній характерник - це воїн, який невсипно стоїть на чатах.

Зміст життя. Характерник повинен розуміти, що якщо Всесвіт дав йому можливість проявити себе у цьому образі, йому потрібно кожну хвилину свого існування наповнити щоденною практичною роботою, самовдосконаленням або допомогою іншим.

Істина життя. Істина у кожного своя. Я багато років займаюсь Айкідо . Вивчаючи філософське надбання його засновника Моріхея Уесіби , я зустрів у нього такий вислів: «Багато стежок веде до вершини гори Фудзі , але ця вершина одна - любов!» Характерник на протязі свого ставить перед собою багато цілей, але, в кінці кінців, він починає розуміти, що остаточна мета його існування – осягнення Вселенської Любові. Коли вона поселиться в його душі, в нього вже не буде ні ворогів, ні недругів. І тоді разом з Любов’ю в його душі поселиться вічний спокій.

Життя – це матеріалізовані думки. Джеймс Аллен  сказав: «Людина – це те, про що вона думає». Тут, як говориться, нічого й добавити.

Завжди думай про карму. Хоча більшість українців і не вірять в Закон Карми , на жаль, ніхто з них не може відмежуватися від його впливу. В юриспруденції говорять: незнання законів не звільняє від відповідальності. Дехто вірить в Волю Божу, хтось у совість, а хтось у високу мораль. Але все це є намаганням підпорядкувати свої дії Закону Карми.

Більше думай про свою душу, ніж про душі інших людей. Коли людина здобуває якісь особливі знання або здібності, в неї обов’язково виникає бажання з кимось поділитися здобутим або навіть направити когось на «шлях істини». Це неправильний шлях. Характерник повинен перш за все думати про те, що він особисто має винести з цього життя після відходу в інший світ. Всі намагання «вдосконалити» когось, заставити когось думати про «спасіння» душі є наслідком відсутності мудрості. А Таємна Мудрість говорить, що всі люди на землі – це єдина вселенська сутність, яка розділила себе для того, щоб досконаліше вивчити себе саму. Тому, коли хтось вдосконалює чи пізнає себе, він неодмінно автоматично починає передавати свої здібності іншим. Це складний та тривалий процес. І деяким людям здається, що цей процес потрібно прискорити. Але у Всесвіті немає поняття часу та простору в тому розумінні, якими вони транслюються в розумі людини під час земного втілення. Тільки та людина, яка виходить за межі просторо-часового континууму, може жити в душевному спокою за інші душі, бо знає: рятуючи себе – рятуєш інших.
 
Будь вільним. Воля – це дар Божий людині. Саме право вільного вибору є невід’ємним правом людини тут, на планеті Земля. І цією волею потрібно вміти користуватися. Ніхто не може цьому навчити. Тільки самотужки, своїми руками та ногами, людина здобуває вміння робити вільний вибір.

Боротьба - частина життя. Кожен козак, а тим більш кожен характерник, повинен в любий момент вступити в боротьбу за свої ідеали, за життя українського народу, за свою сім’ю, за своє місто, за свою країну. Світ взагалі наповнений боротьбою, яка є відлунням боротьби Темряви та Світла у Всесвіті. Тому постійна готовність до боротьби повинна стати невід’ємною частиною життя кожного характерника. А для цього потрібно безперервно тренувати своє тіло та дух.

Життя – це постійний рух. Те, що було актуально вчора, може бути зовсім неважливим сьогодні, а те, що сьогодні здається вершиною, завтра може бути тільки нижньою сходинкою шляху догори. Життя постійно змінюється, змінюючи свої форми, вдосконалюючи процеси та явища. Характерник ніколи не повинен казати: я досяг того-то, я осягнув це, мені покорилася така-то істина. Все, чого досягає характерник, є тільки етапами для досягнення чогось іншого, більш досконалого, більш універсального. Погляд характерника не повинен зупинятися на одній меті. Все життя – це мета. Весь Всесвіт – поле його діяльності.

Неприємності – шлях до сили. Під час земного життя у кожного виникають складні або болючі ситуації, інколи трагедії або катастрофи. Деякі з них ми долаємо легко, а деякі залишають глибокі рубці в наших душах або на наших тілах. Але життя тече як ріка далі. Через деякий час кожна людина починає розуміти, що кожен етап її життя є певним уроком, набуттям якогось досвіду. Так само робить справжній характерник. Чи радість, чи горе – все це грані його земного досвіду, алмазу його душі.

Жити – значить творити. Якщо середньо статична людина проживає своє життя як певну послідовність неприємностей або веселощів, вона ніколи не зможе звільнитися з їх безкінечного плину. День за днем, рік за роком, життя за життям. На противагу їм характерники самі творять своє життя та будують своє майбутнє. Їх вміння керувати енергіями всередині та навколо себе досягає такої певної майстерності, що вони самі починають створювати навколо себе свій світ, свою реальність. Коли ви це осягнете, то отримаєте джерело безкінечної сили.

Життя не любить повторення. Коли люди стають членами якоїсь соціальної групи, їм для того, щоб утриматись в ній, потрібно слідувати певним правилам поведінки, а інколи навіть мислення. Наприклад, Збройні сили України. Це певна машина по «вирівнюванню» особистостей під якийсь військовий стандарт. Та людина, яка не може утриматись в рамках таких стандартів, приречена на звільнення.
Сучасні козацькі товариства України далекі від армійських стандартів. В деяких з них внутрішня дисципліна тримається на авторитаризмі їх отаманів, але в більшості - це групи людей, які «грають» в козацтво. Декларуючи на словах певні козацькі цінності, більшість сучасних козаків легко відходять від них при перший можливості. В таких умовах сучасним характерникам надається таке широке поле свого розвитку, що годі вже і мріяти. Але якраз це і стає тим наріжним каменем, який зупинив на шляху самовдосконалення не одну сотню потенційних носіїв цього звання. Невміння правильно вибрати засоби та методи самовираження, неправильне бачення перешкод та способів їх подолання унеможливило процес росту тих, хто хотів просто когось скопіювати або підпрягтися під якусь організацію. Тільки вільний політ фантазії, вільний вибір свого унікального шляху можуть дати козаку всі наявні можливості та засоби для досягнення стану характерника. Бо характерник – це людина, яка живе НЕ ТАК, ЯК ВСІ.

Чим простіше, тим краще. Простоту життя можна пояснювати по різному. Хтось не хоче накопичувати матеріальні блага, хтось не любить просту їжу, а хтось не хоче просто думати. Для більшості обивателів просте життя асоціюється з сірим, непривабливим, сумним існуванням невдахи. Але відсутність сліпучого, яскравого та веселого життя для характерника є проявом гармонії, достатку, спокою, постійності, просвіти, миру та благополуччя. Якщо хочеш бути щасливим, то просто будь ним.

Відповіді на питання. Не шукайте відповіді на всі питання одразу. На деякі питання є готові відповіді, а на деякі можна відповісти тільки на основі життєвого досвіду. Але в любому випадку всі відповіді даються людині у відповідності тому рівню досвіду, який вона має на той чи іншій час.

 Насолоджуйтесь життям. Кожен характерник знає, що кожне життя, прожите тут, на Землі, має своє індивідуальне забарвлення, свій окремий урок. І цей урок може бути досить довгим, а може бути зовсім коротким. Тому немає ніякого сенсу намагатися прораховувати своє минуле або майбутнє. Просто потрібно кожне з своїх життів пройти яскраво, творчо та енергійно.

Буття характерника.

Два світи. Кожен характерник повинен завжди пам’ятати про існування двох Світів: Світу Земного (матеріального) та Світу Тонкого (духовного). Кожне народження та кожна смерть є антонімом для кожного з них. Смерть на Землі – це народження в Тонкому Світі, смерть там – це народження тут. Бо сама людина – істота безсмертна, але яка змушена мандрувати з одного світу в іншій до того часу, поки не досягне найвищої досконалості.

Дух первинний, тіло вторинне. Більшість людей асоціює себе зі своїм тілом. Характерник, на противагу ним, знає, що він – це вічний Дух у тимчасовій оболонці. Тільки коли добре знаєш, що вічне, а що тлінне, можеш правильно будувати загальну стратегію свого розвитку. Тоді більшість протиріч, які стають наріжним каменем у простих людей в житті, для характерника є просто окремими ступенями його духовного сходження.

“Sum, ergo cogito” . Характерник знає силу своєї думки та вміє використовувати її у своїх цілях. Цементуючи думками світ навколо себе, він самотужки створює для себе всі умови для найдосконалішого проходження Шляху Характерника. Бо весь світ навколо нього – це матеріалізовані думки.

Не приймай нічого на віру. Сумніватися – значить думати. Сумніви не дають розуму заснути, не діють йому потрапити в тенета чийогось більш сильнішого розуму. Сліпа віра породжує фанатизм. Фанатизм породжує насилля. Потрібно бути завжди обережним та уважним на Шляху характерника.

Ніщо не зникає, ніщо не виникає з пустоти. Коли ми говоримо про думки, ми обов’язкового повинні припускати, що є той, хто ці думки породжує. Весь Всесвіт наповнений думками. Сам Всесвіт – це матеріалізовані думки Того, хто його придумав. Коли починаєш розуміти цей процес, набуваєш такої же сили, як і Він.

Час для характерника.

Минулого, теперішнього та майбутнього не існує. Характерник розуміє відмінності світу матеріального та Світу Тонкого. Тому він ніколи не чіпляється за ті феномени матеріального світу, які породжують відчуття плину часу. Він знає, що так званий «час» - це всього тільки процес, якій відбувається в розумі людини. Він знає про те, що тільки стан його Духу є тим, на чому тримається його вміння та сила. Тому, навіть перебуваючи в самих поганих або несприятливих умовах, характерник черпає свою силу зі свого Духу.

Значення миттєвості. У миттєвості немає ні минулого, ні майбутнього. Миттєвість – це той стан, в якому ти зараз перебуваєш. Це і є твоє життя. Цінуй кожну миттєвість свого життя, бо воно саме – миттєвість на твоєму шляху до досконалості.

Звільни свій розум. Той, хто думає про минуле – раб минулого. Той, хто думає про майбутнє – раб майбутнього. Щоб бути вільним, потрібно дивитися на своє життя як на вічний рух свого Духу поза рамками часово-просторового континууму. Тільки коли починаєш спостерігати себе у цьому вічному русі, отримуєш справжню свободу.

Не витрачуй даремно час свого життя. Хоча часу не існує, термін свого перебування на Землі потрібно використовувати з максимальною доцільністю. Кожна мить життя унікальна. Кожної миті умови навколо нас змінюються. Тому потрібно зажди думати: чи використав я ці умови для свого вдосконалення? 

Цінуй своє життя. Якщо ви любите своє життя, ви зажди кожну його хвилину будете наповнювати радістю буття та рухом вперед. Інколи звертайте увагу на тих, хто марнує своє життя за допомогою горілки, наркотиків, веселощів тощо. Ще більше звертайте увагу на тих, хто наповнює своє життя радістю спілкування, творчими здобутками та духовною щирістю. Все має, в кінці кінців, свою ціну.

Сутність життя характерника.

Мета життя. Характерник бачить життя таким, яким воно є насправді. Правда життя криється в цілковитій свободі та постійному вдосконаленні. Тому характерник вільно вибирає засоби та способи вдосконалення. Це і є метою його життя.

Бачити корінь речей. Характерник бачить не тільки те, що лежить на поверхні всіх явищ та речей, але і їх суть та місце в еволюції людства. Через це його точка зору може кардинально відрізнятися від загальноприйнятої. Це не значить, що він намагається бути в конфронтації з суспільством. Це значить, що його бачення явищ та речей більш глибоке. Справжні знання сприяють самовираженню, а поверхневі обмежують та сковують творчість.

Не лінуйся. Коли характерник береться за якусь справу, то виконує її з повною самовіддачею. Відкритість та постійна готовність до допомоги робить з нього справжнього друга та вірного товариша у багатьох козацьких справах. Так характерник здобуває свою славу та повагу.

 Бачити роботу Духа скрізь. Коли характерник спостерігає якісь явища природи, суспільні процеси або життєві ситуації окремих людей – скрізь він бачить рух Духу. Навіть в камені, який на дорозі, він може знайти ту духовну сутність, яка робить камінь каменем. Кожне явище, кожна людина, кожна клітинка, кожен атом наповнені безкінечним Духом Всесвіту. Споглядаючи Його характерник наповнюється Ним. Так відбувається їх єднання.

Чим живе характерник.

Те, що з тобою відбувається зараз – найважливіше. Для того, щоб зрозуміти своє місце у Всесвіті, характерник використовує просте правило: нічого не існує, крім того, що є тут і зараз. Те, що відбувається з людиною тут і зараз – це результат її діяльності на протязі тих багатьох життів, які вона провела на цій планеті. Саме ця мить, коли ви читаєте ці слова, є підсумком тих дій, які ви виконали до цього моменту. Минулого вже не існує, майбутнє – ще не існує. Є тільки ваш дух, який намагається поліпшити своє життя, намагається знайти свій шлях до досконалості. Тому переживай цей момент у всій його повноті.

«Все тече, все змінюється» . Характерник весь час знаходиться в процесі розвитку. Він не обмежений якимись встановленими рамками, а тому змінюється разом з тим, як змінюється світ навколо нього. Робить він це тому, що повністю відкритий для майбутнього. Він як човен, що не тільки вільно пливе за течією, але й відбивається у воді, наче в дзеркалі.

  «Зараз» змінити неможливо. Більшість людей заповнює свій розум переживаннями минулого та хвилюванням за майбутнє. Така поведінка висмоктує внутрішні резерви психіки людини, заважає тверезо оцінювати зміст того, що відбувається з нею «тут і зараз». Це велика помилка, яка заважає людині відчути свою справжню силу та свої надзвичайні здібності. Необхідно чітко зрозуміти, що всі намагання людини змінити ситуацію «тут і зараз» принесуть результати не в одну мить, а через секунду, хвилину, годину, день, рік тощо. Все, що вона робить зараз у цей момент – це вплине тільки на майбутнє, але не сам момент. Тому що у цей момент людина чує, бачить, переживає, думає те, що створила навколо себе у минулому. Можна сказати, що вона існує з оточуючим нею світом як одне ціле, моноліт, з якого неможливо видалити хоч найменшу частку. І саме повне зосередження на цьому моменті є повним життям.

Саме цей момент і є істинною свободою. Характерник не може жити по якомусь розкладу або плану. Він може жити тільки як вільна та творча людина. Він спостерігає за тим, що відбувається навколо нього та намагається бути на крок попереду всіх. Саме тому його життя не зрозуміле більшості людей.

Звільни свій розум від минулого. Як я вже казав, занадто глибоке переживання подій минулого дуже обтяжує просування людини по шляху самовдосконалення. Про минуле треба пам’ятати, але не жити ним. На шляху самовдосконалення необхідним компонентом є новий досвід. Те, що ви переживаєте у даний момент, і те, який вибір ти робиш зараз, - ось фундаментальні постулати твоєї майбутньої сили.

Закони буття характерника.

Стань філософом. Матеріалістичний підхід – наріжний камінь характерництва. До тих пір, доки людина ділить оточуючий світ на живу та неживу матерію, заперечує наявність життя у кожному предметі та явищі природи, не бачить їх внутрішнього життя – вона не може стати характерником. І ніякі розмови про духовність, реальність та дуальність не наблизять її до Шляху характерника. Тільки відкритість серця та готовність духу до всіх проявів зовнішнього і внутрішнього життя Всесвіту дає можливість людині увійти в історію козацтва як символ досконалості.

Смерті не існує. Сучасна наука дуже повільно, але все таки рухається в напрямку прийняття існування Тонкого Світу. З кожним роком вчені все більше схиляються до того, що людина є істотою більше духовною, ніж фізичною. Характерництво стоїть на самих передових позиціях у цьому питанні.

Спирайся не на теорії, а на Закони. Наука західного зразка для опису оточуючого нас світу взяла в моду висувати так звані «теорії» або «аксіоми». Тобто, беруться розмови або судження якоїсь людини або групи людей та підганяються під них явища оточуючого світу. Якщо якась теорема не може повністю описати явища або процеси, то видумується ще якась додаткова теорія або тлумачення. Такий підхід не тільки не наближає людство до істинного сприйняття реальності, а дуже швидко віддаляє його від неї. Характерник, на противагу цьому, у своїй діяльності опирається на знання Законів Всесвіту. І всі явища природи, суспільного життя, вдачі або невдачі кожної людини він може пояснити дією цих Законів .

Знання не приходять самі. Знання про Всесвіт неможливо осягнути за одне життя. Характерник знає це. Тому він намагається побудувати своє теперішнє перебування на Землі таким чином, щоб мінімізувати можливі негативні прояви своєї карми у майбутніх життях. Під проводом своїх духовних наставників він так налаштовує процеси інформаційного обміну зі Хроніками Акаші , щоб мати чистий та стійкий канал, по якому можна було б отримувати самі широкі знання про оточуючий світ. Це не простий процес, але воля характерника та щирість бажань відкривають йому цей шлях.

Не зупиняйтесь на Шляху. Крокуючи по Шляху характерника неможливо сказати: ось сьогодні я буду займатися самовдосконаленням, а завтра я відпочину; або: зараз я працюю, а сьогодні ввечері піду до спортивною зали на годинку тренуватися в характерництві. Якщо ви будете таким чином підходити свого вдосконалення, то нічого не досягнете. Кожна година, доба або рік «простою» - це дві години, доби або року руху назад. Тому, коли ви гуляєте або відпочиваєте, сидите або лежите, розмовляєте або мовчите, приймаєте їжу або п’єте, не дозволяйте собі лінуватися. Навпаки, будьте постійно активними у пошуках досконалості.

Пам’ятайте про Карму. У світі все підкоряється Закону Карми. Немає нічого, що б могло від нього відмежуватися. Характерник завжди пам’ятає про це  і всі свої вдачі або невдачі вважає результатом своїх минулих дій.

Шукайте золоту середину. На Шляху характерника важливо не кидатися в крайності. Збалансоване та послідовне вивчення Законів Матеріального та Тонкого світів є запорукою його стабільного положення як у соціумі, так і в осередку прогресивного козацтва. Фанатизм ніколи не сприймається суспільством.

Завжди тримайте розум спокійним. Щоб бачити дійсну реальність, потрібно завжди тримати свій розум у спокої. Сильні емоції, особливо негативні, дуже ускладнюють правильне сприйняття процесів, які відбуваються навколо людини. Характерник вчиться тримати свій розум чистим та спокійним, щоб реальність могла відбиватися в ньому без спотворень.

Позбавтеся упередженості. Більшість людей не може стати на Шлях характерництва через велику упередженість своїх поглядів. Потрібно пам’ятати, що державна система виховання та освіти України є залишком минулих окупаційних режимів, які всіляко намагалися спотворити нашу історію та наші уявлення про світ наших предків. Щоб повернутися до традиційних козацьких систем виховання потрібно багато часу. В деякій мірі дещо повернути назад вже не вдасться ніколи. Тому потрібно збалансувати погляди на минуле, сьогодення та майбутнє характерництва в Україні. Бо сучасний Шлях характерництва – це не протиставлення теперішнього та минулого життя українського козацтва, а новий метод його поступового відродження, покращення та облагородження.

Шлях у кожного свій. Колись мені подзвонив один журналіст. Він сказав, що хоче написати велику статтю про характерників, і попросив мене розказати, якою повинна бути людина, щоб вважатися характерником, і що потрібно для цього робити. Тобто, він хотів отримати готову та просту схему «вирощування» характерників. І коли я сказав, що характерництво по своїй суті є індивідуальним та неповторним для кожної людини, що кожна людина сама собі вибирає свої індивідуальні методи самовдосконалення, він зрозумів, що писати йому буде дуже складно. Ті методи, які наші предки використовували для свого вдосконалення сотні років назад, відродити у сьогоденній Україні з різних причин неможливо, а нових методів практично не існує. Є різні точки зору, є дискусії, є намагання деяких людей щось робити у цьому напрямі, але це не виглядає як злагоджена та працездатна система. Тому, після нашої годинної бесіди журналіст погодився, що писати немає про що. В загальних фразах про характерництво написано вже досить багато. А в конкретиці писати немає сенсу, бо кожна людина унікальна, і написати одну статтю про кожну окрему людину немає сенсу. Він зрозумів, що бути характерником сьогодні – це просто бути ним. Бо характерництво сьогодні – це, перш за все, свобода у повному розумінні цього слова. Тобто сучасний характерник сьогодні не обмежений ні уподобаннями, ні правилами, ні упередженими та заплутаними точками зору на це явище та на світ взагалі.

Джерело сили характерника.

Закон вільного вибору. Кожна людина має свою свободу вибору. Кожен інтерпретує цю свободу на власний розсуд. Характерники теж користуються цієї свободою, але вона узгоджена з Законами Всесвіту та суспільства. Тому наслідки волевиявлення у кожного свої.

Закон причин та наслідків. Кожна причина у минулому має наслідки у сьогоденні. Кожна причина у сьогодення буде мати наслідки у майбутньому. Є така народна мудрість: посієш думку – пожнеш слово, посієш слово – пожнеш вчинок, посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю.  Зажди контролюй свої думки, слова, вчинки та звички.

Як вверху, так і внизу . Це означає, що закони нашого фізичного світу мають свої аналоги у Тонкому світі, і навпаки. Кожна думка у Тонкому світі намагається матеріалізуватися в нашому фізичному. Всі речі тут мають своїх двійників там. Характерник знає, що всі дії мають свої наслідки, що кожна думка творить у просторі. Томі він, передбачаючи наслідки, контролює свої бажання, думки та дії.

Гармонія у всьому. Коли немає гармонії, світ котиться у прірву. Коли у людини немає внутрішньої гармонії, вона виглядає хворою та слабкою. Характерник через внутрішню гармонію покращую світ навколо себе. І навпаки, спостерігаючи гармонію у природі, він упорядковує свій внутрішній світ.

Єднайся з природою. Коли людина не хоче жити у гармонії з природою, вона вчиняє самогубство. Законам Всесвіту неможливо протистояти. Можна тільки жити у їх відповідності. Характерник слідує природі речей та не протиставляє себе їм. Бо все, що має і вміє характерник, було подаровано йому Всесвітом за його правильне відношення до Законів Буття.

Дуалізм  або монізм . Питання вибору фундаментальної точки зору на Всесвіт завжди буде тим стартовим майданчиком, з якого починається просування характерника Шляхом вдосконалення. Цей вибір неможливо оминути нікому. Кожний характерник рано чи пізно стає перед ним. Один шлях веде вниз, а інший – догори. Ціна помилки у цьому виборі - прогаяне життя.

Першопричина всього. Першопричина всього знаходиться поза межами розуміння людини. Вона не має ні категорії часу, ні категорії відстані. Вона взагалі знаходиться поза формами любої відносності. Вона існує скрізь, але в неї немає «місця знаходження». Чим ближче характерник просувається у розумінні першопричини нашого Всесвіту, тим глибшою стає його філософія і тим більшою стає його жага до знань.

Смерть - не для характерника.

Думай про смерть, щоб пам’ятати про життя. Все, що колись народилося тут на Землі, повинно неодмінно померти. Проживаючи кожен свій день, потрібно усвідомлювати, що смерть рано чи пізно збере свої жнива. Бо якби не було смерті, не було б еволюції взагалі. Характерник знає, що смерть його фізичного тіла не є кінцем життя для його душі.

Вчись правильно вмирати. Більшість людей намагається завжди вигравати та перемагати. Для них кожна поразка стає тяжким вантажем у житті. Характерник вміє звільнятися від такого вантажу, тому що сприймає кожну поразки як маленьку смерть. Рухливість – ось його шлях до усвідомлення того, що перемоги і поразки – тільки окремі пункти на вічному шляху вдосконалення.

Пам’ятай все. Спогади – це єдине, чого не можливо від нас забрати. В спогадах ми можемо знайти і біль, і радість. Досвід не може рости без спогадів. В спогадах ми бачимо себе такими, якими були, а в мріях – якими хочемо бути. Все, що знаходиться посередині – це і є Шлях характерника.

 
Частина 3. Як бути характерником.

Природа характерника.

Усвідомлюй себе як характерника. Якщо ви не думаєте про себе як про характерника, ви не станете ним ніколи. Прийнявши рішення стати на Шлях самовдосконалення, з першої секунди потрібно усвідомити, що ви вже стали характерником. І не забувати про це ні на одну секунду вашого життя. Тільки тоді почнеться рух вперед. Якщо людина думає, що вона стане або усвідомить себе характерником через деякий час, після тривалої тяжкої праці над своїм духом та тілом, то вона глибоко помиляється. Може так статися, що цей момент так і не наступить взагалі. Характерником стають з моменту усвідомлення себе ним. Ні на секунду раніше, ні на мить пізніше.

Призначення характерника. Призначення характерника у тому, щоб щиро та чесно розвивати свої можливості та прагнути до самовираження. Допомагати йому у досягненні мети будуть його фізична сила та внутрішня енергії. Нехтування однієї з них приведе до поразки.

Про природу людини. Людина – це не тільки організм, якому потрібно їсти, спати, підтримувати фізичну форму та відтворювати собі подібних. Людина – це ще вселенський дух, тимчасово живе в матеріальній оболонці. Коли характерник повертається до своєї істинної домівки, йому відкриваються тисячі його минулих життів. Ким він хочеш бути знову?

Людина – це результат її волевиявлення. З однієї сторони, кожне земне життя людини підкоряється Закону Карми. Але з іншої сторони, ніхто не відміняв права людини на свободу волевиявлення. Характерник вміє гармонійно поєднати те, що йому потрібно напрацювати у кожному житті, з тим, що він хоче сам відпрацювати та пізнати. Тобто, він не робот і не фаталіст, але його дієва воля не порушує Законів Всесвіту. Саме гармонійне поєднання обох процесів пояснює величезну насиченість його життя.

Людина – істота творча. Основна відмінність людини від тварин – це можливість творити. Характерник – це людина, яка безперервно створює себе саму.

Розвиток можливостей. Щоб постійно зростати та розвиватися, сучасному характернику необхідно:
- займати вагоме місце в козацькому товаристві та у суспільному житті;
- розширювати філософські погляди на Всесвіт та роль людини в ньому;
- бути прикладом для своїх козацьких побратимів.
Біда сучасних козаків у тому, що більшість з них тільки декларують свої принципи козацького життя та намагаються «покращити» когось, а не самого себе. Тому і розвелося без міри «отаманів без війська», «характерників-масовиків», які утримують біля себе козаків та намагаються максимально експлуатувати їх можливості, приховуючи свою бездарність та егоїзм. Діючи таким чином, характерником ніколи не станеш.

Найкращий козак. Більшість людей приходять в козацькі товариства для використання їх у своїх егоїстичних спонуканнях. Якщо вони не можуть досягти своєї мети, у своєму очікуванні якихось преференцій від козацтва вони поступово або деградують, або перетворюють товариство у місце брудної боротьби за своє панування. Характерник, на противагу ним, постійно намагається покращити свої здібності, не тільки не використовуючи товариство в егоїстичних цілях, але й допомагаючи своєму товариству у досягненні статутних засад та розвитку козаків.

Розмовляти та слухати. Більшість козаків вміють говорити, але мало хто з них вміє слухати. Ще менше серед них тих, хто вміє аналізувати, але не вміє розуміло викласти іншим. Характерник повинен вміти красиво говорити, щоб ясно та чітко донести свої внутрішні засади до своїх побратимів, а також уважно слухати, щоб правильно зрозуміти потреби та можливості кожного козака та всього товариства в цілому.

Чесність перед собою. Ніколи не говоріть дурість про себе, бо людина є те, про що вона думає та говорить. Чесність перед самим собою та перед людьми – щит і меч характерника. 

Дії характерника.

Завжди дій виходячи зі своїх внутрішніх переконань. Характернику необхідно не тільки поповнювати свої знання, але постійно застосовувати їх у житті. Теорія без практики мертва. Віра без вчинків мертва. Бажання без дій мертві. Потрібні не просто бажання, а реальні дії, які базуються на віри та знаннях.

Шлях до поваги. Коли характерник застосовує накопиченні знання у житті, він звільнює у своїй сутності місце для нових знань, для нової порції енергії. Бо практика – це логічний та обов’язків етап у любому навчанні. Оточуючі оцінюють характерника не по його знанням, а по конкретним діям.

Сила та мудрість. Щоб стати  сильним та мудрим, потрібно діяти. Тільки творча діяльність наповнює життя характерника силою, яка перетворює його з обивателя на людину з неординарними здібностями. Характерником стає той, хто не думає про себе як про характерника, а діє як характерник.

Постійна дія. Для характерника важливо діяти постійно, не дивлячись на його минулі досягнення та накопичений досвід. Тільки через постійний рух вперед козак набуває той досвід, який зробить з нього великого характерника.

Немає дії – немає досвіду. Кінець Шляху характерника наступає тоді, коли замість дій він наповнюється безперервними мріями. Більшість козаків не бачать суті Шляху характерника, а просто мріють про те, що і як би вони робили на ньому. Це просто пусте витрачання часу, якщо нічого не робиться та не досягаються якісь вершини у самовдосконаленні.

Нагорода за дію. Тільки той козак, який робить конкретну справу, може чомусь навчитися.

Спонтанність характерника.

Природність дій. Основна ідея характерництва лежить у його природності. Тобто це означає, що характерник робить тільки ті речі, які є природними для людини. Все, що протиприродно, характерником ігнорується.

Економія сил. Характерник ніколи не тратить вся свої сили одночасно. Ніколи не відомо, де його зустріне перемога, а де він отримає поразку. Для того, щоб бути готовим до любих несподіванок, йому постійно необхідно мати якийсь запас сил. Характерник живе так, щоб завжди бути готовим до виконання несподіваної задачі або допомоги іншому. Тому з його життя викреслюється ті речі, які швидко зношують організм та викликають серйозні хвороби: алкоголізм, наркоманія, переїдання тощо.
 
Спеціальна підготовка. Характернику не бажано витрачати багато сил на ті речі, які рідко використовуються людьми у повсякденному житті. Наприклад, більшість видів спорту не мають в своїй основі ніяких прикладних аспектів, а є чисто розважальними. Наприклад, гра у футбол, волейбол, хокей, теніс та багато інших, які мають чисто спортивний інтерес. Бажано займатися такими видами спорту, які мають в своїй основі прикладні аспекти життя людини: кінний спорт, стрільба, бойові мистецтва, біатлон, легка атлетика, плавання тощо. Тобто ті види спорту, які найкраще допоможуть козаку у його професійному рості.

Спонтанність дій. Коли мене питають, що може швидко зробити з козака характерника, або яку програму підготовки потрібно розробити, щоб поставити «на потік» кузню характерників, я відповідаю: ніщо не зробить з козака характерника крім його особистого життя. Тільки особисте життєвий шлях кожного козака є тією кузнею, у якій він проходить «через вогонь, воду і мідні труби». Кожен день приносить свої проблеми, свої радощі та переживання. Тому кожен козак повинен бути спонтанним у виборі тих засобів та інструментів, якими він буде проходити кожен урок. Планування – це добре. Але планування приносить у життя штучність. Тому вміння вирішувати життєві ситуації спонтанним способом – це більш природно.

Дій у відповідності до ситуації. Людина, яка постійно сумнівається, завжди знаходиться у залежному стані. Така людина не може діяти повністю самостійно. Вона більше намагається керувати кимось, аніж виконувати роботу самостійно. На противагу цьому людина, яка вірить у свої сили та вміння, легко дозволяє себе вести у деяких справах. Саме такі люди стають добрими наставниками для молоді. Непересічність також дозволяє характернику направляти себе, але не сліпо та безвольно. Просто характерник, виконуючи доручену роботу, намагається вчитися в любій ситуації, намагається знайти в ній те, що допоможе зробити черговий крок на Шляху.

Не шукай, але дозволяй. Характерник не шукає того, що робить його характерником. Воно прийде само. Він просто йде по життю та сміливо зустрічає все, що воно йому пропонує.

Сила характерника. Характерництво робить козака сильнішим за пересічну людину не просто так. Сила Характерництва – це дар Природи за те, що він живе з нею у гармонії. Той, хто постійно дії силою та агресивно, ніколи не може здобути мир та спокій у душі. 

Творча інтуїція. Характерництво не існує без інтуїції. Саме інтуїція - здатність передбачувати наслідки своїх дій та дій інших людей - сприяє розкриттю внутрішніх джерел сили людини. Якщо людина намагається вирішувати життєві ситуації раціональним шляхом, через роботу свого розуму, вона не зможе проникнути в глибини своїх здібностей. Судження будуються, виходячи з зовнішніх ознак, тоді як інтуїція базується на внутрішньому світлі. Перша дія – обмежена та має кінцеву мету, а друга – вільна та безмежна у часі та просторі.

Розум характерника.

Завжди вчись. Характерник – це та людина, яка постійно вчиться та ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Те, що не може розвиватися, не можна вважати доцільним.

Допитливий розум. У справжнього характерника завжди допитливий розум. Його не задовольняють чужі пояснення та висновки. Він зажди намагається впевнитися в усьому через особистий досвід або інші джерела інформації.

Універсальність. Бути кимось одним та не змінюватися – це крайня ступінь нерухомості. Характерник завжди щось вивчає, примірює до себе ту або іншу професію чи ремесло. Бо він намагається стати універсальним майстром.

Внутрішні протиріччя. Бути відстороненим від усього зовнішнього світу – це крайня ступінь гостроти почуттів. Характерник повинен вміти слухати не тільки зовнішній, але й свій внутрішній світ. А для того, щоб правильно зрозуміти свій внутрішній світ, йому потрібно позбавитися внутрішніх протиріч. Саме їх дає крайню ступінь чистоти сприйняття Всесвіту. Все разом робить характерника непереможним.

Сам собі керівник. Якщо хтось думає, що він може керувати характерником – це велика помилка. Якщо він погоджується щось робити для отамана, козацького товариства або своєї сім’ї, то це означає лише, що характерник вирішив сам перевірити свою силу, свій розум в тих обставинах, які йому пропонуються.

Життя без обмежень. Обмежена людина не може думати вільно. Обмеженість заважає розуму бачити світ таким, яким він є насправді. Якщо людина неправильно сприймає навколишній світ, вона не може правильно реагувати на життєві ситуації.

Позбався рабства. Більшість людей на Землі перебуває в рабстві того або іншого вчення або філософської течії. Такі люди обмежують свій розум рамками однієї книги або якогось постулату, що стає життєвою перепоною для подальшого її розвитку. Щоб стати характерником, необхідно не тільки багато вчитися, але й бути вільним у своїх судженнях. Тому необхідно вивчити те, що важливо для розвитку, а все непотрібне та несуттєве повинно бути відкинуто.

Розум людини – це його реальність. Розум людини – це основний інструмент, через який вона він реальність, поки не зрозуміє, що він і є сама реальність. Тому характерник повинен не «мати розум», а «бути з розумом».

Позбудься умовностей. Тільки розум, який не зв’язаний умовностями, може інтуїтивно пізнавати реальність буття. Потрібно мати живий та гострий розум, щоб він міг пізнати Істину, яка є у всьому. Щоб стати характерником, потрібно звільнити розум від старих звичок, забобонів, які обмежують свободу мислення.

Постійна готовність. Щоб бути завжди у стані постійної готовності, потрібно бути серйозним. Бути дуже серйозним неможливо без щирого відношення до себе. Саме щирість відкриває характернику шлях до Істини.

Сприйняття характерника.

Шлях до Істини. Шлях до Істини лежить через правильне сприйняття, а не через переконання або який-небудь спосіб для її досягнення. Очищуючи своє тіло, розум та душу від важких та негармонійних елементів, характерник досягає стану сприйняття світу без спотворень та перекручувань.

Постійне усвідомлення. Характерник повинен жити в стані постійної усвідомленості свого Шляху. Тільки тоді він буде сприймати світ навколо себе як місце для плодотворного пошуку нових можливостей.

Усвідомлення Істини. Для усвідомлення істинності процесів, які проходять навколо характерника, не існує якихось чітких вимог. Потрібна тільки добра спостережливість. Розум, який постійно розвивається та наповнюється енергією, сам побачить суть речей, яка приховується від інших. Тому характерник дивиться на всі речі без особистих переваг та бажань, з чистим розумом та ясними почуттями.

Проблеми сприйняття. Філософська основа кожної людини обов’язково вносить свій відбиток на процес сприйняття навколишнього світу. Від агресивно-матеріалістичного до найвищого метафізичного – ось спектр філософських платформ, через які може сприймати світ характерник. Характерництво накладає свій відбиток на кожну людину, яка осягає Істину.

Внутрішній страх. Страх – ворог всякого розвитку. Як тільки людина починає боятися чогось нового в своєму житті, в неї пропадає усіляке бажання що-небудь робити. Якщо людина відчуває щось неприємне, вона може підсвідомо перервати процес пізнання світу та закритися в панцирі особистих образ та стереотипів. Справжній характерник – це воїн, який без остраху інтегрує свою свідомість до найвищих та найпотаємніших горизонтів Всесвіту. Він розуміє, що тільки Всесвіт дарує справжню свободу та силу людині.

Закони Всесвіту. Розуміння справжньої ролі та місця людини на Землі і в Всесвіті приходить людині через безпосереднє сприйняття навколишнього світу та глибоке розуміння Законів, яким він керується . Чим більше цих Законів ігнорує людина, тим гірше сприйняття нею світу. Характерник повинен не тільки знати ці Закони, але й чітко діяти в їх рамках. Тільки тоді він зможе відкривати таємниці Всесвіту без страху та сумнівів.

Безпосереднє сприйняття. Характерник сприймає Всесвіт та його Закони безпосередньо, тобто не пред’являючи нікому та нічому ніяких вимог, через відкрите серце та незатьмарений розум. Він не оцінює та не критикує. Він інтегрує себе у Всесвіт як невід’ємну складову. Це дає йому повну свободу у своїх діях.

Не робіть поспішних підсумків. Інколи проходить досить багато часу, перш ніж приходить усвідомлення глибинної суті того чи іншого процесу або явища у нашому земному житті. Характерник знає, що він істота, яка в кінцевому розумінні її сутності непідвласна часу. Тому, перш ніж щось порівнювати, погоджувати, критикувати або очікувати, він намагається усвідомити через повноту Буття у безкрайньому Всесвіті.

Его  характерника.

Его людини – ворог чистого сприйняття. Его людини дуже часто заважає неопосередкованому сприйняттю навколишніх явищ у суспільстві. Воно стійко противиться всьому, що не вкладається у рамки його розуміння. Тому егоїзм  у характерника повинен бути приборканий якнайсильніше.

Чи потрібно бути талановитим? Часто люди кажуть, що без вроджених талантів проста людина не може стати характерником. Це не правильна точка зору. Любий вроджений талант не може розвинутися без наполегливої праці. Тому характерником можна вважати не просто талановиту, а наполегливу та працелюбну людину. 

Про соціальні обов’язки. Дуже часто соціальні обов’язки виглядають як простий ритуал. Більшість людей намагаються сподобатись комусь або зробити вигляд, що хтось подобається їм. Вони одягають костюми з краватками, збираються у великі групи, мило ведуть бесіди ні про що і т. д. Не чекайте цього від характерників. Вони можуть просто прийти та у довільній формі сказати те, що вони дійсно думають про людину або суспільство. А потім піти, не вислухавши вашої відповіді. Будьте готові до цього.

Его – це теж інструмент. Сучасні матеріалісти дивляться на его як на свою власність замість того, щоб використовувати його як засіб для вивчення світу. Справжній характерник бачить себе як би зі сторони. Тому в його руках его нарівні з його фізичним тілом використовуються як дані Богом інструменти для вивчення себе та всесвіту.

Не затримуватися на чомусь довго. Характерником неможливо стати, якщо дотримуватися якихось чітких встановлених правил. Нехай все навколо буде тим, чим воно є. Характерник не намагається з когось перемогти або обігнати. Він розуміє, що бути переможцем постійно неможливо. Тому він слідує своїй внутрішній течії у тільки йому відомому напрямку.

Потрібно позбавитися від впливу свого его. Его людини дуже сильно впливає на її увагу. Це заважає вільно проявлятися тим знанням, які були здобуті або ще будуть здобуті. Необхідно позбавитися впливу его та починати працювати так, ніби його немає взагалі.

Егоїзм у дії. Більшість людей потакають своєму его. Вони хочуть, щоб на них дивилися як на авторитетних та впливових людей. При цьому вони не хочуть зрозуміти, що вони сліпці, неуки та невігласи. Дуже часто така поведінка заводить розвиток людини до тупику. Характерник все одно, як на нього дивиться суспільство. Бо він знає, що на нього дивляться не люди, а їх его.

Его дуже сильне. Его людини намагається залишити рівень усвідомленості людини на якомусь сталому рівні. Воно придумує хитрі способи для того, щоб звільнити розум людини від тих думок та знань, які не вписуються у його «зручну» модель всесвіту. Воно намагається утримати розум людини від всіляких «незручних» моделей поведінки, які звільнюють її від жорстких рамок матеріалістичної шкарлупи. Як це не сумно, але у цій боротьбі з его більшість людей терплять повну поразку. Характерником може стати той, хто отримав перемогу над своїм его.

Кордони его. Основною роботою нашого его є встановлення кордонів між нашим «Я» та всім іншим, що не належить цьому «Я». З однієї сторони, це корисно на ранніх стадіях розвитку людини, коли її свідомість ще нестійка. На цьому етапі его відгороджує «Я» людини від всього підозрілого, невідомого та чужого. Але на більш високих етапах еволюційного розвитку, коли людина намагається вмістити в собі весь всесвіт, его вже виступає не як запобіжник, а як гальмо. Характерник в своєму намаганні до розвитку повинен вчасно розгледіти шкідливість свого его та максимально мінімізувати її.

Его та бойові мистецтва. Дуже багато людей займаються бойовими мистецтвами. Але не всі вони стають справжніми воїнами. Більшість з них стають…. спортсменами. Так, так, саме спортсменами. Сучасний спорт – це найкраще місце, де его людей має всі можливості для зміцнення своїх позицій та влади над людиною. Всі ці змагання, титули та, медалі є способом виховання дуже сильного егоїзму, я би сказав – суперегоїзму. Бо саме в спорті люди намагаються стати сильнішим від іншого, виграти перше місце, боротися за першість не зважаючи на способи та методи. Вживання різноманітних медичних препаратів, обман, груба сила, підкуп суддів – всього не перерахувати. Все це є проявом роботи его, яке робить людину у спорті своїм рабом.
На відміну від цього справжній воїн тренується не заради титулів, медалей або почестей, а заради того, щоб захистити життя та здоров’я своїх ближніх: родину, мешканців свого міста, побратимів та всіх тих, хто потребує захисту від грубої сили та свавілля. Істинному воїну не потрібна слава. Йому достатньо того, що він отримує внутрішнє задоволення від добре виконаного обов’язку. В цьому задоволенні його его має мінімальний вплив та амбіції, тому що життя воїна може перерватися у любий момент. А якщо гине людина, то разом зі смертю фізичного тіла гине і його его. Тому можна сказати що справжній воїн-герой – це людина без его.

Зосередженість характерника.

Будьте обережні зі зосередженістю. Для розуму зосередженість – це форма виключення чогось з поля зору уваги. Людина, яка щось виключає зі своєї уваги, може стати джерелом протиріч. Це може статися тому, що в свідомості людини утворюється сталий центр, з якого тяжко перенести увагу той чи інший бік. Справжній характерник повинен утримувати себе самого як центр свідомості, але такий, який поширюється на весь всесвіт. Тобто такий центр, який є тут і скрізь одночасно. В такому стані свідомості ніщо не зможе пройти повз уваги характерника.

Зосередженість та самоусвідомлення. В занадто зосередженому стані людська свідомість перестає бути уважною. Тільки той розум, який усвідомлює весь світ навколо себе, є зосереджений по справжньому. Бо зосередження на усьому оточуючому світі не виключає, а, навпаки, вміщує все в розум людини.

Правильна зосередженість – це шлях до успіху. Причиною більшості людських невдач є відсутність зосередженості або її надлишкова звуженість. Тренуючись у правильній зосередженості, характерник тренується у розвитку своєї уваги, яка дозволяє значно пришвидшити процес всеохоплюючого навчання, що є основною запорукою росту його майстерності.

Емоції характерника.

Людина – це свідомість. Емоції дуже часто заважають людям правильно оцінювати навколишній світ. Щоб бути справедливим до людей та об’єктивним до подій, потрібно у своїх судженнях керуватися більше доводами логіки та добутими знаннями, ніж емоціями. Емоції частіше всього виникають там, де відсутня перспектива розвитку відносин або якогось процесу, в якому бере участь людина. Глибоке пізнання Законів Всесвіту та природи дає характернику можливість максимально відійти від емоцій в оцінці любою ситуації або любого процесу та дати можливість бачити їх з середини та ззовні одночасно.

Давайте вихід своїм емоціям. Утримування емоцій всередині себе дуже шкідливе. Сильний гнів, роздратованість або інші негативні енергії при утримуванні всередині починають спотворювати характер людини. Це може вилитися в прояви скритого садизму, грубої сили чи навіть знущань над іншими людьми або тваринами. Характерник вміє так виводити свої негативні емоції, щоб від цього ніхто не постраждав, а самі енергії трансформувати та пустити у позитивне та конструктивне русло.

Емоції та внутрішній світ. Емоції, особливо не проявлені ззовні, сильно впливають на внутрішній світ людини, його підсвідомість та надсвідомість. Підсвідомість людини є джерелом багатьох земних емоцій. Надсвідомість є джерелом натхнення та духовного розвитку. Інколи підсвідомість та надсвідомість зливаються в екстазі або духовному підйомі. Постійно працюючи над своїм внутрішнім світом, характерник вчиться контролювати не тільки свої емоції, а також навколишнє середовище, очищуючи його від емоційного сміття.

Перетворюйте емоції в дію. Любу сильну емоцію, як негативну, так я позитивну, можливо трансформувати в якусь корисну дію або бажання. Характерник кожен день формує у себе такі звички, які визивають позитивні внутрішні емоції, а негативні трансформують в яку-небудь корисну дію.

Щастя характерника.

Щастя – це мірило. Якщо розглядати стан щастя людини як сукупність емоцій, думок та вчинків, то можна зі всією впевненістю сказати, що людина почуває себе щасливою тільки тоді, коли її внутрішній світ наповнений позитивними енергіями. Щастя – це синонім внутрішнього благополуччя. Характерник, як особа з мінімальною кількістю протиріч всередині свого розуму, завжди виглядає більш щасливим на фоні свого оточення. Тому для більшості людей він стає нібито еталоном для їх життєвого шляху.

Як стати щасливим? Щоб стати щасливим або сформувати позитивне відношення до життя, людині необхідно мати великі знання. Вони дають можливість аналізувати події та процеси в широкому діапазоні буття, а також створювати нові шляхи мирного та безболісного вирішення усіляких проблем. Тому характерник, якщо він хоче когось чомусь навчити, повинен перш за все навчити людей бути щасливими.

Прості радості життя. Інколи характерник може виглядати занадто простакуватим на фоні свого «авторитетного» козацького оточення. Це правда і неправда одночасно. Правда тому, що його знання дають йому змогу вирішувати більшість життєвих проблем, над якими сушать голови «звичайні» люди, нестандартними методами та задовго до їх обговорення. Неправда тому, що характерник, якому подобається простий дощик за вікном, посмішка дівчини на вулиці, щебет пташок на деревах, квітка на галявині, в очах тих же «авторитетів», які грають у недолугі соціальні спектаклі та плекають свій розбещений егоїзм, є більш справжньою та природною людиною, ніж вони.

Добрий чоловік або дружина – це справжнє щастя. Відомо, що більшість сучасних козаків одружені або думають про одруження. Ті, що вже одружилися, вважають себе такими, що живуть або у раю, або в пеклі. Ті, що думають про одруження, будують плани дій, щоб жити в шлюбі як у раю. В любому випадку, всі разом люди діляться на тих, хто живе у щасті, і на тих, хто вважає, що його життя – це пекло. Наприклад я почуваю себе людиною щасливою. Моє щастя ґрунтується не тільки на тому, що мої книжки читають, що я маю можливість багато років навчати людей, що мені допомагають мої Вчителя. Моє щастя перш за все у тому, що в мене моя дружина Тетяна та мої четверо дітлахів: Богдан, Леся, Михайло та Марія. Чому я так вважаю? По-перше, тому що чоловік та дружина повинні бути перш за все друзями. У нас з Тетяною такі відносини є. Ми розуміємо один одного з півслова, а інколи і без слів. А по-друге, ми маємо чудових діточок, яких ми можемо навчити багатьом речам, яким ніде в школах та в  самих престижних вишах ніхто ніколи не навчить. Тому нам дуже добре всім разом. Моя дружина – це саме краще в моєму житті, хоча інколи вона веде себе як начальник. Але цей їй вдається робити інколи дуже добре. Бо сім’я характерника – це окремий самодостатній світ, наповнений таємними знаннями, енергетикою високої напруги та особливою аурою.   

Характерництво – це шлях щастя. Кожен козак може стати характерником. Але не всі ними стають. Чому? Бо для того, щоб стати характерником, потрібно щось постійно робити у примноженні щастя на Землі.


Страх характерника.

Характерництво – шлях сміливих. Деякі люди відносяться до характерництва з дуже великою боязкістю. При цьому вони не можуть толком пояснити чого і кого вони бояться. На противагу їм козаки, які вирішили стати характерниками, вільні від своїх внутрішніх страхів. І це не проста бравада чи необдуманість дій, а виважена та відповідальна діяльність на благо себе та людства. Бо коли ти робиш щось на загальне благо, чого тобі боятися?

Страх та здібності людини. Страх паралізує волю, розум та тіло. Внутрішня свобода розкриває всі таланти людини. Але свобода – це те, що потрібно заслужити у самого себе. Отримуючи свободу, характерник разом з нею отримує і інструменти, якими він буде прокладати собі шлях до досконалості.

Ініціатива. Проявляти ініціативу неможливо, коли ти знаходишся під впливом якогось остраху. Страх або сумніви заставляє людину притримуватися стандартних дій та традицій, звертатися за допомогою до інших людей, постійно оглядатися на свої вчинки. Відміною рисою Шляху характерництва є постійна ініціатива та самодіяльність. Бо те, що творить характерник своїми руками особисто, зостається з ним на всі віки.

Характерництво та влада. Чому характерник може стати отаманом, а отаман ніколи не може стати характерником? Тому що влада спотворює та руйнує розум. Як показує практика, багато сучасних козацьких отаманів хворіє на гординю. В їх очах вона нібито підкреслює важливість високо положення в очах побратимів. Деякі отамани одержимі страхом втратити свої посади. Деякі з них так заворожені своїми регаліями, що навіть після зняття з посад продовжують керувати «мертвими душами». Характернику влада дає більш широкі можливості для вдосконалення, але одночасно забирає вільний час на сам процес. Тому завзятий характерник буде тихенько оминати «принади» отаманських клейнод заради особистої свободи.

Внутрішня суть характерництва. Внутрішня суть характерництва проявляється в осягненні сутності свого справжнього Вищого «Я». Поступово зливаючись на протязі свого життя зі своїм Вищим «Я», характерник осягає в нашому матеріальному світі Закони іншого світу, невидимого. А після того, як ці світи об’єднаються в його розумі, характерництво стає могутнім інструментом по вдосконаленню Всесвіту.

Воля характерника.

Воля до успіху. Саме сила волі, яку неможливо зламати, робить з козака характерника. Ця сила приходить до характерника від знання того, що все, що задумано, можливо зробити.

Воля та розум. Силою волі людина може керувати своїм розумом, тілом та духом. Для цього потрібно кожен день її тренувати, щоб мати можливість діяти у належний час. Хоча б раз на день потрібно заставляти вій розум відпрацьовувати якусь корисну звичку, але щодня. Характерник будує свою майстерність постійно.

Бажання перемогти. Жадоба до перемоги повинна бути у кожного характерника. І на неї не повинні впливати ні кількість зусиль, ні «важкість» Шляху, ні страх тощо. Бажання до перемоги з’явиться тільки тоді, коли мета перемоги буде тісно пов’язана з такими ідеалами та мріями, які сміливо можна назвати незмінними, універсальними. Тому козаку, щоб стати характерником, потрібно вміти розгледіти справжню мету Шляху характерництва.

Проблема свободи волі. Воля має різні аспекти. Це може бути ваше особисте бажання. Тоді можна говорити про внутрішній імпульс. Це може бути воля вашого головного Вчителя. Тоді можна говорити про зовнішній поштовх. Але це також може бути просто збігом обставин. Тоді мова буде йти про просту випадковість. Шлях Характерника – це зажди шлях добровільного служіння.

Воля та дух. Кожен порив волі людини має свою мотивацію. Чим вище джерело та мета мотивації, тим сильніша воля людини. Найсильніша та воля, яка походить від духу людини. Духовна сила не знає перешкод.

Герой – це зажди вольова людина. Стадні інстинкти примушують людей прилаштовуватися та підкорятися. Малодушні, бездіяльні та тихі люди ніколи не завоюють поваги інших. А ось вольові та великодушні – справжні герої.

Вольовій людині закони не писані. Здається, що Законам Буття підконтрольні всі без винятку. Але невеликий діапазон коливань від них все таки є. Головним чинником для відходу від основних Законів на Землі є Закон вільного волевиявлення. У той час, коли більшість людей через звичку до комфортного життя не можуть скористатися перевагами цього Закону, для справжнього характерника, як людини з залізною волею, він є чи не єдиною справжньою мотивацією.

Доброзичливість характерника.

Допомога людям. Відносини характерників з людьми дуже складні. Частина людей бояться їх, частина обожнює, а хтось сміється з них як з диваків. Не зважаючи на це, характерники легко відгукуються на допомогу тим, хто потребує справжнього захисту або допомоги. Не те, що вони самі спеціально нав’язують свої послуги, але й не відмахуються від тих, хто у скруті. 

Виправлення помилок. Не завжди життя характерника йде добре. Буває, як і у всіх людей, він робить помилки або його доганяють проблеми минулого. Але справжній характерник сміливо виправляє їх. Бо помилок не робить тільки той, хто нічого не робить.

Справжні друзі. Якщо дивитися на реалії життя, то можна сміливо сказати, що справжні друзі – це велика рідкість. Якщо у вас в друзях є характерник, то ви маєте справжнього друга.

Професіональність. Характерництво – це, в першу чергу, висока професіональність. Всім, чим займається характерник, він робить завзято, з повною самовіддачею. Тому він досягає великих успіхів у своїх справах. 

Доброта. Характерник зажди пам’ятає тих, хто робив йому добро.

Мрії характерника.

Мрії – це майбутня реальність. Характерник знає одну важливу річ: мрії матеріальні. А ще вони живі. Щоб мрія стала реальністю в нашому фізичному світі, її потрібно плекати та наповнювати життєвою енергією. Характерник вміє це робити, тому його мрії майже завжди збуваються.

Мріяти практично. Якщо хтось скаже, що не можна матеріалізувати всі мрії за одне життя людини, то буде абсолютно правий. Але якщо він скаже, що характерник також не може реалізувати свої мрії за одне життя, то буде зовсім неправий. Річ у тому, що характерник мріє практично, з урахуванням законів Буття та обмежень, які накладає на нього фізичний світ та Закон Карми. Цим він кардинально відрізняється від тих мрійників, які дійсно літають у небесах своїх оман.

Наука матеріалізації. Характерник – це людина, яка вміє мріяти такими думками, які можливо реалізувати у короткій або довгій перспективі. Короткій – це на протязі одного земного життя. Довготривалі – на протязі наступних реінкарнацій. Тому характерники ніколи не відступають. Вони можуть тимчасово зупинитися в реалізації своїх мрій для перегляду тактики або стратегії своєї діяльності, можуть на деякий час зайнятися чимось більш важливим, але потім знову повертається до попередньої справи. В своєму розумі науки матеріалізації думок вони не кидають роботу над своїми проектами ніколи. Їх взагалі неможливо збити з Шляху нічим, бо вони готові долати любі перепони заради своїх мрій. Ось чому тільки характерники можуть досягати чогось «неможливого».

Мрії – це відображення внутрішнього світогляду. Чому люди мріють по різному? Чому у одних мрії збуваються, а у інших – ніколи? Це стається тому, що у одних мрії живуть окремо від людини, а у інших мрії наче малі діти, яких потрібно весь час годувати та плекати. Те, як людина мислить, якими законами Буття оперує у своєму життєвому просторі, якими інструментами користується у тактиці та стратегії, по суті і є сама людина. Мрії є відображенням потенціалу людини, її внутрішніх сил. Характерник мріє весело та сміливо, але практично та логічно.

Ви вірите у свої мрії? Щоб повірити у свою мрію, потрібно чітко бачити мету цієї мрії, її зв’язок з іншими мріями, способи та методи її реалізації.

Духовність характерника.

Труднощі духовного розвитку. Контролювати людині свій духовний розвиток в умовах земного життя дуже складно. Більшість органів її духовного сприйняття під час фізичної реінкарнації знаходяться у сплячому стані. Рідко кому дається право користуватися духовними інструментами без обмежень. Але на це вагомі причини. Фізичне втілення людини тут, на планеті Земля, дається саме для того, щоб навчитися жити та слідувати Законам Всесвіту саме в умовах добровільної духовної «ізоляції». Тому так мало зустрічається серед теперішнього населення Землі справжніх «провидців», «відьом» та «екстрасенсів». Уроки земного життя неможливо пройти по ту сторону завіси, в духовному світі. Тому так тяжко досягнути найвищого духовного розвитку у земній оболонці. Як тяжко змішати воду з олією, так само тяжко у повній мірі поєднати фізичне та духовне життя під час реінкарнації. Характерник, проживаючи повноцінне фізичне життя, всі свої духовні здобутки збирає у своєрідних «накопичувачах», щоб потім після смерті скористатися ними у Тонкому світі. І так сотні разів, поки не відпаде потреба повертатися у фізичне тіло.

Духовний початок. Людина – це сутність більше духовна, ніж фізична. Таємниця кожного втілення полягає у тому, що вона ніколи не втілюється у фізичну оболонку повністю. Я би навіть сказав – майже не втілюється. Людині, щоб керувати своїм фізичним тілом, потрібно переміщати у фізичний світ лише невеличку частину свого духовного єства. Її Вище духовне «Я»  завжди лишається за межами фізичного світу та пильно спостерігає за діяльністю свого молодшого брата – нижчого «я». Вище «Я» людини володіє постійною свободою, окови фізичного світу не нього діють. Справжній характерник знає про це та організовує свою діяльність таким чином, щоб налагодити постійний та чистий зв'язок між всіма своїми аспектами.

Важливість духовного розвитку. Більшість людей не усвідомлює про існування свого Вищого «Я» та інших тонких тіл. Такі люди обожнюють себе тільки з фізичним тілом. Життя таких людей має хаотичний та самовбивчий характер. Цим людям не потрібно реалізовувати свою духовну міць, бо якщо дух не існує, то немає чого і вдосконалювати. Тому і живуть на Землі люди, для яких характерництво зажди буде «казочкою для малят». Характерник відокремлює себе від «двоногих тварин» та цілеспрямовано вирощує свою духовну суть.

Духовна сила. Необхідно усвідомити, що використання духовної сили засноване на принципі БЕЗМЕЖНОСТІ. Духовний світ – це світ без кордонів та часового виміру. Там не діє принцип часово-просторового континууму, як у фізичному світі на Землі. Саме знання цього принципу дає характернику величезну творчу духовну міць, яка наповнює його впевненість, рішучість та проникливість, невичерпне джерело натхнення та сили, які недоступні простій людині.

Божественне всередині нас. Характерник зажди пам’ятає: Бог створив людину по своєму образу та своїй подобі. Це означає, що кожна людина, яка правильно розуміє цей постулат, мислить та живе так, як би це робив Бог. Закони Всесвіту для такої людини не перелік беззмістовних фраз, а програма для творчої діяльності. Тому характерник крок за кроком, життя за життям невідступно розвиває вкладений в нього потенціал. Бо він знає, що те, що неможливе сьогодні, стане можливим у майбутньому.

Дух Всесвіту. Коли характерник пізнає Божественне всередині себе, йому відкривається доступ до усвідомлення тих сил та духовних центрів, які наповнюють життям все у  цьому Всесвіті. Після цього він сміливо може сказати: я та Всесвіт єдині.

Віра у Бога. Хтось шукає Бога на небесах, хтось – у навколишній природі, а характерник – в собі. Він знає, що Бог це він, а він – це частина Бога. Тому йому немає потреби просити у Бога щось йому дати матеріальне, а просить вміння та сил для свого розвитку.

Про релігію. Справжній характерник не може притримуватися якоїсь однієї релігії. Кожна релігія має не тільки плюси, але й мінуси. На якомусь етапі свого розвитку він починає розуміти, що всі релігії єдині у джерелі їх походження. Він відкидає умовні назви та різні обличчя того Єдиного, кого люди на різних мовах називають своїм головним Божеством, і концентрує своє життя на вивченні Законів Буття, через які Він себе проявляє. В наслідок цього перед характерником зникають кордони, якими огороджують себе люди різних віросповідань, і його свідомість починає розширюватися до меж нашого Всесвіту. Він починає бачити Єдине життя у всій його красі.

Між небом та землею. Коли характерник набуває достатніх знань у світобудові Всесвіту, він перестає належати тільки одній Землі. Хоча його тіло повністю залежить від фізичного світу, його дух вже не прикутий до цієї планети. Космічна свобода та творчість – ось критерії існування характерника.

Основа характерництва – міцність характеру. Якщо для фізичного тіла людини важливо мати міцний кістяк та треновані м’язи, то для її духу важливо мати стійкий характер та розвинуті почуття. Справжнє характерництво проявляється не в зовнішніх ознаках людини, а через витонченість та дієвість його духовної сили.
Духовний розвиток. Для того, щоб побачити духовне зростання людини, потрібно придивитися, як людина поводить себе у звичних умовах. Якщо вона:
- не прагне до надмірностей, а задовольняється малим;
- не оточує себе блиском, а любить витонченість;
- не гониться за модою, а любить справжню красу;
- не багата, але доволі заможна;
- не має гучних талантів, але багато займається самовдосконаленням;
- не геній, але спокійно та глибоко мислить;
- не ховається від людей, а зажди діє відкрито;
- не кричить на перехрестях, а м’яко розмовляє;
- не тікає від труднощів, а переносить все з посмішкою;
- не боїться небезпек, а завжди обережний;
- ніколи не спішить, але діє швидко,
то перед вами справжній характерник. Іншими словами, характерництво проявляється не в поодиноких подвигах, а у звичайних щоденних явищах життя.

  Істинність духовного початку. Тільки тоді, коли людина відкинула думки про винагороду, не чекає похвали, не боїться докорів, забуває про обмеження її фізичного тіла, перестає все сприймати розумом та випускає свій дух на волю, можна говорити про те, що вона може стати на Шлях характерництва.

Мета духовного розвитку. Кінцева мета духовного сходження тут на Землі полягає у тому, щоб перестати обмежувати або насильно направляти цей процес. Коли дух людини починає сам себе дисциплінувати, коли він самостійно починає направляти себе у потрібному напрямку, а духовний розвиток набуває стану безперервності та стійкості, можна сміливо казати – людина йде Шляхом характерництва.
 
Частина 4. Земне життя характерника.

Здоров’я характерника.

Фізичне здоров’я. Здоровий спосіб життя козака – це основа початку Шляху характерника. Важливо не те, як він наполегливо тренується, а важливо те, чи підтримує він своє тіло у нормальному функціональному стані.

Регулярність фізичних вправ. Фізичні вправи потрібно робити постійно, щодня. Це тренує і тіло, і дух. Знайдіть такі вправи, які б ви робили з радістю. Тоді фізичні навантаження будуть вам здаватися зовсім не тяжкими.

Про харчування. Вибирайте здорову, збалансовану їжу. Мова не йде про якусь дієту. Їжте все, що вам подобається, але в міру. Пам’ятайте, що кожна спожита кілокалорія повинна бути відпрацьована фізичними вправами або фізичною працею. Рекомендується вживати більше живої їжі та пити більше води.

Про шкідливі звички. Паління, вживання міцних спиртних напоїв та наркотиків повинно бути викреслене з життя. Але не потрібно ставати відлюдниками чи монахами. Склянка доброго вина в чудовій компанії не принесе вам шкоди. Кава та чай повинні вживатися дуже помірно. Просто завжди думайте про те, що вам постійно потрібно бути у нормальній формі, як фізично, так і психологічно. Тому все, що шкодить вашим здібностям, повинно бути залишено в минулому.

Будьте в стані постійної рівноваги. У кожного свій природний стан здоров’я. У кожного свій потенціал життя. Тому підтримка нормальної функціональності у кожного має індивідуальні особливості. Головне, щоб була рівновага між відчуттями, емоціями та діями. Тоді ваш організм буде працювати довго та витривало.

Любов характерника.

Любов – це магніт. Потрібно бути завжди чесним по відношенню до себе та оточуючих. Якщо ти когось любиш або кохаєш – ти притягуєш його до себе. Якщо ти когось ненавидиш – ти відштовхуєш його від себе. Любов та ненависть – два полюси одного магніту.

Віра у силу Любові. Щоб зрозуміти джерело сили характерника, потрібно зрозуміти одне: характерник відноситься до Любові не як до почуття, а як до всесильного космічного Закону. Бо все, що створено в цьому Всесвіті, створено за допомогою сили Любові Творця. Тому віра у Любов, як рушійну силу Всесвіту, і є джерелом сили справжнього характерника.
Сім’я характерника.

Основа – дружба. Сімейне життя характерника – це дружба та співробітництво на основі спільних життєвих принципів. Якщо один з членів сім’ї (чоловік або жінка) йде Шляхом характерника, то інший повинен не тільки йому не заважати, а допомагати по мірі можливостей: фінансами, майном, психологічною підтримкою тощо. Інакше життя такого подружжя буде дуже складним.
 
Діти – спільна турбота. Якщо в сім’ї характерника є діти, то піклування про них стає однією з пріоритетних задач характерника. Своїм живим прикладом, своєю турботою про них він може підняти свій духовний потенціал на значно вищий рівень, ніж той характерник, що живе одинаком.

Повсякденність. Більшість сімейних пар розлучується через те, що їхнє життя стає одноманітним та безбарвним. Сімейному характернику, якщо він справжній сім’янин, немає чого боятися. Кожен день, кожна година, кожна хвилина буде приносити йому радість спілкування зі своїми близькими. І цю радість він може помножити своєю духовною силою та жагою до розвитку.

Міцність сімейного життя. Сімейне щастя характерника будується не на його особистих досягненнях, а на подіях життя його сім’ї.

Безумовність. Сімейне життя характерника не може будуватися на якихось умовах до своїх близьких. Умовності, якими один з подружжів намагається обмежити життя іншого, є показником слабкості сімейних стосунків. В сім’ї характерника відносини будуються на повній довірі, свободі та взаєморозумінні.

Діти характерника.

Роби як я. Виховання дітей в сім’ї характерника повинно базуватися на принципах філософії Конфуція, яка вчить відноситися до інших так, як би ви хотіли, щоб відносились до вас. Вірність, можливість розвиватися та вільно мислити у п’яти сферах сімейного життя: форма керування та керівники, батько та син, старші та молодші діти, чоловік та жінка, друг та друг. Притримуючись таких норм поведінки, можна виростити сильних та самостійних дітей.
 
Мінімум насилля. Старайтесь ніколи не бити дітей. Насилля може стати нездоланною прірвою між дітьми та батьками. Зрозуміло, що бувають ситуації, коли провина дітей повинна бути покарана. Але старайтесь вибирати такі форми покарань, які б не принижували дітей.

Дисципліна. З дітьми потрібно як можна більше проводити часу, гратися з ними, виховувати та навчати. Але коли виникають моменти, що батькам потрібно займатися своїми справами, потрібно прямо говорити дітям про це. Не зважаючи на те, подобається дітям це чи ні, вони повинні бути привчені до того, що у батьків є і інші справи.

Діти – ваше дзеркало. Поведінка батьків в сім’ї дуже часто стає шаблоном поведінки їх дітей у майбутньому. Тому характерник повинен так поводитися в сім’ї, щоб не було соромно за кожне своє слово або вчинок.
 
Освіта характерника.

Освіта та творчість. Мета справжньої освіти – навчити людину думати. Якщо людина закінчує «виші» тільки заради диплому (який часто фактично купується), то яка в цьому користь людині? Якщо людина не має творчого підходу до вирішення життєвих проблем, то навіщо тратити кошти та час на те, що не навчить вас жити? Для характерника важливо не те, випускником якого престижного ВУЗу він є, а те, який рівень освіти він отримає.

Самоосвіта. Більшість знаменитих та відомих людей світу стали такими завдяки самоосвіті. Можна назвати не один десяток імен тих, чиї думки направляли людство у філософському, науковому та технічному прогресі. Чи багато з них мали вищу освіту? Ні. Тому форма, за допомогою якої характерник здобуває свої знання, абсолютно неважлива.

Мета освіти. Характерник здобуває знання для того, щоб мати можливість відкрити для себе щось нове. Він не просто повторює те, що вчить, а проводить життєвий експеримент на самому собі. Тому для нього важлива не ерудиція, а життєвий досвід, заснований на усвідомленні Законів Буття.

Накопичення знань. Для характерника важлива не кількість знань, які він отримує, а досвід, який він через них може всмоктати в себе. Тому найчастіше він вибирає самі прості методи навчання, намагаючись виконувати їх якомога правильніше.

Навчання характерника.

Гнучкість навчального процесу. Перш за все, навчання характерника не може мати якогось одного сталого метода або програми. Характерник зажди підходить до свого навчання творчо, міняючи тактику або стратегію у необхідних випадках. Так само він передає свої знання комусь іншому. Індивідуальні особливості характерів кожної людини спонукає характерника досліджувати як себе, так і своїх учнів, як в зовнішніх, так і в внутрішніх проявах. Таке навчання потребує великої чутливості та гнучкості. Саме тому воно є найефективнішим.

Вчитель та учень. Добрий вчитель, по суті, не вчить свого учня, а тільки показує напрямок руху до істини, не відкриваючи саму істину. Він мало говорить, більше показує, щоб учень сам навчився заповнювати ті місця, де потребуються чіткі пояснення. Він скоріше вказує на те, як важливо виростити характер та не стати його заручником. Тому характерник вчить використовувати принципи, не пов’язуючи їх тісно з собою.

Найважче в житті – це вчити. Добрий характерник, коли вчить своїх послідовників, намагається захистити своїх учнів від свого особистого впливу. Легко навчити когось якомусь ремеслу, але важко навчити когось діяти творчо та самостійно.

 Особистий досвід – кращий вчитель. Якщо глибоко проаналізувати систему навчання характерників, то можна сміливо сказати, що в ній немає сталої та стійкої системи «вчитель-учень». Вчитель-характерник в цій системи виступає скоріше вказівним стовпом на шляху того, хто здобуває знання. Кожен учень вибирає свій напрямок. Вчитель пропонує свій досвід, а не готові алгоритми до дій. Бо життєві ситуації у кожного свої. Тому учень повинен неодмінно перевірити здобуті знання на особистому досвіді, в особистих унікальних умовах. Вчитель допоможе висвітлити проблему, проаналізувати її, показати причини та можливі наслідки, але не може пройти за свого учня його життєвий шлях. Тому добрим характерником стає той, хто не боїться самостійно йти Шляхом характерництва.

Основні принципи навчання. В характерництві навчання будується не за предметним принципом, а по методу творчого розвитку самої особистості. Можна відокремити кілька основних принципів, за допомогою яких характерник веде свого учня до розуміння Шляху:
1. Правильна мотивація для учнів.
2. Підтримання постійної уваги та концентрації учнів.      
3. Підтримання на першому місці розумової активності.
4. Вимальовування чіткої картини того, що потрібно вивчати.
5. Розпізнавання важливої інформації та виявлення прихованого змісту.
6. Застосування вивченого матеріалу на практиці.
7. Циклічність навчання.

Мотивація. Щоб правильно мотивувати учнів, потрібно їх хвалити за їхні успіхи. Характерник завжди намагається бути щедрими та чесними в своїх оцінках.

Відкритість відносин. Плодотворне навчання неможливе без відкритості відносин між учителем та учнем. Відкритості відносин між ними неможливо досягнути у великих навчальних закладах, філіали яких розміщені по всій країні та за кордоном. В таких закладах вибудовується система перевірки знань та вмінь, яка не може врахувати особливості менталітету та унікальності кожного учня. Тому, щоб вчитель-характерник мав індивідуальний підхід до кожного учня, він повинен мати дуже невелику кількість учнів.

Творчий підхід. Так як кількість учнів у характерника невелика, він може оперативно змінювати методи навчання для кожного свого учня. Вчитель повинен бачити зміни, які відбуваються в кожному його учні, щоб розвивати їх у потрібному напрямку.

Справжні учні. Для характерника потрібно звикнути до того, що в його житті зустрінеться всього кілька чоловік, які зможуть претендувати на звання «найближчого учня». Більшість людей буде напрошуватися в учні заради вирішення своїх нагальних проблем. Частина з них буде просто цікавитися вами якийсь нетривалий час. І тільки одиниці будуть бачити в вас свого життєвого наставника, джерело мудрості та майстерності. Дорожіть ними.

Етика характерника.

Норма поведінки. Щоб людина поводилась в суспільстві згідно норм етики, вона повинна багато знати. Якщо характерники і виходять за межі норм поведінки, то це є результат володіння таємними знаннями.

Мета і засіб її досягнення. Якщо зробити аналіз процесу навчання характерника, то ми побачимо, що не існує ніяких встановлених засобів для досягнення мети навчання. Засобом до її досягнення та самою метою навчання виступає сама людина. Вона є те, з чого починають, і вона є те, на чому все і закінчується. Тобто, кожна мета, яка розглядається без засобу для її досягнення, - це ілюзія.

Здатність до розуміння. Ніколи не спішіть скласти однозначну думку про що-небудь. Необхідно розвивати здатність до розуміння та постійно відкривати щось нове. Також потрібно розбиратися і в причинах свого невігластва. Не потрібно одразу реагувати на те, що ви побачили або почули. Навіть якщо це потребує негайної оцінки або діє. Старайтесь більш глибше розібратися в кожній ситуації.

Найважче. В етиці самим найважчим є:
- зберігання таємниць;
- прощання образ;
- корисне використання вільного часу.

Норми моралі. Поведінка характерника не повинна сильно виходити за норми існуючої моралі. Якщо розглядати мораль як абсолютну істину, то не кожна людина захоче утримувати себе в її рамках. Але людина дуже залежна від особливостей часу, коли вона проживає, клімату, громадської та економічної потреби, усталених в суспільстві релігійних вірувань тощо. Характернику потрібно таку свою мораль, яка б найкраще допомагала йому рухатися вперед у своєму розвитку не визиваючи великого осуду зі сторони суспільства.
 
Бідність. В любій країні є люди заможні та бідні. Як правило бідні люди мають більш агресивний характер, ніж багаті. На поведінку характерника заможність теж накладає свій відбиток.

Скромність. Скромність завжди викликає повагу. Скромність є фундаментом високої духовності людини. Скромність характерника вважається еталонною.

Страждання характерника.

Нещастя. Нещастя, як правило, добре впливають на характер людини. Довге благополуччя та ситість часто притуплюють свідомість та почуття людини. Нещастя заставляють людину думати більш активніше про її місце у житті та суспільстві. Тому в деякій мірі нещастя допомагають прогресу людини. Характернику потрібно вміти жити і в скруті, і в багатстві.

Економія енергії. Люди дуже часто втрачають багато внутрішньої енергії на негативні думки та занепокоєння. Але людина може справитися з любим нещастям. В любій ситуації потрібно знайти позитивні моменти та взяти їх до уваги.

Хвилювання. Хвилювання – це один з способів захисту нашого організму. Але ніколи не потрібно притягувати зло, хвилюючись «наперед». Хвилювання безкорисне, якщо ним неможливо захищатися.

Сором поразки. Якщо вас збили з ніг, то вам не повинно бути соромно за це. У той час, коли вас збивають з ніг, важливіше спитати себе: «Чому це так сталося?» Для людини, яка має здатність розмірковувати, завжди є надія виправити ситуацію або зробити з нею вагомі висновки.

Правильна реакція. Людина не завжди робить те, що їй хочеться. Суспільство, держава, сім’я – все потребує своєї уваги. Інколи такі «незручні» обставини життя можуть бути необхідними умовами життя характерника у даному втіленні. Тому для характерника важливо не те, що він робить, а те, як він до цього відноситься. Тільки його відношення до речей визначає те, наскільки користі або шкідливі обставини його оточують.

Порушники спокою. В світі дуже багато людей, які намагаються спричинити страждання іншим. Більшість з них робить це для того, щоб звеличити своє его перед іншими. Така поведінка не підходить для людини, яка вивчає Шлях характерництва. Суперництво та напористість у руках характерника ніколи не можуть завдати шкоди іншим.
 
Потрясіння. Потрясіння від неприємностей сприяє розвитку людини. Потрясіння можна порівняти з грозою та рослинами. Гроза очищає повітря та зволожує землю, що сприятливо впливає на ріст рослин. Теж саме значення мають неприємності для характерника.

Користь поразок. Що таке поразка? Це не що інше, як вчитель. Поразка показує, що ще потрібно вдосконалити в своєму характері, організмі або ремеслі. Щоб досягнення намічених цілей стало можливим, з кожної поразку потрібно вважати іспитом своїх можливостей.

Терпіння. Ніщо так не допомагає рухатися Шляхом характерника, як здатність мужньо переносити образи. Терпіння  - це не пасивність, а здатність до концентрації та контролю своєї сили.

Мудрість. Характерник завжди отримає користь від невдач. Немає таких нещасть, з яких би він не зміг отримати користь.

Критика. Справжній характерник ніколи не боїться критики дурнів. Він знає, що у людей, в головах яких «торічелієва порожнеча », все рівно на кого гавкати. Тому звертати увагу на таких людей немає сенсу.

Перешкоди. Завжди потрібно пам’ятати, що чим досконалий шлях, яким вирішила рухатися людина у своєму розвитку, тим більше перешкод вона має подолати на цьому шляху. Як говорив славний кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко: «Рабів до раю не пускають». Так вже заведено тут, на планеті Земля, що у любій серйозній справі закладені перепони. І не важливо які це перепони. Важливо те, як до них відноситься сама людина, яким чином вона їх переборює. Пам’ятай, справжній характерник не знає такого слова, як «поразка». Бо поки людина не признає себе переможеною, такою вона і лишається.

Спокій. Більшість людей не може досягнути великих результатів у своїх справах через постійні хвилювання та занепокоєння кінцевим результатом. Так само неможливо рухатися Шляхом характерництва при постійному хвилюванні за результат. Заспокойтеся, відстороніться від всіх результатів, на які ви очікуєте, будьте готові боротися або тікати, вигравати або програвати, будьте готові зажди посміятися над усім, що вам зустрінеться на Шляху. Спокійно приймайте все, що вам посилає доля. Ніяке хвилювання не може допомогти вам у вирішенні ні одної проблеми. Тільки спокій та розсудливість, зневага до болю та пошана до ворогів, відкрите серце та щирість у всьому.

Безкінечність Шляху. Якщо ви стали на Шлях характерництва, то повинні пам’ятати, що кінця цьому шляху не буває. Інколи цей Шлях здається простим та легким, інколи будуть зустрічатися ситуації, коли буде здаватися, що більше ним рухатися неможливо. Щоб стати характерником, потрібно навчитися зажди просуватися вперед. Навіщо погіршувати ситуацію негативними емоціями та думками, якщо вона, скоріше за все, є ілюзією? Спочатку розберіться чи існує в дійсності та чи інша ситуація Можливо все, що ви бачите навколо себе лише хворобливість вашої уяви. Робіть те, що вам здається розумним, а потім забудьте про те, що зробили, та рухайтесь далі. Дивіться на все, що відкривається вам на шляху, як на сцени з кінофільму. Характерник – істота безсмертна, а Шлях, яким він йде, – безкінечний!

Вороги характерника.

Виклики. Рано чи пізно, але на шляху характерника обов’язково зустрінуться люди, які будуть кидати йому виклики. Потрібно пам’ятати, що у таких людей, як правило, є глибокі внутрішні проблеми, які вони намагаються вирішити шляхом придушення або знищення собі подібних. Для цього вони вибирають яскраві та сильні особистості. Чим вагомішими будуть досягнення характерника на Шляху, тим більша вірогідність зустрічі з такими дикунами. І не завжди дії цих обкрадених долею людей будуть ясними та відкритими. Більш за все, вони будуть діяти провокаційно, ховаючись у тіні, здалеку, але не менш дошкульніше від цього. Рідко хто з них наважиться зробити виклик характернику відкрито, дивлячись прямо у очі. Відповіддю характерника на виклики таких «доброзичливих людей» повинна бути пустота. Бо у характерника немає часу на тих, хто своїми дикунськими методами самоствердження намагається прогаяти його час та сили, які можна витратити на справи Загального Блага.

Закон понад усе. Але що робити, якщо якась людина все-таки встала на вашому шляху та своїми діями загрожує вам або вашій справі? Потрібно вирішити все у рамках правого поля тієї країни, де ви проживаєте. Сьогодні любе спірне питання можна владнати у законному або судовому порядку. Ми не говоримо зараз про випадки, коли злочинці грабують або намагаються вбити вас прямо на вулиці. Деякі ситуації потребують окремого обговорення. Ми говоримо про ті випадки, коли хтось намагається очорнити вас, нашкодити або унеможливити справу вашого життя тощо. На любі дії, які прописані в Кримінальному кодексі або Кодексі про адміністративні правопорушення, є адекватні способи реагування. Тому, якщо ви вважаєте, що вам завдано якоїсь шкоди або є реальна загроза скоєння такої шкоди, потрібно відповідати цивілізованим та законним шляхом. Це теж є однією з граней Шляху характерництва.

Керуйте ситуацією. Ніхто не може образити вас, доки ви не дозволите це зробити. Дивіться на все більш широко та мисліть стратегічно. Головне – мета.

Пристосованість характерника.

Вміння адаптуватись. Вміння адаптуватись дуже важливе для еволюції людини. Якщо людина не може адаптуватись до якихось обставин свого життя, то на неї, як правило, чекають розчарування, страждання та смерть.

Здібність до пристосованості. Рівень пристосованості людини залежить від її мудрості. Характерництво можна назвати Шляхом мудрості. Але мудрість характерника проявляється не в тому, як він бореться зі злом в ім’я правди та справедливості, а в тому, що він може використати в цій боротьбі для свого прогресу. Чим складніші ситуації зустрічаються на шляху у характерника, тим більше мудрості він може почерпнути в них.

Розум. Розум характерника відзначається гнучкістю, чутливістю та постійною готовністю до дії. Для цього необхідно вміти розслабляти свій розум. А для того, щоб уникнути інертності мислення, занадто сильної мрійливості та  прямолінійності, потрібно розвивати його швидкість та коефіцієнт корисної дії.

Вміння змінюватися. Характерник має великі можливості тому, що вміє змінювати себе разом зі змінами, які відбуваються в навколишньому світі. Це означає, що він може вчасно позбавлятися того, що вже не має великого сенсу або ваги, в нових умовах існування. Також це означає, що він завжди відкритий для нових знань, не зважаючи на те, звідки та через кого вони до нього приходять. Бо для характерника увесь Всесвіт – його вчитель.

Гнучкість. Життя характерник - це гнучке, але сильне дерево. Зверніть увагу на дуб. Це сильне та могутнє дерево, але воно легко ламається під сильними поривами вітру або від великої ваги снігу. А тепер подивіться на вербу. Її гілки більш гнучкіші, їм не страшні ні вітер, ні сніг. Сила та гнучкість – це сильні сторони характеру справжнього козака.

Текучість. Зверніть увагу на воду. В неї немає постійної застиглої форми. Вода легко проникає у любі шпаринки, тече через любі перепони, але у той же час вщент розбиває скелі та перемелює каміння на пісок. В неї немає постійного обличчя, але вона присутня скрізь. Так само чином проявляється майстерність справжнього характерника. Він може проявити себе практично у всіх сферах життя людства, його знання мають широкий спектр. Бо характерництво – це не вміння махати шаблею чи влучно стріляти з гвинтівки, а наука вдосконалення себе та всього, що зустрічається на шляху у людини.

Філософія характерника.

Завжди вчися. Характерник повинен вивчати філософію постійно. Він повинен постійно читати книжки різної тематики, розглядати різні системи світогляду, аналізувати та систематизувати накопичені знання. Зупинитися на цьому шляху неможливо.

Користь філософії. Якщо характерник вивчає філософію правильно, він завжди знайде відповіді на важливі питання свого або чужого життя. Правильна філософія дає правильні відповіді. Тільки вона може відповісти на головне питання: для чого живе людина.

Хибна філософія. Якщо людина займається філософію тільки заради теоретичного розширення світогляду – це хибний шлях. Істинна філософія не може бути сугубо теоретичною. Справжній характерник не може думати про одне, а робити в житті зовсім інше. Філософія та практика характерництва – це дві сторони однієї медалі. Всі вчинки характерника базуються на його внутрішній філософії, а внутрішня філософія є наслідком його вчинків.

Мудрість філософії. Філософія сама по собі, без прикладної діяльності у житті, – це хвороба розуму. Це теж саме, коли лікар лікує хворого шляхом написання назв ліків на папері, не даючи цих ліків самому хворому. Мудра філософія – це коли людина живе в тій мудрості, яку вона сповідує.

Життєвість філософії. Справжня філософія повинна допомагати вирішувати складні ситуації та виробляти чітку стратегію поведінки людини. Філософія повинна не заплутувати свідомість людини складними теоретичними формулами, а давати максимально впевнені варіанти дій. Тільки тоді, коли людина буде знати, що її минуле, теперішнє та майбутнє є наслідком її думок, бажань та дій, вона стане капітаном свого життя.

 
Частина 5. Досягнення характерника.

Праця характерника.

Сутність фізичного світу. Світ, в якому ми зараз живемо дуже практичний. Чим більше людина працює, тим більшу винагороду вона отримає у майбутньому.

Винагорода є завжди. Немає такої праці, за яку б людина не отримала винагороду. Але людина нічого не отримує, якщо вона нічого не робить.

Відношення до праці. Головне для характерника не сама праця, а те, як він її виконує.

Пропорційність винагороди. Кожна праця має свою винагороду. Тому характерник ніколи не виконує якусь працю з простого ентузіазму. З кожної праці він завжди отримує зиск: фінансовий, досвід, нове вміння тощо.

Талант та працьовитість. Народитися талановитою людиною замало. Потрібно народитися також і працьовитою. Тому що талант без наполегливої праці є просто потенційною можливістю. А характерник – це людина, яка свої вродженні таланти максимально втілює у житті. Ледарів серед характерників не буває.

Два способи. Є два способи досягнення мети у житті. Перший – це самовіддана праця, другий – розвинута уява. Ці два способи хоч і розглядаються окремо, але не можуть існувати нерозривно один від одного. Правильна уява – це дуже енергоємний та важкий процес, який потребує величезної кількості інформації про світ, глибоких знань та достатнього розвитку внутрішньої структури людини. А самовіддана та тривала праця - це інструмент досягнення мети, яку людина поставила перед собою за допомоги уяви.
 
Моральність. Внутрішні моральні принципи людини завжди відбиваються на її праці на загальне благо, а також на її професії. І якщо вони співпадають, то людина буде щасливою. Справжній характерник – щаслива людина.

Гроші. Людина, яка виконує свою працю тільки заради грошей, безповоротно витрачає свою енергію. Зароблені гроші рано або пізно будуть витрачені, а разом з ними буде витрачені вся енергія, яку вклала в них людина. Характерник завжди виконує таку працю, яка компенсує його енергетичні затрати на матеріальному, моральному та психологічному рівні.

Запас енергії. Характерник ніколи не витрачає свою внутрішню силу до кінця. Він так будує свій енергообмін, щоб мати кілька джерел надходження енергії. Є така англійська приказка: «Не кладіть всі яйця в один кошик». Справжній характерник завжди має кілька справ у своєму житті, які допомагають йому налагодити безперебійний енергетичний обмін у духовній, емоціональній та фізичній сферах.

Досконалість характерника.

Правильна праця. Характерник зажди намагається виконати працю правильно. Це його щире бажання, через яке він пропускає все, що робить у своєму житті.

Процес. Коли характерник виконує якусь роботу, то часто його цікавить не результат праці, а сама праця, процес. Саме нагорода «в» самій дії, а не «від» неї. Це те, що люди називають «служінням».

Досконалість. В любій справі, за яку береться характерник, він намагається досягнути досконалості. Хоча в деяких речах він не може її досягти, але він все одно намагається це зробити. Навіть якщо його наполегливість не дає явних результатів в теперішньому житті, в наступних втіленнях досягнути поставленої мети буде набагато легше.

Якість. У кожного характерника є обов’язок перед самим собою – стати добрим майстром своєї справи. Тільки правильно зрозумійте цей вислів. Стати не «великою», «впливовою» або «успішною» людиною, а майстром високої якості. Бо якість – це найважливіша риса характерника. Характерник зажди робить все якісно, з самовіддачею, відповідальністю та майстерністю.

Стійкість характерника.

Образ мислення. Страждання людини головним чином є результатом його образу думок. Емоції – це плід правильного або неправильного мислення. Щоб уникнути негативних емоцій від своїх думок, є один рецепт. «Якщо не можеш змінити обставини, зміни своє відношення до них» .

Поразка. Поразка – це те, що присутнє тільки в вашому розумі. Ніхто не може потерпіти поразки, поки не прийме цю поразку як реальність. Бо поразка – це всього лише тимчасовий стан вашого розуму, це внутрішнє покарання за неправильний хід думок. Але з іншої сторони поразка для людини, яка свідомо самовдосконалюється, - це вагомий стимул до збільшення зусиль у досягненні поставленої мети. Якщо людина признає, що обставини склалися не дуже добре, це вказує їй на те, що вона зробила щось не так. Тому поразки для характерника служать вказівниками для переосмислення своїх дій на Шляху.

Сила духу. Якщо охарактеризувати поразку як стан свідомості людини, то говорять, що «вона впала духом». Тобто успіх або поразка – це не те, що з людиною відбувається, а те, що вона відчуває всередині себе. Сильні духом ніколи не зазнають поразок.

Очікування. Є такий афоризм: очікування смерті – гірше за саму смерть . Страждання само по собі не так руйнівно діє на розум людини, як передчуття цих страждань. Тому саме велике страждання – це очікування чогось негативного або непоправимого. Точки зору езотерики очікування свого майбутнього є формою програмування цього майбутнього. Характерник так бачить своє майбутнє, щоб максимально запрограмувати позитивний розвиток подій свого життя.

Людини є те, про що вона думає. Те, що людина думає про себе, про навколишній світ, про Всесвіт, в кінці кінців, обумовлює те, ким вона стане і як складається її наступне життя. Думки, які народжує людина, поступово цементують навколо неї простір та формують відповідний до її уявлень навколишній світ. Доля кожної людини напряму залежить від народжених нею думок.

Перепони. Перепони на Шляху характерництва будуть завжди. І чим більше їх буде, тим скоріше людина досягне бажаного результату. Бо справжній Характерник бачить в кожній перепоні не тільки протидію своїм намірам, а також засіб для їх досягнення.

Мужність. Мужність характерника є тією рухомою силою, яка допомагає йому постійно рухатися вперед. Скільки б не було перепон на Шляху, скільки б невдач не спіткало його у житті – він знову і знову встає, розправляє плечі і сміливо йде назустріч новим випробуванням. Шлях характерництва – тільки для мужніх.

Оптимізм. Справжній характерник знає, що все що відбувається навколо нього, насправді відбувається тільки в його свідомості. А раз це так, то через свою свідомість він може керувати оточуючим світом. По-перше, всі перемоги або поразки він вважає результатом свого мислення. А по-друге, оптимізм, як переважаюча риса, стає його основною рисою характеру.  Тільки він допоможе утримувати позитивний настрій розуму та знаходити творчий підхід у вирішенні всіх життєвих проблем.

Мета життя характерника.

Мета - це життя, життя - це мета. Основною метою життя характерника є розвиток особистості. Особистість намагання досягнути нових вершин у тих справах, якими вона займається, що надає змісту її життя у Всесвіті. У той же час, життя у фізичному світі – це інструмент для формування особистості.

Віра у свої мрії. Характерник діє з та живе за принципом: кожна мрія може втілитися у життя. Якщо в людині немає такої впевненості, то вона завжди буде «шукати причини, а не можливості» .

Невдачі не можуть бути причиною для відмови від своїх мрій. Характерник кожну свою невдачу сприймає як підказку у вдосконаленні методів та способів, які він використовує для досягнення своєї мети. Як сказав Фрідріх Ніцше : «Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».

Не думай про винагороду. Характерник досягає результатів у своїй діяльності тому, що він чітко розуміє що і для чого він робить. Його не хвилює винагорода за його дії, а правильність та ефективність методів, якими він досягає мети. Кінцева винагорода життя характерника – це його особистість.

Думка – це річ цілком матеріальна. Характерник знає, що кожна народжена людиною думка намагається матеріалізувати закладену в ній ідею у нашому фізичному світі. І тільки від господаря залежить її успіх у цьому процесі. Характерник прикладає всіх зусиль, щоб його думки досягли своєї матеріалізації.

Поступовість. Одного миттєвого бажання для реалізації думки недостатньо. Закони Всесвіту перестрибнути неможливо. Тільки поетапність та поступовість дій принесе успіх на Шляху характерництва.

Відношення до своїх мрій. Висота поставленої перед людиною мети визначає кількість необхідних зусиль для її досягнення. За одне життя можна досягнути тільки того, що було закладено в нього у всіх попередніх. Бо те, ким є людина сьогодні, - це результат того, про що вона думала у минулих втіленнях.

Тримайся своїх мрій. Характерник завжди намагається думати тільки про те, чого він хоче досягти. У той же час, він старається не думати про те, що чого він не хоче зустріти у своєму житті.

Віра характерника.

Сила віри характерників. Характерництво жорстко не прив’язано до якогось релігійного напрямку або конфесії. Віра характерника – це реальний зв’язок людини у земному втіленні з Вищими Силами Всесвіту, незалежно від того, як вони називаються. Бо головне у характерництві не назви та ритуали, а реальна сила людського духу.

Віра та вчинки. Віра, яка не підкріплена прямими вчинками в її рамках, мертва.

Віра та користь. Якщо віра людини не має на меті загальне благо, від цієї віри потрібно відректися. Щастя однієї групи людей за рахунок нещастя інших – це блюзнірство та обман.

Віра та думки. Думкам, які підкріплені щирої вірою, не страшні ніякі перешкоди.

Справжня віра. По-справжньому сильна віра – це такий стан людського духу, коли шлях від народження думки до її матеріалізації йде на секунди. Цього можна досягнути тільки самодисципліною та самовдосконаленням.

Успіхи характерника.

Успіх та удача. Успіх – це не удача, удача – це не успіх. Успіх – це результат наполегливої праці. Удача – не більше ніж збіг обставин. Справжній характерник ніколи не надіється на удачу, а тільки на результати своєї праці.

Досягнення успіху. Характерник досягає успіхів тоді, коли зроблена ним підготовча праця зустрічається з можливостями. Можливості зустрічаються у житті не кожен день. Тому характерник своєю щоденною працею готується до зустрічі тих можливостей, які можуть виникнути на його життєвому шляху з великою вірогідністю.

Прагнення до успіху. Успіх приходить до тих, хто намагається його досягнути. Під лежачий камінь вода не тече. Щоденна праця над собою – найкоротший шлях до успіху.

Шлях до успіху. Людина рухається до успіху не тоді, коли займається простими роздумами, а коли постійно пізнає свої можливості на шляху самовдосконалення.

Ціна успіху. Кожен успіх має свою ціну. Інколи, щоб отримати щось у житті, потрібно від чогось відмовитись. На шляху до своїх успіхів справжній характерник тримається золотої середини між тим, що він отримує, і між тим, що він втрачає.

Кінцева мета успіху. Успіх – це не кінцева мета у саморозвитку характерника. Досягнення успіху не означає, що подорож закінчена. Кожен невеличкий успіх є фундаментом для більш грандіозного наступного успіху. І так до безкінечності. Бо той, хто зупиняється на своїх досягненнях, неодмінно починає деградувати і втрачати досягнуті рубежі.

Ключ до успіху. До любого успіху у житті є тільки один ключ – наполегливість. Силу духу людського можна здобути і підтримувати тільки щоденними тренуваннями та постійними зусиллями.

 
Частина 6. Освіта характерника.

Правила характерника.

«Той, що народився заново». Для того, щоб стати характерником, необхідно подолати всі внутрішні перешкоди, які стоять на шляху до внутрішньої свободи людини. Викинь все з голови та народись знову!

Внутрішні перешкоди. Внутрішні перешкоди у духовному розвитку обумовлені неправильним способом мислення та слабкою волею. Через це люди перестали бути єдині зі свою природною сутністю. Характерником може стати лише той, хто навчиться самостійно йти за своєю природною сутністю.

Місцезнаходження істини. Істина лежить там, де її ніхто не шукає. Той, хто живе за правилами сучасного суспільного життя, ніколи не знайде істину. Бо ці правила були придумані для того, щоб максимально обмежити свободу людини. Вони позбавили людей гнучкості мислення, свободи совісті та вільного вибору. Характерник піднімається вище всіляких нав’язаних правил та живе за своїми критеріями «правильного» та «неправильного».

Звільніть свій розум. Все, що заважає розвиватися розуму характерника, повинно бути відкинуте. Все, що заважає характернику розширювати кордони його знань, повинно бути відкинуте. Все, що заважає характернику пізнати глибину своєї внутрішньої сутності, повинно бути відкинуте. Щоб стати справжнім характерником, необхідно жити у повній свободі мислення та дій.

Системність характерника.

Форма – це тюрма. Коли людина надає чому-небудь сталу форму, вона автоматично перешкоджає розвитку того, що в цю форму вкладено. Дотримання встановлених норм та правил життя може стати непереборною перешкодою для розвитку характерника. Для успішного розвитку він повинен мислити більш оригінальніше ніж прості козаки, проявляти більшу винахідливість та кмітливість у способах та методах своєї діяльності. Справжній характерник ніколи не надає своїм вмінням визначених форм, щоб бути вільним від них.

  Заперечення. Дехто вважає, що заперечуючи класичний підхід у саморозвитку людини, він автоматичної стає на Шлях характерництва. Це велика помилка. Це лише одних з шаблонів класичної поведінки, який також заважає людині йти Шляхом саморозвитку.

Дурні учні. До наших часів дійшло дуже мало прийомів та методів, які б могли допомогти розвинути природні здібності українських козаків. Більшість цих метод лише вказують напрями на істину характерництва. Для більшості сучасних послідовників характерництва вони сприймаються як незмінні правила або, що набагато гірше, як форма віросповідання, що направлена проти «невірних» та «єретиків». І взагалі мало хто задумується над тим, що для передачі знань від покоління до покоління необхідно проводити їх структуризацію, класифікацію та логічне впорядкування. А є ще такі послідовники характерництва, які перетворюють свої системи не просто в «святий грааль», а в могилу, в якій поховані рештки мудрості. У результаті цього забувається кінцева мета характерництва. Сучасний характерник повинен створювати системи знань тільки для себе, щоб бути їх послідовником, засобом і метою одночасно.

Віросповідання. Любе віросповідання обмежує свободу людини та частково ізолює її від інших груп людей. Нинішні церковні організації – це застиглі у своєму розвитку форми об’єднань громадян, в яких право на істину має тільки «головуюча особа». Сучасні церкви вже давно не можуть зрозуміти те нове, вічне та прогресивне, що відкривається людству. Характерник не може бути членом таких спідок громадян, бо його дух потребує якнайбільшої свободи.

Сучасне рабство. Більшість сучасних людей є добровільними рабами різноманітних систем. Для цього вони вибирають собі такі правила поведінки, мислення, взаємовідносин з іншими людьми, щоб ніщо не порушувало їх душевної рівноваги. В результаті цього вони попадають в залежність від цих правил, стають рабами побудованої ними ж системи, яку сприймають як життєву дійсність. Характерник може розвиватися тільки тоді, коли жодна з існуючих систем не є для нього кінцевим еталоном поведінки.

Догми. Люба догма заважає людині розвиватися. Якщо людина слідує духу догм, її природна кмітливість згасає, пам’ять слабшає, а свобода вибору щезає зовсім. Шлях характерництва – це один з способів знищення догм.

Традиції. Традиції частково знищують індивідуальність людини. Дуже важко тренувати свій розум та кмітливість в рамках довготривалих та стійких правил та норм поведінки. Людина, яка є послідовником жорстких традицій, скоріше не особистість, а продукт системи. Це відбувається тому, що люба традиція базується на вчорашніх ідеях та знаннях. Шлях сучасного характерника – це шлях розвитку індивідуальності поза межами всіх традицій.

Індивідуальність. Справжнього характерника важко назвати послідовником якоїсь системи. Індивідуальність характернику набагато важливіша за любу систему, з якої він черпає свою майстерність. Він завжди пам’ятає, що всі вони колись були створені людьми. Він не втискує себе в рамки якогось вчення, а використовує його як сходинку для постійного саморозвитку. Рано чи пізно він переростає освоєні знання та шукає нові, які б могли задовольнити його жагу до самопізнання. Знаходить, використовує їх та покидає у пошуках новітнього. І так до безкінечності.

Самовираження. Характерник має можливість для самовираження тільки тоді, коли він вільний від дії різних систем. Люба система позбавляє людину частини його свободи мислення. Якою б досконалою вона не була, вона намагається втиснути мислення людини в певні рамки. Але вишколений розум – не вільний розум. Справжній характерник, через свою бурхливість та швидкість мислення, з легкістю ламає шкарлупи відомих йому систем та сміливо йде туди, де його чекають невідомість та щастя першовідкривача.

Освіта. Сьогодні державні заклади освіти випускають людей, які позбавлені своїх власних уявлень про світ та життя. Шаблонність та примітивізм сучасних навчальних програм вбиває у людях здібність то творчості та саморозвитку. Характерником може стати тільки та людина, яка змогла зберегти в собі здібність до вільного мислення та швидкої самоосвіти.

Свобода характерника.

Передбачення свободи. Свобода – це той стан, який не можна передбачити завчасно. Для того, щоб людина усвідомила свою свободу, їй потрібно знати, де її шукати. У майбутньому свободи ще немає. У минулому її вже немає. Тільки  конкретно у цю мить, коли ви читаєте ці строки, ви можете направити погляд у своє серце та запитати: я вільний чи ні? Шлях до цієї миті у декого займає не одну сотню життів.

Про «досягнення» свободи. Ідея «досягнення» свободи є найпоширенішим міфом, яким обдурено переважну кількість населення Землі. Насправді свобода зажди була і є в кожного з нас від виникнення людства. Але її не можливо осягнути, якщо людина персоніфікує себе тільки з фізичним тілом. Характерництво – це шлях не здобуття фізичної свободи, а її усвідомлення духовної.

Усвідомлення духовної свободи. Коли людина усвідомлює, що вона вільна духом, в неї зникає почуття зовнішньої скутості. Така свобода має безліч ступенів вираження. Шлях характерника – це шлях безкінечного відкриття нових ступенів свободи.

Вільне самовираження. Для того, щоб людина могла виразити себе вільно, їй необхідно забути про все, що було вчора. А вчора – це суміш удач та нещасть, які пережили ми, наша родина, наше місто, наша країна. Тому пам’ять – це своєрідний тягар, яким ми обтяжуємо наш життєвий шлях. Характерником сьогодні може стати тільки той, хто зможе звільнитися від всього, що позв’язує його з минулим.

Стан свободи. Коли людина переживає стан свободи, вона не замислюється над тим, що вона робить правильно, а що неправильно. Бо по-справжньому вільний розум живе за межами того, де існують поняття Добра і Зла.

 
Частина 7. Становлення характерника.

Самореалізація характерника.

Посередні учні. На жаль більшість тих людей, які хочуть стати характерниками, є посередніми учнями. Вони сліпо повторюють уроки своїх вчителів, в результаті чого їхні подальші вчинки є чисто механічними, а мислення не виходить за рамки системи викладання. Це аж ніяк не сприяє їх розвитку. Фактично, вони перетворюються на роботів, на продукт системи. Такі люди рідко набувають надприродних здібностей, та ще й дуже залежать від своїх наставників у поведінці та вчинках. Потрібно зрозуміти, що людина ніколи не стане характерником, якщо вона не здатна на незалежний пошук відповідей на всі ті питання, які стають перед нею на Шляху характерника.

«Люди-дзеркала». Деякі з учнів характерників завжди намагаються довідатись, яке враження справляє їхня «майстерність» на оточуючих. Замість того, щоб критично переосмислювати набуті знання, вони більше зайняті відбиттям нападів їх критиків, яких зажди достатньо. Їхня поведінка більше схожа на гру на сцені якогось провінційного театру. Це і є «люди-дзеркала».

Страх перед самостійністю. Дуже часто учні характерників переживають страх перед самостійними вчинками. Вони готові виконувати які завгодно завдання своїх вчителів, але не можуть зробити ні одного самостійного вчинку, за якого б вони могли нести повну відповідальність. До тих пір, поки людина не здобуде впевненості у своїх діях, Шлях характерника їй не відкриється.

Бути справжнім характерником. Для того, щоб Шлях характерництва відкрився перед людиною, їй конче необхідно стати справжнім собою. Іншими словами, людина повинна вчитися повністю використовувати свій внутрішній потенціал, а не витрачати час та енергію на копіювання інших людей, хай і самих відомих та успішних. Шлях характерника вчить людину не копіювати, а розвивати те, що закладено в ній від народження.

Життєве призначення. Дуже мало людей на Землі знають своє життєве призначення. Ще менше таких серед людей, які намагається стати на Шлях характерництва. Це результат того, що майже ніхто з них не хоче заглянути у свою душу та серце. Тільки тоді, коли людина усвідомить своє життєве призначення, відкине думки про суперництво та ворожнечу, перестане боятися неправильних вчинків та своєї подальшою долі, Шлях характерника стане для неї шляхом до самого себе.

Відповідальність. Дуже багато сучасних людей намагається бачити себе у якості інструменту для досягнення якоїсь мети в руках інших людей. Прикриваючись чужої волею, вони звільняють себе від відповідальності за свої вчинки та приховують невпевненість у своїх діях. Свідомо чи підсвідомо вони перекладають всю відповідальність на кого завгодно: на людей, історію, долю, націю та, навіть, на Самого Бога. Немає нічого легшого, ніж бездумно виконати чужий наказ!  Але Шлях характерника – це шлях самостійності, незалежності та відповідальності.

Свій Шлях. Якщо людина вирішила стати на Шлях характерника, то їй потрібно працювати над своїм духовним розвитком. Це тягне за собою обов’язковість у душевній чистоті. Чистота думок дозволяє знайти свою унікальність у цьому світі та розширити знання до безкінечності. Шлях характерника – це шлях у Макрокосмос, з однієї сторони, і шлях у Мікрокосмос, з іншої.

Хибний шлях. Деякі з характерників-початківців роблять все, щоб покращити свій імідж в очах інших людей. Вони витрачають своє життя на реалізацію хибних образів того, якими би вони хотіли бути, замість того, щоб розвивати свою індивідуальність. У таких людей дуже часто замість неї зяє пустота. Так як вони роблять одне, а почувають зовсім інше, їм ніколи не вдається побудувати нормальних відносин з іншими людьми. Шлях характерника – це шлях не від себе до світу, а від зовнішнього світу вглиб свого «Я».

Подібний подібному. Чому прості люди не бачать ніяких відмінностей у тих, хто щиро рухається Шляхом характерника? Тому, що справжнього характерника може побачити тільки справжній характерник.

Бути собою. Дехто розуміє характерництво як гру у якусь дуже екстравагантну роль. З такою життєвою позицією нічого не досягнеш. Гра колись закінчиться, а глядачі розбредуться у пошуках іншого актора. Справжнє характерництво потрібно тим, хто намагається стати самим собою.

Вчитися на самому собі. Шлях характерництва – це постійні роздуми над досягнутим раніше досвідом. На основі цих роздумів характерник постійно шукає нові знання, які можуть бути корисними на Шляху, та відкидає те, що стало вже непотрібним. Так він вишукує те, що стане частиною його сутності назавжди.

Самодостатність. Справжній індивідуалізм є продуктом самодостатності. Для самодостатньої людини оцінка інших людей не має ніякого значення. Характерник ніколи не буде йти на поводу натовпу людей.

Довіра до себе. Характерник, який дійшов до своєї самореалізації, буде шукати у житті свободу та чистоту діянь. Все, що він буде хотіти у цьому світі, – це прожити чисте та вільне життя. Це не означає, що він буде відмовлятися від матеріальних благ чи технічних досягнень сучасної цивілізації. Ні. Гроші, матеріальні блага, сучасні технології він робить не метою свого життя, а використовує їх для досягнення поставленої мети.

Постійна готовність. Для того, щоб вчасно мати відповіді на життєві питання, характерник повинен жити у стані постійної готовності. Тільки тоді ініціативність та воля приведе його до тієї межи, де духовне та матеріальне зливається в одне ціле. Це і є кінцева мета Шляху характерника.

Самодопомога характерника.

Надія на допомогу. В мене дуже часто питають: які вправи потрібно робити та які книжки потрібно читати для того, щоб у цьому житті стати характерником. У таких випадках я відповідаю: немає таких вправ та книжок, після виконання яких людина зразу стане характерником. Я пояснюю, що Шлях характерництва вчить людину не шукати допомоги у когось, а надавати її самому собі. Людина, яка захотіла стати характерником, повинна навчитися робити все щоб максимально не залежати від будь-якого вчення або методики. Вона повинна урахувати те, що цей процес є безкінечним та постійним, а методи будуть мінятися по мірі вдосконалення організму. Характерником кожен стає на своєму рівні розвитку.

Страх перед помилками. Помилок не робить той, хто нічого не робить. Якщо у людини немає сміливості робити помилки на Шляху характерника, то немає взагалі сенсу говорити їх про характерництво.

Зовнішня допомога. Багато з тих, хто мріє стати характерником, починають просити інших людей вирішити їх особисті проблеми, замість того, щоб робити це самому. Виходячи з мого особистого досвіду, я можу запропонувати їм сотні способів їх вирішення. Але вся правда життя криється в тому, що це будуть мої рішення, які я використав для себе. І коли я пропоную їх людям, їм дуже тяжко застосовувати їх у своєму житті через відсутність аналогічного досвіду. Тому зовнішня допомога на Шляху характерника є малозначущою та неефективною.

Допомога собі. Допомагати собі можна по-різному. Можна кожен день робити якесь відкриття, спостерігаючи природу навколо себе. Можна бути чесним з самим собою та робити все для самовідданої праці над собою. Можна, в кінці кінців, зрозуміти, що немає ніяких меж у житті, і самому керувати процесом свого розвитку. На всі питання є відповіді, коли людина чесна сама з собою.
 
Можливості. Всі можливості людини закладені в ній самій. Кожна людина обмежує сама себе у русі. Цими кайданами є: невігластво, лінь, страх та егоїзм. Щоб стати вільним, кожен повинен прийняти факт життя свого духу в теперішній фізичній оболонці, його мету та спрямованість.

Найважливіша перемога. Могутня та людина, яка змогла осідлати свою нищу природу! Така людина буде вільно керувати собою у любій ситуації, бо вона знає свої сильні та слабкі сторони. Тому найважливіша перемога для характерника – це перемога над самим собою.



Самопізнання характерника.

Хто я? Пізнавати себе ніколи не пізно. Пізнавати себе необхідно постійно. Ми всі міняємося на протязі свого життя. Кожні сім років у людини відкривається новий енергетичний рівень. Кожні сім років людина відкриває в собі нові можливості. Тому той, хто сказав собі: я досяг кінцевого розвитку на Шляху характерника, - навіть не починав йти цим Шляхом.

Правила та їх відсутність. Більшість людей, які починають стають на Шлях характерництва, вважають, що достатньо придумати собі якісь правила, впевнено виконувати їх і спокійно чекати результату. Але життя характерника складається не з правил, а з виключень з них. Саме виключення з правил дають йому той унікальний досвід, який дозволяє вирішувати любі найскладніші питання, на які люди, що живуть в рамках правил, ніколи не знайдуть відповіді. Досвід кожного окремого характерника буде завжди унікальним і не прийнятним для іншого.

Самокритика. Критикувати когось дуже легко. Критикувати себе дуже тяжко. Щоб процес самопізнання характерника був продуктивним, необхідно сміливо брати відповідальність за всі свої вчинки. В нас є очі, але більшість людей не бачать нічого, в буквальному змісті цього слова. Більшість не бачить своїх вчинків, змін у своєму організмі та у своєму «Я». Тільки тоді, коли очі навчаться бачити себе, характерник може критично підійти до самооцінки та почати свідомо аналізувати досвід, який він набув на Землі за сотні життів.

Про душу. Погоня за різними задоволеннями у житті приводить тільки до занепокоєння. Любов до розкоші розбещує нижчу природу людини. Мудра людина буде більше турбуватися про свою душу, аніж про своє тіло.

Повага та самоповага. Що важливіше для характерника: повага людей чи повага до самого себе? Що краще: цінувати речі чи цінувати себе? Відповідь очевидна. Чим більше ми залежимо від думки інших людей, тим менше в нас самодостатності. Чим більше ми оточуємо себе матеріальними благами, тим більше ми можемо втратити. Чим вище ми піднімаємося у всіляких рейтингах, тим нижче ми впадемо після втрати слави. Чим більше ми цінуємо речі, тим менше ми цінуємо себе самих. Кожен вибирає свій шлях.

Майстерність. Справжній характерник зажди виглядає як майстер. Це відбувається не тільки тому, що він досконало володіє собою, виглядає завжди спокійним та має залізну самодисципліну. Справжній характерник живе у повній злагоді з самим собою та оточуючим його світом.

Саморозвиток характерника.

Заповнення пустоти. Саморозвиток характерника здійснюється через виконання певних ролей у житті та шляхом заповнення вільних просторів у своїй особистості. Коли всі пустоти будуть заповнені, він стає цілісною та мудрою людиною.

Постійна праця. Щоб розвиватися, характерник повинен постійно виконувати якусь працю та відривати у собі нові вміння. І це не означає, що все, що він робитиме, буде приносити йому радість у житті. Просто характернику потрібно постійно витрачати свою життєву енергію для заміни її новою, більш досконалою та могутнішою.

«Тут» і «зараз». Характерник все робить «тут» і «зараз». Тільки тоді він розвивається та усвідомлює свій розвиток.

Кордони. Коли людина говорить, що вона чогось навчилася або чогось досягла, процес розвитку закінчується. Характерник вчиться безперестанку. Справжнє навчання не має кордонів.

Досягнення. Характерник ніколи не тримається за те, чого він досяг у житті. Попереду зажди є щось нове, непізнане та цікаве. Кожен день він робить для себе нові відкриття. Тому він ніколи не знає, де знаходиться межа його можливостей.

Дорослішання. Дорослішати – значить приймати відповідальність за своє життя та свою самостійність. Іншими словами, це перехід від зовнішньої підтримки до повної незалежності.

Старіння. Тут, на Землі, всі люди підкоряються закону старіння. З віком фізична форма кожної людини погіршується. Але якщо ви не втрачаєте здібності робити якісь відкриття, це не має для вас ніякого значення. Буде нове життя, буде нове тіло. А набуті у кожному житті здібності залишаться з вами назавжди.

Мета розвитку. Мета розвитку характерника – все більше відходити від фізичного тіла та все більше спиратися на свій дух.

Простота характерника.

Здоровий глузд. Здоровий глузд говорить: для того, щоб досягнути мети, потрібно рухатися найбільш прямим та логічним шляхом. Шлях характерника – це Шлях здорового глузду.

Зовнішня простота. Дуже часто характерник виглядає простаком. Але це не означає, що він дурень або невіглас. Просто характерник приймає життя таким, яким воно є насправді. Тому його зовнішня простота є прикладом поведінки по-справжньому витонченої людини.

Геніальність. Придивіться до тих людей, кого прийнято називати «геніями». Їхні здібності дають їм можливість бачити та відтворювати життя з чаруючою простотою. Люди, які не мають таких талантів, називають геніїв «обдарованими людьми». Але це означає, що хтось подарував їм величезні можливості, а інших обділив. Тільки мудра людина знає, що геніальність – це результат наполегливої праці людини над собою на протязі сотень минулих життів.

Внутрішнє почуття. Справжня простота знаходиться всередині людини. Здатність чистого сприйняття любої проблеми та її вирішення притаманна далеко не всім. Тільки чистий та сміливий дух має здатність просто вирішувати проблеми життя та сильною ходою просуватися до досконалості.

 
Частина 8. Істинне характерництво.

Загальні риси характерництва.

Пристрасті. Справжній характерник не має пристрастей ні до чого, якими би дивовижними не здавались речі. Він дивиться на весь всесвіт як на одне ціле.

Творча енергія. Для того, щоб просто відноситися до серйозних речей та «грайливо» вирішувати проблеми, характерник використовує універсальну творчу енергію Всесвіту .

Загальний розвиток. Для того, щоб стати характерником, потрібно робити акцент не на розвитку якоїсь окремої частини своєї сутності, а на загальному усесторонньому розвитку всієї особистості.

Шлях до свободи. В людині немає важливих або неважливих частин. Тіло, душа та дух – все це разом робить людину людиною. Як можна реагувати на цілісність життя своєю окремою частиною? Тільки всебічний розвиток відкриває шлях до характерництва. І тільки універсальні знання дають абсолютну свободу.

Цілісність. Людина – сутність багаторівнева. Кожен рівень буття людини вирішує свої життєві питання та потребує своїх методів розвитку. Нашому фізичному тілу потрібні одні вправи, душі – інші, а духу – тільки свої. Свідоме єднання цих частин посилює їх разом. Коли усвідомлення своєї цілісності глибоко проникне у життя людини, можна говорити про Шлях характерника.

Істина характерництва.

Чесність. Характерництво вчить бути чесним та правдивим.

Правильні ствердження. Характерництво вчить давати такі відповіді на питання відносно реальності світу, які не суперечать іншим ствердженням.

Точка зору. Характерництво вчить вибирати таку точку зору, яка б давала логічну перспективу розвитку всіх подій навколо людини.

Пошук істини. Характерництво вчить людину жити тим, чим вона є насправді.

Досвід. Характерництво вчить людину на своєму досвіді випробовувати правильні та неправильні речі.

Усвідомлення істини. Характерництво вчить приймати істину тоді, коли менш за все на це чекаєш.

 Вчитися в істині. Характерництво вчить розвиватися та навчатися через істину Буття.

Цілісність істини. Характерництво вчить бачити істину як єдине ціле.

Життя. Характерництво вчить шукати істину в простих щоденних діях.

Зміни. Характерництво вчить, що речі, які змінюються – це речі тимчасові, а істина завжди незмінна.

За межами. Характерництво вчить, що істина лежить за межами всіляких тимчасових форм та систем.

Унікальність. Характерництво вчить, що кожна людина сама вибирає для себе свою істину.

Абсолютна істина. Характерництво вчить, що абсолютна істина не має форми, не має чіткого символізму, не має окремого місця розташування.

 
Підсумок.

Існують сотні шляхів духовного розвитку. В цій книзі розглянуто основні риси того Шляху, який може застосувати у своїй практиці сучасний український козак. Цей Шлях не можна назвати легким. Але якщо людина вибрала саме його, то вона заслуговує на велику пошану.
Просто бути козаком сьогодні мало. Час і Україна потребують сильних та вмілих героїв. Якщо ви прочитали цю книгу, це означає, що ви стали на порозі нового незвіданого світу. Якщо ви вирішили йти далі, то нехай Вам допомагає сам Всесвіт. Тоді ви будете не просто козаком, який пізнав своє тіло та дух, - ви  будете справжнім Характерником.
Якщо у когось з читачів виникли питання, я з радістю відповім на них. Їх ви можете прислати за електронною адресою: seishinkai1967@gmail.com.
Слава Україні!

8 листопада 2015 року
Осавул Українського козацтва
Сергій Полюх
Додаток 1.

В цьому додатку я пропоную читачу перелік тих Законів Буття (як Земного, так и Вищого, Духовного), які бажано засвоїти на Шляху характерництва. Назви цих Законів взяті мною з книг Живої Етики, які були записані О. І. Реріх з Великого джерела.
В дужках застосовані скорочення, які є посиланням на номер параграфа та назву тієї книги Живої Етики, в якій зустрічається згадка про закон.
Нижче розміщений перелік книг Живої Етики та скорочень в посланнях на ці книги (подано мовою оригіналу).

1. Зов. Новосибирск, 1990. – (З)
2. Озарение. Рига, 1990. – (Оз)
3. Община. Рига, 1926,1991. – (Об)
4. Агни-Йога. Гродно, 1991. – (Аг)
5. Беспредельность. Часть 1. Новосибирск, 1990. – (Бп1)
6. Беспредельность. Часть 2. Новосибирск, 1990. – (Бп2)
7. Иерархия. Новосибирск, 1990. – (И)
8. Сердце. Новосибирск, 1990. – (С)
9. Мир Огненный. Часть 1. Новосибирск, 1991. – (МО1)
1О. Мир Огненный. Часть 2. Новосибирск, 1991. – (МО2)
11. Мир Огненный. Часть 3. Новосибирск, 1991. – (МО3)
12. Аум. Новосибирск, 1990. – (Аум)
13. Братство. Новосибирск, 1991. – (Б)
14. Надземное. Мозаика Агни Йоги, т.2. Тбилиси, 1990. – (Нз)

А зараз я даю перелік цих законів з посиланнями на книги Вчення (подано мовою оригіналу):

Архатов (Аг - 32), Ассимиляции (Б - 123), Ауры (Аг - 168, МО3 - 66), Ближайшей слитности (Аг - 662; И - 48), Близости (Оз - 46), Благословенны препятствия - ими растём (Аум - 284), Блага (Оз - 46), Беспредельности (Б - 66; Нз - 237), Бесстрашия (Оз - 46), Бытия (С - 75; Б - 341, 407, 453; Аум - 264; МО1 - 31, 62; МО3 - 246, 417), Вездесущности Разума Космоса (Б - 28), Великих Светил (МО2 - 1), Великий вечный закон Космического магнетизма (Б -  122, 134, 366, 367, 380, 462, 549, 604; И - 18, 40, 385), Великий закон притяжения (Б - 341, 355, 530, 536, 545, 631, 635, 640, 427; МО2 - 84; Об - 33), Великий закон объединения (МО3 - 66; Б - 585, 900, 910, 914), Великий закон самоотверженности (МО3 - 5), Великий закон Соответствия (МО3 - 85, 248; Б - 825), Великий закон - перевести сердце из этической отвлеченности к двигателю научному (С - 561), Великий закон притяжения магнита сердца (МО3 - 102), Великий закон любви (МО3 - 29, 116; Оз - 113), Великий закон единства жизни Космоса (МО3 - 124; Аг - 133; Б - 52, 448, 449, 453, 266, 450; МО2 - 164; МО1 - 642), Великий закон Космического Магнита (МО3 - 131, 238; Б - 604), Великий закон гармонии (Б - 675), Великий закон Иерархии (Аг - 659, 662; И - 33, 48; Б - 48; МО3 - 100, 102, 104), Великий закон Очищения Огнем (МО3 - 141, 198), Великий закон Водительства (МО3 - 51), Великий закон очищения (Б - 527), Великий закон добровольной жертвы (МО2 - 247), Великий закон сознательного направления воли (МО3 - 385), Великий закон воплощения (Аум - 97, 257; Нз - 328), Великий закон воскресения духа (МО3 - 142), Великий закон Единства всего Космоса (МО3 - 124), Великий космический закон Равновесия (Космического Равновесия) (Аум - 146; Нз - 266; Б - 91, 306; МО2 - 274; МО3 - 64, 233), Великий закон Космического Строительства (МО3 - 202), Великий закон сознательного направления воли к творчеству с Космическим Магнитом (МО3 - 385), Великого соответствия (Б - 825, 917; И - 76, 80; МО2 - 264; МО3 - 85, 248), Велико последствие каждой благодарности (МО2 - 37), Веры (чистой веры) (Б - 671), Вечного даяния (МО1 - 5), Вечного движения (МО1 - 183), Вибрации (Нз - 26; Б - 585; МО3 - 73), Взаимодействия миров (основной закон) (Нз - 279), Взаимодействия токов (Б - 831), Владык (Б - 506), Вмещения (Б -  592, Оз - 46), Водителя (И - 193), Воздаяния (Оз - 111), Во всем можно различать манвантары и пралайи (С - 140), Волн звуковых (МО1 - 140), Воплощенного бытия (МО2 - 312), Воскресения духа (самый жизненный закон) (МО3 - 142), Восхождения (Б - 100), Восприятия и посылки (Б - 434, 139), Всегда можно направить энергию к лучшему созиданию (Б - 388), Времени (Б - 470), Высший закон сердца (С - 265), Высшей воли (И - 88), Высших значений (МО3 - 211), Высший закон о Божественном Огне, Любви и Красоте (МО3 - 228), Высших ценностей (С - 573), Высших измерений (Б - 802), Духотворчества (Б - 117), Духа и сознания (Б - 585), Единства законов физического и духовного миров (Нз - 83; С - 175), Естества (Нз - 149), Жизнь на любом протяжении планеты и в пространстве (МО1 - 229), Жизненного импульса (Б - 304), Жертвы (Б - 901; МО2 - 247), Завершения (МО3 - 23), Закон, утверждающий последние минуты перехода между мирами (МО3 - 97), Законы астрологии (МО1 - 500), Законы Бытия (Б - 213; МО3 -  23,130), Законы Высшего Разума (Б - 156), Законы доверия и дружелюбия (МО3 - 424), Законы допущений качеств Тонкого Мира в Мир плотный (МО3 - 501), Законы духовного знания (Б - 829), Законы движения Космического Магнита (Б - 232), Законы динамики материи (Об - 120), Законы жизни (МО1 - 247; МО3 -  151, 35; С - 100, 170; Б - 906), Законы земные (МО2 - 259), Законы кармы (Оз - 116; Аум - 46, 105; Нз - 35, 57, 75, 304; С - 35; Б - 532, 533; Аг - 121, 168; МО3 - 99, 323, 353; МО2 - 178, 321, 395; Б - 533, 341), Законы Космического Равновесия (МО3 - 230, 231, 233, 234, 44), Законы Космического строительства (МО3 - 316), Законы, которые уравновешивают весь Космос (МО3 - 44), Законы лучевых распределений (МО1 - 602), Законы математически точные (Аг - 32), Законы наименьшего сопротивления (Б - 485), Законы огенные (МО3 - 153), Законы пространственных огней (Б - 819), Законы пространства (Аг - 243), Законы психической энергии (Об - 255; Аг - 407; И - 67), Законы познания (Аум - 230), Законы Природы (МО2 - 84), Законы простейшие незыблемые (С - 29), Законы распространения мыслей (Аг - 396), Законы Равновесия (МО3 - 234), Законы творчества (Б - 695), Законы телесные (МО2 - 310), Законы Тонкого Мира (МО3 - 501; С - 433), Законы творческих соединений различных энергий (МО3 - 161), Законы физические (С - 141; МО2 - 8; С - 215; Б - 833; МО1 - 623), Законы человеческие (МО2 - 454), Законы энергии (Аг - 208, 218), Замены (Б - 439), Зарождения (Б - 413; МО3 - 65), Зарождения огня (Б - 296), Зерна духа (Б - 211), Искупления (МО3 - 109), Изъятие чувства личной мести (МО3 - 56), Кармы (МО3 - 323, 353), Каждая вибрация может приниматься духом, стоящим на самой огненной ступени (МО3 - 73), Колеса жизни (Б - 526), Космического даяния (Б - 94), Космического духопродвижения (Б - 453), Космический закон Причинности (МО3 - 48), Космический закон притяжения (МО3 - 296), Космический закон Кармы (МО3 - 312), Космического Магнита (МО3 - 238), Космического наследия (МО3 - 73), Космического Права (МО3 - 48, 50, 178), Космического Разума (Б - 590), Космических сил и смещений (Б – 517), Космический закон причинности (МО3 – 48), Который строит космическую житзнь (Б – 148), Который призывает мысль блага для зажжения новых огней (МО2 – 433), Который связывает Учителя с учеником (МО3 - 106), Матери Мира (Б - 240), Мирового движения (Нз – 81), Мысль ведет человека (МО2 – 431), Мы все, в свою очередь, утверждаемся как Законодатели и Очистители - этот Закон Высший (МО3 – 134), Наибольшая энергия наименее ощутима (Аг – 218), Наполнения пространства (Оз – 36), Напряжения (Б - 374, 436), Начал (Б – 226), Насоса (Аг - 33; С – 45), Не отягощать Иерархию и не вредить друг другу (МО1 – 141), Недоступности для Тёмных (Нз – 61), Немедленности (Об – 64), Неоспоримости (Об - 30), Неповторимости (Нз – 219), Неуничтожимости токов проявленных человеческих действий (Б – 256), Низшее извлекает низшее, высшее почерпнет высшее (Аум – 6), Обитания проявленных пространств (МО1 – 229), Обмена (Б – 823), Обмена веществ (Аг – 377), Обмена энергий (Б – 143), Обособления (Б – 448), Объединения сознаний (И - 171, 178), Общения с пространственным огнем (Б – 426), Общего труда (совместного труда) (МО3 – 35), Обычного магнита (МО1 – 498), Огненного Права (МО3 - 162, 208), Огненных спиралей (МО3 – 286), Огненного устремления к утончению и уплотнению мыслеформы (МО3 – 249), Огненного очищения (МО3 – 177), Огонь духа непреложен (Б – 634), Огня Матери Мира (Б - 49, 79), Огненного мира (МО3 - 30), Огненного восхождения (Б – 354), Огненного творчества (Б – 476), Оккультных граней (Оз – 143), Основной закон сотрудничества (Б – 833), Отдачи (Оз – 45), Отражения (Об – 39), Относительность возрастает в Беспредельность (МО2 - 109), Очищения (И - 189; Б – 527), Перевоплощения (Аум – 264), Переход в мир духа (Оз – 34), Первичного сознания (Об – 122), Подвижности законов (Аг - 312; Аум - 95, 46; Нз - 229, 495), Повторения (Оз – 83), Получение не должно быть понято как собственность (Аум - 580), Помощь отринутая обращается в груз непомерный (МО3 – 449), Послушания Иерархии (И – 53), Преломления (Об - 90), Преображения смерти (Аг – 333), Преемственности (Аг - 659; И – 61), Признания достоинств (МО3 – 396), Притяжения (МО3 – 253), Притяжения и отталкивания (Оз – 35), Притяжения и отталкивания мыслью (С – 316), Притяжения, отталкивания и сцепления (МО3 - 66,151), Притяжения Сердца Мира (МО3 – 281), Притяжения зерен к жизни (Б - 330), Причинности (МО3 - 46, 47), Прогрессии (МО1 – 168, 578), Продвижения (Б - 507), Противодействия Непроявленного (С – 168), Противления (МО3 – 212), Пропорций (МО1 – 645), Пространственного заживления (Аум - 340), Пространственной мысли (Б – 513), Протяженности (Б - 707), Психожизни (Б – 211), Пульсации стихий (Аг – 355), Радости подвига (МО2 – 258), Разновидностей (Б – 75), Расширения сознания (Б – 827), Ритма (МО1 – 447), Реакции (Б – 55), Самопреображения (МО1 – 578), Самости (Б – 542), Сближения миров (МО3 – 117), Света (Б – 545), Свободной воли (Нз - 76; С - 276, 297; Б - 67; МО3 - 105; МО1 - 591; МО2 – 24), Сгармонизированных энергий (МО3 – 389), Сгармонизированной ауры (МО3 – 389), Сердца (С - 73; Б - 675; МО2 - 310), Сердца Мира (МО3 – 282), Сердце - трансмутатор чувтсв (С – 284), Силу данную на созидание, расточать нельзя (Б – 59), Слои надземные имеют свои рекорды, и решения эти направляют следствия следующих жизней (МО3 – 138), Смещения (Б - 497, 517, 686), Смещения энергий и создание новых высших путей (МО3 – 239), Совершенствования (Б - 139, 458), Совершенства (Оз – 111), Совместного труда (МО3 – 35), Согласованных мыслей (Оз – 62), Сознания соответствия энергий (Б – 738), Сознательного употребления высших понятий (МО3 – 271), Созвучия (И – 76), Соизмеримости (Оз – 93, 96; Бр - 456, 522; МО3 – 438), Соединения всех явлений (Б – 256), Соединяющий все энергии (Б – 352), Соответствия Миров (МО3 – 246), Совершенствования (Б – 458), Соотношения форм и устремлений (Б – 187), Сотрудничества (Б - 79, 504, 593, 803, 833; Об - 218; С - 7; Аум - 204; МО3 – 35), Сочетания напряжения духа и неисчерпаемости действия (С – 23), Спирали (Б - 205), Спирального напряжения (Б - 508), Справедливости (Об - 17; Нз - 290; МО2 – 348), Сроков (Оз – 116), Срединного Пути (Нз – 189), Строительства (Б - 686; МО3 - 202), Существования Начал (Б – 155), Существования Миров (МО3 - 209), Сфер (Б – 423), Сцепления Вселенной (Б – 23), Творчества духа (Оз – 32), Творчества (С – 6), Творческой Материи Люциды (Б – 211), Творческого Магнита (Б – 247), Творческой энергии (Б – 264), Тождественности (главный закон в мире причин и следствий) (Б - 274, 790), Только в единении сила (МО3 – 426), Тонкого мира (Нз - 208), Тонких энергий (Аум – 159), Тонкости восприятия (Б – 747), Трансмутации (Б - 94, 268, 462, 521), Трансмутации огненной (Б - 437, 462, 885), Тьмы (МО1 - 585; МО2 – 289), Тяготения (Аг - 656; Б - 7; МО1 – 647), Тяготения и противодействия (Аг - 339, 656; И – 37), Устранения (Б – 181), Устремления (Б - 202, 352, 726; Оз - 156; Об - 37, МО3 – 262), Устремления, по которым движется спираль света (Б – 352), Устремляющий к нахождению (МО2 – 213), Условия направления энергии к лучшему созиданию (Б – 388), Утверждения "чаши" (Б - 6О1), Утверждающий последние минуты перехода (МО3 – 97), Утвердить созвучие в ритме (МО2 – 359), Ухода (Оз - 71; Б – 185), Учитель и враг (И – 37), Учитель дает направление, но не настаивает на подробностях (МО2 – 213), Учение не продается (Аг – 223), Физический (Аум – 214), Функции насыщаемости (Б – 819), Целесообразности (Б - 399; Нз – 129), Центров истинных напряжений (Б – 524), Честности Служения (МО3 – 8), Чистой веры (Б – 671), Чистого устремления (Б – 684), Эволюции (Б - 453, 706, 890; Аг - 321; Бр - 532; МО1 – 399), Эволюция самостоятельна и добровольна (МО1 – 189), Эволюционного изменения закона (С – 134), Электричества (Б – 425), Явление утверждения потери заменит уявленная стремительность сознания (Б – 34), Явленного завершения (Б - 550).

 
Додаток 2.

Смарагдова скрижаль.

Латинський текст
Український переклад

Verum est sine mendacio, certum et verissimmum:
Істино - без всякої брехні, достовірно та у вищій степені істино:
Quod est inferius est sicut id quod est superius.
Те, що знаходиться внизу, аналогічно тому, що знаходиться вверху.
Et quod est superius est sicut id quod est inferius, ad perpetranda (praeparanda, penetranda) miracula rei unius.
І те, що вверху, аналогічно тому, що знаходиться внизу, щоб здійснити чудеса єдиної речі (тобто  філософського каменю).
Et sicut omnes res fuerunt ab Uno, mediatione (meditatione) Unius, sic omnes res natae fuerunt ab hac una re, adaptione (adoptione).
І подібно тому, як всі речі вийшли з Єдиного (за посередництвом Єдиного) або: через роздуми Єдиного (тобто  Логосу, Світового «Я»), так всі речі народились від цієї єдиної сутності через пристосування (або: через прийняття її ззовні, через «щеплення» її).
Pater eius est sol, Mater eius est luna.
Його батько Сонце, його матір Місяць.
Portavit illud ventus in ventre suo. Nutrix eius terra est.
Вітер носив її в своєму череві. Земля її годувальниця.
Pater omnis thelesmi totius mundi est hie.
Річ ця - батько всякої досконалості у всьому всесвіті.
Vis eius integra est, si versa fuerit in terram.
Її потужність інтегрується, коли перетворюється на землю.
Separabis terram ab igne, subtile a spisso, suaviter mango cum inqenio. Ти відокремиш землю від вогню, тонке від грубого, обережно з великим мистецтвом.
Ascendit a terra in coelum, iterumque descendit in terram, et recipit vim superiorum et inferiorum.
Вона піднімаються від землі до неба, знову опускається на землю, отримує силу речей вищих та нижчих.
Sic habebis gloriam totius mundi.
Таким чином отримуєш славу всього світу.
Ideo fugiet a te omnis obscuritas.
Тому відійде всяка темнота від тебе.
Haec est totius fortitudinis fortitudo fortis, quia vincet omnem rem sumtilem, omnemque solidam omnemque solidam penetrabit.
Ця річ є сила потужною силою, тому що вона долає усяку тонку річ та проникає через усяку тверду річ.
Sic mundus creatus est.
Так був створений світ.
Hinc erunt adaptiones mirabilies, quarum modus est hic.
Звідси така чудова адаптація, що викладена вище.
Itaque vocatus sum Hermes Trismegistus, habens tres partes philosophiae totius mundi.
Тому я називаюсь Гермесом Тричі-великим, так як я маю три частини вселенської філософії.
Completum est quod dixi deoperatione solis.
Достатньо того, що я сказав, про дію Сонця.