***
Сліпий туман вигулює зорю
На повідці вологому, як горе.
А вечір оберемками історій
Знімає стрес.
Стає душа на прю
З обставинами,
Із собою…
Може
Їй допоможе битва на ножах
Звести цей жах
До рівня компромісу,
Замісу ненадійного…
Межа
Розмита милями
Немитого обману
Не манну сипле в небо, а ману.
В невизначеній долі потону –
Не вийду із невинного лиману.
Металом ніч розплавиться в огні,
Неспинні дні візьмуть мене у коло,
Капкан впаде, як золота підкова
З ноги кентавра.
Незбагненне «ні»
Постане,
Яко ніж на вістрі серця,
Струна на дні зневіри озоветься
І зійдеш ти,
Щоб снитися мені.
17.03.16