Це тільки дощ весняний,
хмар безкінечних череда,
ховають вони в собі сонце
і заховають недарма.
Після дощу трава зазеленіє,
проб’ється скрізь торішній лист,
ще білоцвіти забіліють
і кращим стане їхній цвіт.
Гостренькі кінчики нарцисів
спішать дивитися на білий світ,
із ними поруч лист тюльпана,
сміливо вгору із землі поліз.
Боїться ще нічного він морозу,
бо дихає світ холодом й сніжком,
але його чекає денне сонце,
його чекають усі разом.
Під тим весняним сонцем веселіше
вже набухають бруньки на кущах,
а птаству озиватися простіше,
та від дощу ховалось у дахах.
Дощ дзюрчить веселими струмками
і сліди крапель залишить на склі,
так наче він щось намалює,
привіт залишить дівчині-весні.
Фотографія із інтернету.
Продовження: http://www.proza.ru/2016/03/17/148