Піймати хвилю. Зловити за хвіст жар-птицю. Відчути щастя. Заснути медово, як в пелені у Пані Бозі. Спати довго в солодкій знемозі, поки ліквор не зміниться двічі, не промиє тричі мозок. Амінь!
Тінь промайнула чиясь чи постать. Примружені очі, на віях роса. Пасмами світло ранкове лягає на піл, на канапу, на килим. Потягнувся всим тілом, хребці розім'яв. Посміхнувся. Подумав: "Світе, ти -- мій наркотик".
-- Питимеш чай чи каву?
-- Віскі.
-- Зранку? А може бренді?
-- Можна. Налий 50 грамів.
-- З кавою?
-- На піску?
-- Так.
-- Супер! Дякую, люба.
Купалися довго. Стрибали з пірсу. Пропірнали аж ген до буйка. Сонце, яе прямовис висіло довгі чотири години. Лузали горішки. Пили воду. Мастилися кокосовою олією. А дома умлівало пшоно з молоком в мультиварці та брют замерзав забутий у морозилці.
Маленькі радощі. Кремушки. Шматочки смальти. Може їх забирають з собою в нірвану,
щоб не було там так нудно, коли мовчить Гаутама.