Инна Приходько
Моя любове, макоцвітна зоре
над горизонтами численних втрат,
де задрімав голодний Росінант,
допоки Дон Кіхот вітряк поборе.
Моя любове, Ноєва колиско
на вільних амальгамах ручаїв,
де перші паростки спокутних злив
єднаються у доленосну низку.
Моя любове, нездоланна сила
в твоїй ході притишеній бринить,
як незабутня музика століть…
Пробач мені, що пізно зрозуміла.
МОЯ ЛЮБОВЬ.
Моя любовь, как маковое пламя,
Трепещет там, где сник надежды свет,
Где Росинант голодными боками
Дрожит, не чая рыцарских побед,
Где Дон-Кихот воюет с ветряками.
Моя любовь, ладьёй бродяги Ноя,
Вздымается над ртутью водяной.,
Где встали искупительной стеной
Оливы, слившись в целое со мною.
Моя любовь-немеркнущая сила-
Звуча всё тише музыкой веков,
Летит, освобождаясь от оков...
Прости меня, как я тебя простила.