пам'ятаю твоє лице в обіймах диму
ще тоді, коли ми
незнайомі і ледь сп'янілі
знайомились першими дотиками
першими обіймами
мов ті перші мореплавці перетинали кордони
невідомих островів, куштували заборонені
і ще не знані до того тропічні плоди
аж щурячись від солодкого смаку заборони
незвіданості і легкості
молоді люди так часто себе обманюють
сміються над будь-якими проявами почуттів
і взагалі чого-небудь людського
вони регочуть над своїми близькими
які щиро тремтячими губами розповідають після 3ї чарки
про своє перше(чи вже не перше)
кохання,
а самі вночі вкрившись уквітчаною ковдрою
ридають.взахлип.кусаючи губи і притишуючи подих
лиш би ніхто не почув
не дізнався що за холодними гримасами
заховані глечики з болем і розпачем
вони заздрять закоханим "парочкам",
бажаючи мати хоч одну людину в цьому світі
для обіймів і ранкової кави з цигаркою
а цими людьми ж були ми.
ходили над прірвою
боячись врешті стрибнути в шалені хвилі
такі бажані і гострі,
як лезо.
ми стрибнули, а куди далі, Х'юстон?
дельфіни ж не рятують уже втоплених.