Хмарини весняні пливли по небу,
а з ними поспішала і весна,
вона летіла як на крилах,
а чи була самотня і сумна?
Дивилася на злежані замети
і чорно-сіре плетиво гілок,
у небо заглядала: де ти?
Чутно весняний спів пташок.
Птахи за нею дружно полетіли,
коли відчули подихи весни,
чи всі з країв далеких повернулись?
Розкажуть хмари їй і береги.
Де веснонька над краєм пролітала,
який давно вже її красну ждав,
там сонячні серпанки заблищали,
а сніг топився і втікав.
Весна уся світилась сонцем,
блищав, неначе золотом наряд,
і шати квітами розквітли,
із них по світу сипався гаразд.
8.03.2016.
Картина із інтернету.
Продовження: http://www.proza.ru/2016/03/09/2476