Золотая свадьба в семье Конопля укр. язык

      
         П"ятдесят років плине зачарована Десна, і п"ятдесят років співають пісню спільного подружнього життя Михайло Семнович Конопля та Алла Федорівна Конопля."Золоте весілля"- велика радісна , але в наш час дуже рідка новина.А коли додати,що це весілля святкує вчительська родина, то воно вже виблискує не золотом,а РОДІЕМ - найдорожчий метал  у світі. Саме тому не можна обмежитися сухим офіційним вітанням друзів та коллег. В сучасному світі нам так не вистачає позитивних прикладів подружнього життя.Тому варто в коротеннькій розповіді - нарисі розповісти про довгий та славний учительський шлях цієї родини родини, яка започаткувала багато добрих справ в рідному селі Карпилівка і була їхньою провіницею.
         МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ КОНОПЛЯ народився на півночі Чернігівщини в селі Костобобрів Семенівського району. З цього маловідомого села в світ пішло багато талановитих та працьовитих людей,а один з них учитель,фізрук,тренер товариства "Колос" КОНОПЛЯ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ.Закінчивши Костобобрівську школу,юнак вступає в Новород-Сіверький педагогічний технікум, а потім ще закінчує навчання в Макіївському педагогічному технікумі. І в 1962 році після служби в армії, він зарахований на посаду вчителя фізкультури Карпилівської середньої щколи.В той час Карпилівська середня школа нагадувала "сімейний гуртожиток", в ній працювали учительські родини коллектив був дружній та згуртований і Михайло Семенович швидко "влився" в атмосферу сімейного коллективу.Знайшов він тут і свою половинку.


    Кохання вчителя фізкультури і учениці восьмого класу Костенко Алли варте сценарію художнього фільму.Він став для молодої дівчини взірцем та кумиром."Вчителю мій!"- так шанувала вона свого наставника. І повага та симпатія переросла в кохання.Якось на чергуванні в клубі запросив ученицю до танцю та провів додому. З того часу стали зустрічатися частіше.Конспірація була на рівні кінофільмів про розвідників,адже зі школи відрахували одного учителя за залицяння до дівчат.Але, як можна не зустрічатися з дівчиною, яка дивиться на нього світлими очима, та за ради нього ламає поперечини стадіону в Чернігові під час гри в в гандбол. А ще, чудово співає голосом Ольги Воронець та Ганни Герман.Закохані мужньо витерпіли   таємно зустрічаючись в садибі ФЕДОРА КОСТЕНКА. У 1966 році згуляли просте селянське весілля,поживши трохи в батьківській хаті, Михайло Семенович та Алла Федорівна будують собі житло.Вони розуміють, окреме житло зміцнює сім"ю.
   
    Учительське життя вчителя фізкультури та організатора позашкільної роботи схоже на життя акторів та "циркових" все було в роз"їздах.То МИхайло Семенович везе команду в Остер та Козелець змагатися з фізруками Денисенком,Міненком та Закревським, то Алла Федоріівна їде виступати по військовим частинам, або на наради.Через рік народився Юрко від кохання, під яблунею солодкою, а згоом буси принесли і Оксану.Виховувати дітей допомогали батьки Алли Федорівни.І син і донька, пішли по батьківським стежкам, обрали учительський та виховательський фах.Правда в складні девяності, син Юрій закінчивши Чернігівський педінститут ( історичний факультет) попрацювавши трохи в Козелецькій ЗОШ№3 пішов працювати до правоохоронних органів, закічив  спеціальний юридичний вуз,працював на відмомих керівних посадах.ззараз відомий юрист в Чернігові, очолює створену ним юридичну фірму "ЮРКОН".Оксана Михайлівна твердо пішла батьківською професією. Деякий час пропрацювала, вихователем групи продовженого дня в Карпилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів,зараз завідує дитячим садком мт.Десна.ЇЇ як і батьків поважають батьки вихованців та коллеги.Династія вчителів, вірно служить державі Україна.

    Багато років родина ювілярів служить своєму рідному краю та селу Карпилівка.Не на словах , ана ділі піклується про нього.Бере активну участь у громадському житті села Карпилівка.Художні заходи,народні свята, вибори,започаткування зустрічей випускників,які проходять десятки років найкраще організавані в районі., спортивні змагання,волонтерська робота,вже не уявляються без цієї родини. МИхайло Семенович, вірно допомогає дружині Аллі Федорівні в організаторській роботі.Більш хлібосольнішого столу, ніж у  родини Коноплів я не зустрічав.РОдина тягнула та тягне, цю роботу не зважаючи на вік, "злі язики" та зависників. Михайло Семенович реалізував себе, як фізультурник та тренер товариства "Колос" серед його випускників є майстер спору з легкої атлетики Водотовка Ганна,кандидат в майстри спорту, чемпіон аеромобільних військ Командиров Павло,багато першорозрядників з військово- прикладних видів спорту.Він піготував добру лижницю Валентину Троян та гарного майстра з настільного тенісу Шинкаренко Інну.В семидесяті девяності роки учні з настільних ігор( шашки,шахмати,Н.теніс) в заліку ігор були постійні чемпіони Козелецького району.
     Славна сторінка родини Коноплів створення разом з коллегою головою Карпилівської сільської ради ВНРБОВОЮ НІНОЮ МИХАЙЛІВНОЮ та БІЛЕЛЬЦЬ ЛАРИСОЮ МИКОЛАЇВНОЮ дитячого садка "Калинка", яке на зависть іншим селам відвідувало до 30- ти діток.Улюбленим заняттям родини був збір ягід та грибів. Усе селе слідкувало якщо Михайло Семенович поїхав у ліс то значить гриби є.Уздоровлення чорнобильських дітей села, теж славна сторінка за яку треба сказат: "Спасибі ювілярам!"
    Михайо Семенович та Алла Федорівна добрі наставники молоді,якщо щось не так, завжди на правах старших підкажуть,але корректно і завжди на один на один.Вони мужньо сприйняли злам ідеологій та вірно служили українському народу, як в радянській період історії України, так і служили та служать відродженій українській державі Україна.Вони мють давнє козацьке коріння походять з давного козацького роду, шанують традиції.На початку березня зберуться рідні, друзі, коллеги, щоб вітати золотих ювілярів. Дожити в мирі та злагоді до "Золотого весілля", це  не поле перейти.Хотілося б цій світлій, роботящій, мудрій учительській родині Коноплів,моїм коллегам та приятелям побажати міцного здоровя,мирного неба,витримки та терпіння, любові  дітей та онуків,затишку,та мужньо долати всі труднощі на своєму віку,ще довго бути прикладом молодим уцкраїнцям та Карпилівській громаді.Дякуємо за батьківську турботу, за село,за школу, за підростаюче покоління карпилівців,які уславлюють наш край.І як годиться за народними звичаями побажати :"ДО СТА ЛІТ РОСТИ,ВАМ БЕЗ СТАРОСТІ!"

5 березня 2016 року.    ПЕТРО ЛАВРЕНЧУК ПИСЬМЕННИК,ІСТОРИК,ПУБЛІЦИСТ