Я чула як зранку хапав ти руками за крила
Як кИдався в ніч, паливши зірки і слова
Як падав додолу :" куди ж це ти мчишся, мила
Попереду ж осінь. Паскудні тепер холода
Сама ж ти замерзнеш із небом, хіба ти забула?
Що місто без тебе змарніє й уже не засне
Укриє дощами, снігами, весна ж бо іще не прибула
Лиш тільки твоїми словами моя душа зацвіте
Сідай коло мене, зігріємось разом чаєм
Розкажеш мені, чому відлітають птахи
Що сниться тобі і чому ти від мене втікаєш?
про каву, дитинство, розкажеш про свої страхи.
Я – той , хто не дасть восени опустити руки
Підійме з колін й покаже як сонце блищить
Одне я прошу - лиш дай свою ніжність відчути…
Я – той, хто є поруч, я той – хто будЕ, хто горить!"