Це не лікується.
Не виводиться жодними ліками,
не зноситься південними вітрами,
не змивається літнім дощем.
Часом це виходить назовні сльозами,
розливається тілом отрутою,
для якої нема протидії,
здіймається лихоманкою,
позбавляє душевних сил.
Але це не лікується.
Це лише забувається,
з часом,
довго,
поступово.
Аритмія серця стає тихішою,
вчишся з цим жити,
згодом звикаєш,
адже людина до всього звикає.
Вчиться наново відбудовувати себе.
І хай наші життя тривають,
доки світить сонце,
доки день змінює ніч.
Нехай кохання нам болить,
нехай минає,
триває на відстані -
від цього його не стає менше.