СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ МИТА Ціпура В.Л., к. е. н., доцент (Луганський національний аграрний університет, м. Луганськ) Постановка проблеми. Дотепер характеристики мит не поєднувалися в узагальненій класифікації. Її здійснення підвищить ефективність рішень внаслідок отриманої ясності основних понять. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед праць, в яких є цінні характеристики суті і видів мит слід відмітити [17, 2, 3, 4, 10, 5]. Формулювання цілей статті. До завдань досліду ми поставили визначити сутність мита, зібрати характеристики мит, виділити їх ознаки. Виклад основного матеріалу дослідження. Слово «пошлины» пов’язано із давньоруським словом «пошлый» і означає, що щось було започатковано давно і з тих пір існує. Аналогічно англійське слово custom, яке на даний момент означає «мито», колись означало «звичай». Можливо, щоб зробити чужинця певної місцевості більш вразливим та слухняним, при перетині кордонів у нього забирали у вигляді мита кошти. На наш погляд, слово «мито» означає «моє те», тобто привласнення однією особою власності інших осіб. Тобто само слово «мито» означає привласнення будь-чого і не містить у собі інших ознак. За одним із визначень: «мито – це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб» [4, с. 107]. Також «у контексті вартісної категорії митний тариф можна розглядати як інтернаціональну диференційовану ренту, яка виникає на базі стійкої різниці в національних витратах виробництва різних країн, що обумовлені різною ефективністю функціонування національних економічних систем» [4, с. 115]. За міжнародною класифікацією податків мита відносять до податків на міжнародну торгівлю і зовнішні операції: «6. Податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції: імпортні мита; - експортні мита; - прибуток експортних чи імпортних монополій; - прибуток від операцій з іноземною валютою; - податки на операції з іноземною валютою; - інші податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції» [8, с. 26]. Необхідно зауважити, що таке бачення мит не було таким завжди. Наприклад, в праці М.І. Тургенєва мита входять у 3-ю велику групу податків на споживання. Так, податки на споживання в нього поділяються на податки із предметів, які слугують для необхідних потреб життя, інші для розкоші. Податки із предметів першої групи поділяються на податки із предметів, які слугують для внутрішнього споживання людини (їжа, пиття) та із предметів, які слугують для зовнішнього споживання. До предметів першого роду належать сіль, алкогольні напої, м’ясо, борошно, хліб; мито із цих предметів звичайно зветься акцизом. До предметів другого роду, мита з яких відносять до податків із споживання, є всі вироби ремесел, фабрик та мануфактур. Ці податки також ділять на дві групи: податки, які збираються всередині держави або на її кордонах. У свою чергу збирання всередині держави відбувається так: інколи уряд покладає податки на самі фабрики та мануфактури; інколи воно зобов’язує сплачувати за дозвіл продавати ці товари. Крім того, уряд звичайно стягує податки із товарів при перевозі їх на шляхах, каналах та річках [17, с. 74-103]. Саме в такій системі податків на споживання можна розглядати мита як податки, які збираються на кордонах держави. Одні вчені вважають мито за непрямий податок. Інші вчені вважають мито видом платежу. Певно, праві обидві групи вчених, коли розглядають мито із різних боків. Перші враховують той факт, що мито є тягарем, яке покладається на платників за ознакою перетинів їх товарів кордону. Інші своїми визначеннями підкреслюють факт, що мито як податок носить не безумовний, а умовний характер, воно сплачується як платіж тільки за умови перетинів кордонів товарами. Ми вважаємо, що мито є непрямим податком умовного характеру, який приймає характер платежу, є податком на міжнародну торгівлю і зовнішні операції. Треба розуміти, що податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції можуть розглядатися тільки як мита чи враховувати і ПДВ із акцизами. Так, за одними даними, доля податків на міжнародну торгівлю і зовнішні операції у Великій Британії в 1995 році від загальної суми доходів бюджетів склала 0,07 %, в Україні в 2000 р. 4,22 % [5, с. 64]. За іншими даними, надходження від зовнішньоекономічної діяльності в Україні «20,4 % - у 2002 році. Для порівняння: у Великобританії митниці дають у державну скарбницю до 40 % усіх доходів…» [10, с. 30]. Наприклад, досліджуючи дані з Інтернету по Великій Британії ми бачимо у групі «Митні збори та податки» планову суму на 2007-2008 р. 2,4 млрд. фунтів стерлінгів, яка складає від загальних надходжень у 551,2 млрд. грн 0,43 %. Можна тільки констатувати факт, що інші податки на зовнішню торгівлю знаходяться у сумі ПДВ в 81,4 млрд. грн, та у сумах акцизів паливних 24,9 млрд. грн, тютюнових 8,1 млрд. грн, винних 2,6 млрд. грн, пивних 3,3 млрд. грн. [21] у зв’язку із відсутністю інформації про поділ податків від вітчизняних товарів та імпортованих. Аналогічно, за даними уряду Канади, не видно всього розміру податків на міжнародну торгівлю і зовнішні операції у загальній сумі надходжень 2006/2007 року 235,966 млн. дол. доходів (при тому, що вказуються імпортні мита 3,704 млн. дол.; доходи від зовнішньої торгівлі 1,714 млн. дол.) без виділення у ПДВ та акцизах їх імпортної частини [19]. В Україні вказане виділення здійснюється. Розшифрування всіх видів надходжень, у тому числі від міжнародної торгівлі і зовнішніх операцій містяться у бюджетній класифікації доходів [14], у Класифікаторі видів податків, зборів та інших бюджетних надходжень [15]. Держмитслужба України (ДМСУ) стягує 47,6 % стягнень із загальних 118,51 % стягнень (які не ураховують відшкодування ПДВ) (табл. 1). Таблиця 1 Мобілізація доходів загального фонду Держбюджету України станом на 01.01.2009 р. [7] Органи стягнення Фактичні надходження у січні-грудні 2008 р., млн. грн Відсоток надходжень, % ДПАУ (збір – без урахування відшкодування ПДВ) 113 063,6 60,82 Держмитслужба 88 427,1 47,6 Трансферти до держбюджету 7 260,4 3,9 НБУ 8 333,7 4,48 Інші надходження 3 176,5 1,71 Разом (надходження із врахуванням відшкодування ПДВ)* 185 852,9 100,0 * За січень-грудень 2008 р. суб’єктам підприємницької діяльності відшкодовано ПДВ на загальну суму 34 408,5 млн. грн В Україні існує тенденція до зменшення і повної відміни мит, оскільки з 10.05.2008 р. Україна приєдналася до СОТ. З моменту вступу Україна перестала стягувати митні збори та поступово буде знижувати ставки ввізного мита. Так, у 2007 році Державний бюджет отримав 9 588,9 млн. грн ввізного мита (4,36 % надходжень), у 2008 році Державний бюджет отримав 11 932,8 млн. грн. (4,00 % надходжень) [12]. Аналогічна тенденція спостерігається у ЄС. Частка традиційних джерел - мит, які нараховуються на імпорт продукції із країн, які не є учасницями ЄС, планово у 2007 р. у порівнянні із 1996 р. знизилася з 19 % до 15 %, відрахування від ПДВ знизилися з 51 % до 15 %, відрахування валового національного доходу (ВНД) підвищились з 30 % до 69 % [20]. Дослідження існуючих характеристик мит дало змогу згрупувати їх за наступними ознаками. Групування ознак за особами, відповідальними за уведення мит. За ознакою первісних носіїв влади, які запроваджували мито є та були мито особи, мито общини, мито монастирю [4, с. 71]. За ознакою утворень, які запроваджували мито є загальнодержавне мито; раніше були місцеві мита, наприклад, мито князівської вотчини за принципом: «каждый да держит вотчину свою» [4, с. 71]. За ознакою осіб, які уособлювали владу, уводили мито були мито, запроваджене священиками [3, с. 5]; мито, яке уводили васали як нагороду від короля [17, с. 87]; мито придворних, наприклад Генріха IV [17, с. 87]. Особливо можна відмітити мита римських королів та імператорів: «У древних римлян еще в самом начале были известны таможенные пошлины внутри государства (portoria). По изгнании королей они были уничтожены, но впоследствии опять введены4. Юлий Цесарь возобновил собирание уничтоженных во время консульства Метелла Непота таможенных пошлин, касательно иностранных товаров5. Август ввел новые таможенные пошлины… сии пошлины состояли из 5 со ста6. 4 Henry: History of England, p. 396, в древней истории Англии. 5 Jul. Caes. Comm. 6 Cicer. In Verr. Lib. II, cap. 75.» [17, с. 87]. За ознакою способу отримання мит до відповідного бюджету можуть бути власні мита, закріплені, регулюючі. У сучасному обкладанні мито є власним доходом Державного бюджету України [3, с. 64]. За ознакою порядку встановлення є автономне мито, яке встановлюється державою самостійно, без будь-яких обов’язків перед іншою країною, та конвенційне (договірне) мито, яке встановлюється на базі угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу, яке не може бути змінене в односторонньому порядку [4, с. 115-116]. За ознакою розвинутості держави є тарифи розвинутих держав, у яких середньоарифметичний імпортний тариф може складати 3-6 % і тарифи країн, що розвиваються (від 50 % і більше 100 %) [4, с. 106]. За ознакою наявності імені чи прізвища особи, які відбиваються у назвах мит є мито із вказуванням імен та прізвищ: протекціоністський тариф Вільсона у США [11, с. 231]; мито, назва якого стала загальною. За ознакою наявності дати запровадження, яка відбивається у назві мита є Петровський тариф 1724 р. і т. д. [3, с. 7]. За ознакою документа, яким запроваджується мито була відсутність мита за договором, укладеним київським князем Олегом із імператорами Візантії Левом та Олександром (до 907 р. або 911 р.): «…и да творять куплю, яко же им надобе, не платяче мыта ни в чем же» [4, с. 71; 3, с. 5]; було мито за митною грамотою [4, с. 71]; є мито за законами. За ознакою осіб, які збирають мита, були та є самостійно визначене мито; мито через чиновників; мито через відкупників: «Хмельницький віддає на відкуп усю митну плату з купців на кордонах своєї держави, а також прибутки з меду, пива, горілки за 100 тисяч динарів (червонців) утримувачам митниць. Цього стає йому…на цілий рік» [10, с. 28]. За ознакою посередника є мито, що сплачується митним органам України [13] чи через підприємства зв’язку з товарів, які пересилаються в міжнародних поштових відправленнях [3, с. 64]. Групування ознак за особами, які сплачують мита. За ознакою платника є мита для фізичних осіб - громадян [3, с. 62], мита для суб’єктів підприємницької діяльності. За ознакою охоплення платників є мита загальні, які сплачують всі платники, та особливі, які сплачують деякі платники. За ознакою самостійності сплати мита є мито, що сплачується самим платником; мито, що стягується в обов’язковому порядку [3, с. 65]. За ознакою того, інтереси яких класів чи представників суспільства переважають у суспільстві, є при переважанні інтересів аграріїв незначне оподаткування митом сільськогосподарської продукції; при впливі промисловців незначне оподаткування виробів промисловості; при врахуванні інтересів фізичних осіб діють митні пільги [3, с. 62]. За ознакою формою оподаткування податки поділяють на прямі та опосередковані. При зборі мита держава має на увазі оподаткувати осіб, які можуть здійснювати транскордонні перевезення, у даному випадку відбувається непряме оподаткування доходів таких осіб. За ознакою пристосування мита до зручності для платників є мито із відстроченням сплати, розстроченням сплати [3, с. 65]. Групування за ознаками, що об’єктивно лежать в основі рівня мит. За ознакою участі мита у процесах відтворення можна для держави розглядати мито, як первинний розподіл ВВП; для підприємств та населення мито є перерозподілом ВВП [9, с. 14-16; 16, с. 11]. За ознакою важливості для держави є основне мито та побічне мито. Основним митом є ввізне мито, а побічним вивізне мито, яке може бути у 1000 разів меншими за надходження від ввізних мит [10, с. 35]. За ознакою мети уведення урядом мита, є мито, метою якого є збір коштів; мито, метою якого є регулювання певних процесів, або відповідно фіскальне та парафіскальне мито. Наступним приводом було у давнину уведення мита із фіскальною метою: «Приклад Візантії та скупчення іноземних купців у Києві дали зрозуміти вигідність торгівлі для скарбниці князівської, в яку збиралися торгові мита» [1, с. 138]. Парафіскальними є протекціоністське мито та преференційне [4, с. 107-109]. Протекціоністське мито застосовується до товарів, які створюють значну конкуренцію вітчизняним виробникам, фіскальне до товарів, які виробляються в країні, але є конкурентоспроможними до іноземних, преференційне до товарів, які не виробляються у державі [4, с. 109]. Раніше парафіскальними митами були мито для утримання по шляхах Германії інвалідів, відставних військових [17, с. 85]; мито задля збереження звичаїв [3, с. 5]; мито з наданих послуг з охорони товарів. За ознакою впливу на конкретний об’єкт оподаткування є номінальний і реальний митний тариф [4, с. 111-115]. За ознакою заохочення імпорту ввізним митом є преференційне, пільгове та повне (загальне) мито [3, с. 46-48]. За ознакою обмеження імпорту (експорту) є спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито [3, с. 48-52]. За ознакою законодавчо визнаного носія мита є мито, яке за законом сплачують особи з власних коштів; мито, яке включається в ціну товару і перекладається на інших (перекладання у законі не визначено). За ознакою порядку сплати є мито, що не сплачується (наприклад, за товари, які тимчасово ввозяться до митної території України і призначені до зворотного вивезення за її межі у певний термін у незмінному стані або демонтованому вигляді); мито, що повертаються повністю або частково (за товари, ввезені до митної території України для зібрання, монтажу, переробки з подальшим зворотнім вивезенням протягом одного року) під час вивезення таких товарів за межі митної території України [3, с. 62]. За ознакою господарських операцій є мито за перевезення товарів; платіж за обслуговування цього процесу (митні збори) [3, с. 284-286; 15] та фінансові санкції за порушення при перевезенні [3, с. 240-246]. За ознакою напряму руху товарів застосовують вивізне (експортне) мито, ввізне (імпортне) і транзитне мито. Транзитне мито використовується дуже рідко, при оподаткуванні транзиту нараховують збори: дозвільні, гербові, статистичні і, як правило, нарахування плати за переміщення вантажів через митну територію даної держави [4, с. 117]. За ознакою відношення до різних видів діяльності у суспільстві, галузей господарства, є мито із різних видів товарів, перелік яких у галузевому розрізі наводиться у Митному тарифі України, наприклад, у XXI розділі – тарифи на вироби мистецтва, предмети колекціонування [6]. За ознакою способу оцінки податкового об’єкту розрізняють податки кадастрові й некадастрові. Оцінку митної вартості здійснюють за кожною новою партією, тому мито слід вважати некадастровим податком. За ознакою способу встановлення податкових зобов’язань податки поділяються на розподільчі та кількісні. Мито розраховується від вартості заздалегідь визначеного об’єкту, тому воно є кількісним податком. За ознакою залежності від одного податку інших податків розрізняють: податки, які мають власні основи для розрахунку; податки, які розрізняються по цілям, і одночасно мають загальний об’єкт оподаткування. Мито має власну основу для розрахунку. За ознакою методу встановлення ставок мито буває пропорційне (адвалерне), тверде (специфічне) та комбіноване. За ознакою одночасності ставок є простий тариф (використовується одна ставка) та складний (діють і повна, і пільгова ставки) [4, с. 119]. За ознакою присутності у правилах розрахунку податку умови застосування мінімальної чи максимальної суми податку, що підлягає сплаті, можна виділити податки, які розраховуються за визначеним алгоритмом без врахування небажаних для фіску незначних податкових сум, та податки, які передбачають недійсність результатів розрахунку податку за вказаним алгоритмом, якщо такі результати не перевищують певний встановлений мінімум або менші за альтернативний розрахунок. Мито із комбінованою ставкою є умовним податком. За ознакою об’єктивного стану та суб’єктивного сприйняття тягаря мита є помірне та непомірне мито; надмірно високе та дуже низьке мито; високий та низький рівень мита. За ознакою чинників, які впливають на величину і темпи росту при стягуванні мита, можна відзначити мито, яке змінюється під впливом обсягів зовнішньоторговельного обороту; мито, яке змінюється від співвідношення експорту і імпорту; мито, яке змінюється під впливом співвідношення цін внутрішніх та світових [18, с. 53] За ознакою диференціації ставок мита є диференційоване мито та було єдине імпортне мито у розмірі 10 % [4, с. 77]. За ознакою періоду застосування є попереднє, постійне та сезонне мито. Попереднє мито застосовується на період проведення антидемпінгового розслідування. Під постійним розуміють мито, яке не змінюється залежно від часу застосування. Інколи застосовують сезонне мито, яке встановлюється на окремі товари на строк не більше чотирьох місяців, має заборонний характер при імпорті [4, с. 117-119]. За ознакою змінюваності ставок є мито стале (постійне) та змінне. Сталі митні ставки не можуть змінюватися залежно від обставин. Змінні ставки можуть змінюватися за певних обставин (при зміні рівня світових і внутрішніх цін, рівня державних субсидій) [4, с. 118-119]. За ознакою форми виплати мита є грошове мито (готівкове та безготівкове) та було натуральне, наприклад, колишнє «сорокове». За ознакою валюти ставки мита є мито, визначене у національній валюті та мито, визначене у іноземній валюті. За ознакою терміну сплати є мито, сплачене у відповідний термін, та мито, не сплачене у відповідний термін. За ознакою стану готовності мита до сплати є ненараховане мито, нараховане мито, сплачене мито та несплачене мито. За ознакою правильності стягнення мита є правильно стягнене мито та зайво стягнене мито, яке підлягає поверненню платникові. За ознакою ступеня виконання зобов’язань із мита виділяють доплачене мито; надміру сплачене мито; передплачене мито [13]. Необхідно розуміти, що ці ознаки можуть стосуватися одного мита, воно може бути одночасно протекціоністським, автономним, імпортним, комбінованим, сезонним, номінальним, складним, постійним і т. д. Висновки. Ми вважаємо, що мито є непрямим податком умовного характеру, який приймає характер платежу. Узагальнена класифікація мит здійснена за 45 ознаками, що дозволить класифікувати застосування будь-якого митного тарифу, дасть можливість аналізувати весь спектр причинно-наслідкових зв’язків при запровадженні митного тарифу. Література: 1. Василик О.Д., Ларіонова Л.Д. Державні фінанси України за часів Володимира Великого // Фінанси України. – 2002. - № 1. – С. 138-141. 2. Вацуро Г.А. Лекции по науке публичных финансов, читанные приват-доцентом Казанского университета Г.А. Вацуро в 1906/7 учебном году, (1-й выпуск). – Казань: Типо-литография Императорского Университета, 1909. – 309 с. 3. Владимиров К.М., Бардачова В.Ю. Митне регулювання: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – Херсон: Олді-плюс, 2002. – 336 с. 4. Гребельник О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 600 с. 5. Демиденко Л.М. Мито і митна політика в умовах глобалізації // Фінанси України. – 2004. - № 1. – С. 63-69. 6. Закон України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-ІII // Офіційний вісник України. – № 18. - Частини 1-2. - ст. 781. 7. Інформація про виконання Державного бюджету України за доходами станом на 01 січня 2009 року - http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish/article/99737 8. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с. 9. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с. 10. Петренко М.О. Методика прогнозування надходжень від зовнішньоекономічної діяльності до держбюджету // Фінанси України. – 2004. - № 1. – С. 28-36. 11. Податкові системи зарубіжних країн / За загальн. ред. М.Я. Азарова. – К.: «Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2004. – 240 c. 12. Показники виконання Зведеного бюджету України - http://www.minfin.gov.ua/file/link/ 13. «Про затвердження Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення» Наказ Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44. - http://friedman.com.ua/ru/articles/show/6 14. «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» наказ Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604. - 15. «Про внесення змін до Класифікатора видів податків, зборів та інших бюджетних надходжень» Наказ Державної митної служби України від 28 лютого 2003 року № 137. - 16. Субботович Ю. Бюджет у механізмі реалізації фінансової політики держави // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2007. - № 92. – С. 11-13. 17. Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. – 3-е изд. – М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1937. – 175 с. 18. Финансовые ресурсы народного хозяйства (Проблемы формирования и использования) / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финансы и статистика, 1982. – 255 с. 19. Annual financial report of the government of Canada Fiscal year 2006-2007. - http://www.fin.gc.ca/afr-rfa/2007/AFR2007_1-eng.asp#Budgetary 20. EU Budget at a glance // http://ec.europa.eu/budget/budget_glance/where_from_en.htm 21. The Public finances // 2007 Pre-Budget Report and Comprehensive Spending Review. - http://budget.treasury.gov.uk/budget2008
Из персонального сайта http://krolikiasova.narod.ru/