У полі віхола кружляла,
всі стежини замітала
і їхала по дорозі
із коником біля возу.
А вона туди спішила,
де відлига розтопила
сніги щільні на полях
і чорніла вже рілля.
У візочку привозила
периноньку сніжно-білу,
якщо вона нею трусить,
буде знову завірюха.
Стане сніг тоді летіти,
падати ще і крутитись,
густим буде снігопад
і засипле знову сад.
Покриває ліси й гай,
до весни ще засинай,
прокидатись не пора,
бо навколо не весна.
А як веснонька прийде,
нехай росте і цвіте,
а поки буде зима,
завірюх іще пора.
Фотографія із інтернету.
11.02.2016.