П - "голодный, простужен, домой пьяный на ужин
зачем тебе такой? я знаю, кто тебе нужен
он даст любовь, тепло, не сдаст назад
только не будет одного – блеска в глазах"
Я - це в ябучко прямо - влучно сказала...
але, на жаль, мало та все ж - ти не знала:
в додачу до всього мама дістала!
То скажу щось не так, то ж не тим тоном
і все - уже гвалт:"ТИ СИДИШ ДОМА!!!"
П - ех, дуська, не парся, буває ти ж знаєш
усе погане полюбом забуваєш
і все буде круто, ти прросто повір
мама ж хороша, вона не звір..)
Я - Привидение, знаю
вже походу і забуваю
от зараз наприклад
найшла я той клад
я тут пишу про гульбання
та найкращі сподівання
не відчуваю нічого
хочу побути біля нього...
та зрозуміла одне лиш
як кажуть всі: "облиш"
так і зроблю. задовбало
я й не люблю, співпало
це почуття у обох
і не керує ним бог
все це тваринний потяг - природа
вічне шукання того-"насолода"!
а слова це лише прикриття
і не дарма усе в забуття
я люблю-казав він, та це брехня!
я розумію вчасно
знаю усе буде вчасно
але надалі боюся того
що не зумію забути його
але я сильна брехні не прощаю
хочу-роблю, бажаю-здійсняю!
ніч, подушка, мяке одіяло
марення пустка - усе навіяло.
тіло німіє, відказує мозок
а я приймаю спокійно урок
не відкриватися людям, нікому
не дозволяти багато, і втому
переробляти у суму із болем
спокус, відчуттів перелому
наших шалених лобів.
Інколи хочеться забити на все,
робити що коїться на зло про все те...
Що вібувається у душі в бред виливається
та ще й на коні пишнім красивім багатім
вогні горять у світі моїм б"ють феєрверки
перемога в руках ціль уражена мішень - у крах!
але на жаль захопила ця гра
не вірю в життя без того добра(зла)...
П - Таке це життя - дебільне й заплутане
розбиває вщент мрії, по ночам задумані
розбиває усе - всі казки й сподівання
і водночас дарує сили для прощання
мабуть, треба врити, що все буде кльово
думки матеріальні, нагадую знову
не думай про те, що ще не здійснилось
а знай, що здійсниться те, що наснилось...