Рожевий захід сонця, пізній вечір
тихенько падає на плечі
стареньких лип, ялин, беріз,
стоїть укритий снігом ліс.
Мороз синяви снігу додає
і блискіток по ньому набере,
порипує на стежці сніг
і падає з гілок до ніг.
Іще не час закінчуватися зимі,
лісам ще бути слід у тиші снів,
снігом покритих озера й боліт,
ховатися у лісі, який спить.
Тільки сердитий крука шум
прокине ліс від вічних дум
і зграйка лісових синиць,
до них прибився горобець умить.
Птиці летять і трусять сніг,
з верху ялин летить униз,
сотнею стане крихт дрібних,
ховається у сніг м’який.
Десь на далекій висоті
ховалось сонце у рожевому вікні,
чекає небо блиску зірочок,
їх намалює ніч невидимим пером.
Фотографія із інтернету.
4.02.2016.