Розділ: 7: Турецький присмак
Ранок у родині Ониськевич розпочався із електронного листа від їх турецьких партнерів по бізнесу, співвласник холдингу, Кара-оглу, Джемаль, повідомляв, що спільна колекція майже готова, і щоб її представити світу, Алі-Онур, запропонував зробити ділову поїздку у Львів і саме з України розпочати промоцію європейської гілки бренду, тому першої суботи червня, а можливо ще у травні, до Львова прилетить турецька делегація, у складі, Алі-Онур, Айшенур та звісно, що Джемаля. Пані Леся, придумала, як відволікти увагу Кара-оглу від проблем магазину. Вона запропонувала Джемалю, зробити невеличку фото-сесію із нової колекції за участю молодих представниць їхнього спільного бізнесу. Джемаль відписав, жінці, що із їх боку можна залучити його племінницю Айшенур, на що пані Леся відповіла, що крім усього іншого, ця фото-сесія була б чудовою нагодою представити молоду та амбіційну дівчину, яку вона мабуть візьме у партнерки. Вони обоє погодились, що потрібно все ретельно продумати та підготувати. Леся, зазначила, що із її боку, усе підготують її донька та партнерка, а Джемаль заявив, що його племінник Алі, вишле деякі ескізи Анні, щоб дівчина могла все підготувати.
Леся Іванівна, не могла більше чекати на те, щоб Марічка довго думала, на рахунок партнерств, а тому пішла у кімнату Ані, щоб та переконала подругу, стати їх партнеркою, ще до приїзду турецьких колег. Зайшовши до спальні доньки, вона побачила, синець під її оком тай зарепетувала.
--- Що, це таке? Як ти, людям на очі покажешся?
--- Мамо, це все дрібниці. За тиждень, другий зійде.
--- Але, що сталось?
--- Мамо, кажу ж, це вже не важливо. – дівчина встала із ліжка, тай підійшла до люстерка.
«О, Боже! Жах! Тут косметика не допоможе!» - подумала Аня.
Пані Леся, також подивилась у люстерко. Аня помітила цей пронизуючий погляд і зрозуміла, що мама, не так переймається нею, як її презентабельним виглядом.
--- Ви, щось конкретне хотіли? Чи то Вам, Іванко, пожалівся?
--- Іван? Це Іван тебе вдарив? – перелякано спитала мати.
--- Ні, що ви, мамо!? Навпаки, він покарав злочинця. – гордо заявила Аня.
--- Аня, швидко кажи, що сталось? – вимагала відповіді Леся.
--- Злодій, поцупив мій гаманець. А коли хотів зняти, сережки та каблучку, я опиралась, от він і мене вдарив. Але я зателефонувала Івану, і він примчав мені на допомогу, разом із його другом, із СБУ, Романом.
--- Зателефонувала?
--- Саме так: злодій, сказав що, такий телефон, він не зможе сплавити, і по ньому його можуть знайти. Він витягнув сімку і поламав її. Але йому це не допомогло, як тільки він пішов, я знайшла якусь подружню пару. І попросила. щоб позичили сім карту. Я її вставила у телефон свій і подзвонила Івану. Я змушена була так вчинити, бо ніяк не могла пригадати номер брата.
--- Донечко! – Леся обійняла доньку – добре, що все обійшлось – турботливо говорила мати.
--- Обійшлось? О, ні! Не обійшлось! Іван із Романом, за 15 хв., вже були біля мене й по гарячим слідах знайшли цього негідника. Він не встиг нічого продати. – про гроші, Аня, вирішила змовчати. Тай за одне про те., що тим негідником був її вже колишній хлопець.
--- Як думаєш, до 1 суботи червня, синець зійде. – продовжувала Леся Іванівна,
--- До якої суботи? – перепитала Аня, - а що такого, у ту суботу має статись?
--- Наприкінці травня – або на початку червня, на тиждень чи на два,у Львів приїжджають наші турецькі партнери – говорила Леся Іванівна.
--- А хто саме із Караоглу? – зацікавлено спитала Анна.
--- Здається Алі-Онур з сестрою Айшенур, та їх дядько Джемаль.
--- Овва! Як цікаво! Дорогі Алі і Айше, і той варят Джемаль…, - промовила Аня й подумки подумала, «ех, а він точно приїде! Бо як же, ж без Джемаля, фе…»
--- Тобі Алі-Онур скине ескізи, суконь, які візьмуть участі у фото-сесії, яку до речі я запропонувала провести. Добре я вже поїду у магазин. А ти, сьогодні побудь у дома, і зроби щось із цим синцем. – Леся, вирішила, що доньці, після таких нічних пригод, потрібний відпочинок.
--- Добре чекатиму на його лист. Але Ви, самі будете у магазині… Може нехай вам Іван допоможе?
--- У Івана, зараз інші турботи. Нехай кудись сходить із Софією. Нам це для піару потрібніше.
--- Для піару? Я, думала, що у них високі, взаємні почуття.
--- Не знаю, що і як у них. Але твій брат, ще ні разу не ночував у дома, від тоді коли вони із Софі, разом.
--- Я не хочу знати, такі подробиці із життя, мого не наглядного братика…
--- Ага, - пані Леся, згадала, чого ж саме зайшла до доньки, - Аню, ти, зателефонуй своїй подружці у Тернопіль, нам до цієї суботи треба знати, чи вони з нами чи ні. По можливості, вмов її, щоб добре все обдумала, адже для нас це найкращий вихід із цієї боргової ями. Бо до приїзду турків, ми маємо впевненіше стояти на ногах, а плентатись на колінах, і виклянчувати милостиню у чужих людей… Я на тебе покладаюсь.
--- Добре мамо. Я спробую вмовити Марічку, якщо усе на стільки погано, – сказала Аня.
--- Погано, дитино, це не те слово. У нас є 2 місяці на погашення кредиту, по низьких відсотках, а інакше, борг зростатиме. щомісячно на 5-7 %, і ще ця інфляція, то виходить ми, витрачатимемо від 10% і більше, а це швидко погубить нашу сім’ю. Якщо Марічка викупить частку, ми погасимо більшу частину боргу. І лише у цьому випадку, нам продовжать кредит на прийнятних для нас умовах. А це на хвилиночку, лише 1,5%, у порівнянні із 7%-ми! – жінка не могла мовчати, бо лише її донька зуміє переконати подругу. - Я поїхала на роботу. Якщо щось потрібно телефонуй.
--- Я докладу усіх зусиль, щоб домовитись із Марі. Добре їдь на роботу. Па – па.
Пані Леся, пішла збиратись на роботу, а Анюта, пригадала, що десь у ванні, має мазь від подряпин, синців і опіків. Дівчина почала шукати, флакончик, із чудо засобом у великій тумбочці із ї косметичними засобами. Так як там було дуже всього багато, дівчина, знайшла якийсь крем до рук зовсім новий, але от вже його використовувати не можна було, бо термін придатності вийшов ще 2 роки тому. Ця знахідка розсмішила Аню і дівчина почала наводити марафет у своїй косметиці, адже як виявилося серед всяких баночок і декоративної косметики були речі, які відверто кажучи, мали не дуже хороший запах, а так, як Аня, все відкручувала у нюхала, то у неї розболілась голова. Як кажуть «не пройшло і 3-ох років», як панянка, нарешті, знайшовши омріяну мазь. Дівчина акуратно, товстим шаром, наклала її на синець. А поки чекала, що засіб висохне й почне взаємодіяти із її опухлим лицем, Аня, вирішила написати Айшенур листа, щоб дізнатись, мету, приїзду сімейства Караоглу у Львів і за одне запросити партнерів зупинитись у їхньому в домі, адже на це були свої мотиви.
. «Hello dear, как твои дела? Что нового у вас, там происходить? Я от мамы узнала, что ты с братом и дядей в скором времини, прилетаете во Львов. Так вот, я решила поинтересоваться, может, вы остановитесь у нас. А не в отеле? Буду ждать ответа. Анна».
А коли, Леся Іванівна поїхала на роботу, Аня, пішла розбудила Івана, й закотила йому скандал.
--- Не смій ображати Софію! Вона моя подруга, одна із небагатьох, з якими я ще із горщика спілкуюсь.
--- Sister, яка муха тебе вкусила з самого ранку? – здивованим сонним голосом спитав хлопець.
--- Ваня, май на увазі, я слідкуватиму за тобою! – пригрозила йому сестра.
На цих словах, не чекаючи відповіді, вона, пішла у свою кімнату, бо у кімнаті брата був невеличкий аврал із одягом, що так вміло у стилі Івана, був поскладаний у перемішку, а це дуже злило Аню, адже вона ніяк не могла зрозуміти, для чого складати чисті сорочки із светрами, попарно, але для її брата така система складання одягу була дуже зручною, адже хлопець заздалегідь все поскладавши, міг лише одним оком кинути й вже знати, що він вдягне… Розгублений і сонний Іван, подумав, що Софія вже на жалілась на нього.
«Нічого не розумію? Я намагаюсь, бути галантним, не спішити із «новим рівнем», а вона жаліється на мене. Ні, я не розумію, жінок.»
Іван за якийсь час поїхав із дому і Аня зосталась одна у будинку, адже батька не було у місті, через його відрядження у Польщу. На правах господині будинку, дівчина, пішла на кухню й почала викладати на гарну фарфорову тарілку, фрукти, гарно їх посипала кедровими горішками та ізюмом, й трохи все присмачила медом, із пасіки, її тітки, тобто татової сестри Катерини, посередині посудини, Аня, виклала один до одного 4-и сирнички, які так смачно, готувала її мама. Поснідавши маминими сирничками, панночка, зайшла перевірити у соціальну мережу, чи бува, не має відповіді від Айшенур. На при велике здивування, на неї чекало аж два листа. Один звісно, що був від юної Караоглу, а інший від її брата Алі-Онура.
«Овва. Вони у двох мені написали. Це вже прогрес. Можливо, я зумію, їх вмовити, адже у нас великі проблеми із магазином, а так, своєю добротою, закрутимо їм голову, щоб не сували носа туди, куди нам не вигідно». Прагматично й холоднокровно думала дівчина, адже за перебігом останніх днів, вона зрозуміла, що якщо вони із братом не допоможуть матері із магазином, то втратять не лише свій бізнес, ай і будинок, який був заставлений у кредит який їх сімя, насилу тягнула. Аня, відкрила першим листа від Айшенур і почала читати:
«Дорогая моя Аннушка, у меня много новостей, личных и так по бизнесу. Во-первых, коллекция почти готова, и мы, привезем некие образцы для фото-сессии, которою твоя мама, обязалась подготовить. Так что подружка, ищи моделей. Во-вторых, мой бат, считает, что идея с личным представлением бренда, это что то - новое и может заинтересовать многих покупателей во Львове., как и у нас в Стамбуле. И на конец, трете, можешь меня поздравить, я выхожу замуж. До встречи в четверг 30 мая. Может я тебе ёще чото напишу, если не вгрязну в свадебние клопоти. Целую.».
Аня, була ошелешена новиною, про весілля Айшенур, бо ще перебуваючи у Стамбулі, Алі-Онур, натякав, що заміжжя його сестри, принесе великі клопоти, для їх бізнесу, адже на період підготовки до урочистостей, брендом керуватиме їх дядько Джемаль, який лише ы чекаэ завдати чергового удару в спину. Пригадавши цей факт, Аня розізлилась. Мабуть їй не вдасться приховати не благонадійне матеріальне становище своєї родини від пильного ока Джемаля. Хоча дівчина ще мала надію на те, що за 2-а місяці, ситуація зміниться, й те, що у них буде кредит, який ще потрібно буде погашати до року часу, можна буде списати на розширення бізнесу, й на ще деякі бюрократичні норми. Тобто Аня, думала собі, що Джемаль, хоч і сволота найвищої категорії, але не розкопуватиме, фінансове становище Ониськевичів, до фундаменту.
Але перш ніж, зателефонувати Марійці й просити пришвидшити підписання партнерства, Анна, відкрила листа від ще одного представника Караоглу – Алі_Онура. Хлопець звісно, що писав його англійською, і Аня, повільно вчитуючись у кожне слово перекладала.
А у листі мова йшла, ось про що: «Аня. Доброго тобі дня. Дякуємо, за пропозицію погостювати у вас, ми подумаємо над цим, бо вже забронювали номера у готелі. Я б просив, ніж ми, приїдемо, підготуй сценарій фото-сесії, і домовся із співвласницею вашого магазину Марією, адже і вона повинна бути на фото. Я тобі відсилаю декілька ескізів та фото із колекції, щоб ти знала у якому напрямку все підготувати. З аеропорту нас забере ваша машина? Чи нам брати таксі? Чекатиму на твій звіт у вівторок, можливо ще дещо змінимо, тому пиши.»
Прочитавши й осмисливши усе, що написали їй ті двоє, Аня взяла мобільний тай телефонувала Марічці, паралельно набираючи листа у відповідь Алі-Онуру .
«Алі, я домовлюся про фото сесію, час та місце її проведення у наступний понеділок, адже так з фінансової сторони буде легше, і щоб ваш дядько Джемаль, не бідкався. Що ми все заздалегідь не підготували й тому витратили трошки більше грошей. На основі цієї інформації, спланую сценарій. Якщо не зможете скасувати бронювання у готелі, напиши мені, я спробую, тут на місці усе владнати. І ще я передивилась деякі фото, що ти, надіслав, вони просто неймовірні, і мені аж захотілося поміряти 3 сукні. До зв’язку. Анна.»
Хоч вже була 10-та хвилина по 11 ранку, Марійка, ще спала у теплому ліжку й бачила кольорові сни. За доволі довгий час, їй приснився Дмитро й Яра. Так як Марічка, дуже переживала за сестру і вже за її колишнього кавалера, який настирливо добивався дівчини, та ще й нещодавно телефонував Марічці, мовляв, він так сильно й по справжньому покохав Ярину, що жити без неї не може й Марічка просто зобов’язана переконати сестру у його почуттях. Але так як Марічку, недолюблювала Діму, хоч на це і не було вагомих причин, та взагалі причин не було, просто їй цей друзяка її двоюрідного брата, давним-давно не подобався, дівчина й не збиралась допомагати йому у стосунках із сестрою. Марі, вирішила, якщо Дімочка, буде її та Яру діставати, то вона поговорить із Олегом, щоб врозумив свого друга, адже сестра почала зустрічатись із Андрієм, і була дуже щаслива, тай нещодавно за родинною вечерею, Андрій, який все ж вирішив йти вчитись у семінарію, запропонував не те щоб дружити сімями, а вже поволі готуватись до весілля. У родині Маньків-Чайок, лише посміялись, над такою пропозицією юнака, але бабуся Параска, від того дня, називає хлопця зятем й дуже радіє за молодшу онучку. Пробудившись через дзвінок Ані, Марі не встигла осмислити, чого б це їй снився Дмитро у брудних кедах, та ще й із квітами для Яри…
«Що вже сталось?», подумала дівчина.
--- Алло. – сказала Аня.
--- Привіт, щось сталось? – схвильовано промовила Марічка.
--- Привіт, Так сталося - Аня була дуже знервована, але намагалась говорити спокійно.
-- Аня, не тягни, а розказуй – не на жарт цей дзвінок перелякав Марічку,
--Марійко, пам’ятаєш, мої фото із Туреччини? – із далеку розпочала Аня.
-- Ті, де ви із Іваном, і якимось хлопцем та його сестрою відвідували найяскравіші споруди Стамбулу, та інших мальовничих місць Туреччини?
-- Так, саме ті фото. – схвильовано продовжувала Аня – Так, ось, цей хлопець із своїм дядьком та сестрою, прилітають в Україну на початку червня, і мама вже мені доручила, щоб я подзвонила до тебе й дізналась чи ви приймаєте умови нашої угоди чи можливо можна щось під коректувати...
--- То це терміново?
---- Як бачиш, уже дуже терміново.
--- Знаєш, Ань, ми, вирішили угоду показати, юристу. Якщо він схвально прокоментує, усі нюанси, то зможемо підпитати угоду, як найшвидше.
--- Юристу? Ви, нам не довіряєте, чи як?
--- Довіряємо, але у вас усе по іншому. Магазином займається твоя мама з татом, вони більше орієнтуються у цьому, а мені прийдеться розраховувати лише на себе, адже бабусі чим день тим гірше й батьки потрібніші тут, та ще й у Яри випускний і їй потрібна підтримка моєї мами, адже вона так переживає, що не вступить у омріяний ВУЗ, що всі ми вже переживаємо із нею за одно. Як бачиш, проблем і у нас вистарчає, тому магазин у найближчий час ляже на мої тендітні плечі, але я думаю, ми швиденько все вивчимо у угоді й вже тоді проведемо діалог. .
--- У такому разі показуйте юристу. Але знай, ми, не налаштовані на якісь підводні течії. Наша пропозиція є справді чесною, адже ти, сама знаєш, яка у нас ситуація із кредитом.
--- Ок, не будемо про це. Краще скажи, чому у тебе такий радісний голос?
--- Я, радію, що зможу відплатити Алі-Онуру, та Айшенур. Я їм влаштую незабутні вихідні у Мазох-кафе, за їхні приколи наді мною.
--- Ооойой, стережіться, Анна Хатун, виходить на шлях помсти…
Аня розповіла подрузі, що Алі-Онур, разом із Іваном, розробили надзвичайний дизайн для цілої колекції. І ще додала, що дизайнерським дім Кара-оглу, якраз шукає моделей для цієї колекції, якраз серед молодих дівчат, які мають ділове відношення до бренду.
--- А, ти, не хотіла спробувати себе у ролі моделі? – поцікавилась у подруги Анна.
--- Хто я? Та я ж не худенька леді…
--- Якщо я тебе питаю, то ти, підходиш! – мало не крикнула Аня. – Я планую, ще Софі вмовити, адже, вона як каже, моя мама, наша майбутня невістка, крім того у нас вже є одна модель, - Айшенур. Розумієш, це така фото-сесія, для промоції бренду. Це б був оригінальний піар-хід, від нашого магазину, та і у Туреччині, ви б стали зірками… Мені, на літо запропонували відвідати деякі заходи у Стамбулі, як моделі й я от роздумую, над пропозицією, хоча ще із Айше пораджуся, адже не гоже мені. Як партнерці Караоглу, рекламувати одяг конкурентів…
--- А коли потрібно приступати до підготовки? – з зацікавленням питала Марічка
--- Я так думаю, що у суботу 1 червня, вони приїдуть, а десь у понеділок треба буде провести фото сесію. Крім того, тобі взагалі не потрібно переживати, ти ж танцюєш на публіку.
--- Аню, я хотіла б прийти, до вас, і поговорити із Іваном, щодо одного питання. Він може попросити Романа, що в СБУ, працює, під їхати до вас, чи може до мене?
--- Що у тебе сталось, що тобі потрібна людина із СБУ? Мені можна розказати?
--- Це не телефонна розмова. Просто скажи. Івану… - дівчина замислилась, чи казати подрузі, кінець речення, - що я його дуже прошу допомогти.
--- Ти, мене, лякаєш! – стривожено говорила Аня
--- Якби ти, знала на скільки мені страшно. Ти б мовчала.
--- Добре, я його заставлю, зв’язатися із Романом, а ти, не панікуй. Ми, чим зможемо допоможемо. Я незабула, як ти, нас виручила зимою у магазині.
--- Тільки твоїй мамі ні слова! – застерегла подругу Марійка.
--- Я могила. – прошепотіла Аня. – добренько, маю йти подивитись чи я зуміла синець вивести, тому прощаюсь!
--- Синець? – перепитала Марічка. – який синець?
--- Я розійшлась із тим гопніком, я його кинула! – гордовито промовила Анна, - але те падло, вдарило мене, і тепер у мене на пів щоки синяк!
--- Бог, ти, мій, милий! Але правильно зробила, що кинула цього психа.
--- Мамі я сказала, що на мене напав невідомий. Тому мовчи, й ти.
--- Це зрозуміло, що я нічого не скажу, лишнього.
--- І якщо Іван не поговорить із Романом, то йому подзвоню я і призначу зустріч. То коли ти, до Львова, повертаєшся?
--- Завтра по обіді. Десь 4, 5 буду вдома.
--- Якщо будуть новини, щодо твого прохання, я СМС-ну, бо це ж таємниця?
--- Ні. Ні, ніяких СМС, мама може прочитати, краще зателефонуй. Якщо не я візьму слухавку. Просо скажеш, що запрошуєш у гості. І вкажеш час.
--- Домовились. Наразі па. – промовила Аня.
--- Бувай здорова. Дякую. – попрощалась із подругою Марічка.
Марічка, хоч і танцювала на публіку, але ніколи не була моделлю і ідея щодо фото-сесії, ввела дівчину у ступор. Обставини складались на користь того, що їй потрібно як найшвидше включатись у роботу магазину,, адже про нову колекцію дівчина не знала нічого. Марійка, усвідомлювала, що хоч на сайт бренду Кара-оглу, не має фото й опису нової колекції, але вона принаймні зможе заочно познайомитись із її турецькими діловими партнерами. Перечитавши історію створення бренду, й дізнавшись, що у наслідниці Караоглу - Айшенур, можливо скоро весілля. Марічка, подумала, що добре б було, приготувати подарунок для нареченої. Пригадавши успіх своїх прикрас, вона подумки уявила дизайн подарункового набору, тай сіла робити ескіз. За декілька хвилин, усе було готове, лише б брати та втілювати у життя. Щоб переконатися, що дизайн розробленого нею намиста, припаде до душі Айшенур, дівчина, сиділа та переглядала останні модні тенденції прикрас у Туреччині. На перший погляд намисто для Айшенур було із східним колоритом. У голові його дизайнера, промайнула думка, що це намисто можна назвати, «Турецький Присмак»
редакція 16.02.2016.р.
(С) Оксана Олійник