КАЗКА ДЛЯ ТЕАТРУ
(Леонід Філатов, за мотивами російського фольклору, уривок 2)
Скоморох-потішник
А цар не втрачає часу, як заведений –
Приймає посла людожерського племені.
Лондони й Парижі змастили лижі,
Царю залишилися посли пожиже!
Цар перед послом так і скаче козлом:
Мовляв, ось тобі донька-лапка, бери її - і крапка!
Мабуть справи вже зовсім худі, раз дійшло до такої біди!
Ну та ладно, буває й гірше - аби дівці чоловіка скоріше..
Цар
Добрий день, веселий час! Раді бачити вас в нас!
Вері гуд, салам алейкум, бона сера, вас іст дас!
Хто ви родом?.. Хто в рідні?.. Ви одружені чи ні?
Не бажаєте чи з фройлен тет а тет погомоні?
Нянька
Перед ким, старий ти біс, політесом розодивсь?
Твій посол, я вибачаюсь, третій день як з пальми зліз!
Будь на нім хоча б картуз, не такий би був конфуз,
А на ньому ж з одежини - аж нічого, окрім бус!..
Цар
Ти - шпигунка, точно, факт! Що ні брякнешь - все не в такт!
Ти ж з усім цим закордонном весь порушила контакт!
Я чекаю рік гінців, а вона їх – геть з сінців!
За кого ж тоді царівну віддамо в кінці кінців?
Нянька
Ти поглянь йому в лице: в вуха, в ніс – там скрізь кільце!
Та й рябав нього вся шкіра, як зозулине яйце!..
Навіть я – такі діла - з ним у ліжко б не лягла!
Так невже ж я нашу дівку за такого б віддала?..
Цар
Коли шанси на нулі, скарб шукають і в золі!
Дівка теж у сенсі пики - я б сказав не крем брюле!
Їй зійде тепер любий - хоч горбатий, хоч рябий,
Бо до нас тепер юрбою вже не ломляться й рябі!..
Нянька
Але він же з диких місць, подивись-но, що він їсть!
Бачив вазу ту, з топазу? Ірод зжер – ну, хоч хрестись!
Лиходій, якби просив, лососини чи груздів,
Так жере ж все, що попало, від фарфору до цвяхів!
Цар
Що ні просить - він в гостях! Все неси, забувши жах!
Дефіциту ж в нас немає в порцеляні, чи в цвяхах?
Як лосось не в апетит, хай жере, чого кортить.
Ти підсунь йому на пробу колчедан і апатит.
Нянька
Та посли - їм дай хоч гать! На халяву все з'їдять!
Може, він не небезпечний, та хай стежать: тать є тать!
Ти скажи йому, як тесть: Жри, але, мовляв, знай честь!
Бо колись він у запалі і дружину з'їсть – ось хрест!
Царівна
Щоб з таким - у світ, мін гер? Ну вже дудки!.. Не тепер!..
Він і так то непоказний, та до того й людожер!..
Та нехай він, троглодит, всю мене озолотить,
Пристрасті хоч будь-якої він в мені не породить!
Цар
Ти посла то відзови та побудь з ним візаві,
А обтерпишся маленько - до любові, се ля ві!
А кол цей троглодит вже розгледить весь твій вид,
Він до людоїдства втратить вже навіки апетит!..
Царівна
Хоч, папаша, йди війною, право вибору за мною!
Отруюся, а не стану людожера пристяжною!
А якщо зробив би от пропозицію Федот,
Той для мене з кандидатів саме той був, о май гот!..
Цар
Зарядила, «о, май гот!», що ні слово - то Федот!
Мов, немає крім Федота ні печалей, ні турбот!
Твій Федот тепер на дні, в океанській глибині,
А у тих, хто вже втопився, всі дружини не в ціні!..
Царівна
Коли так воно і є, їжа – діло не моє!
Ось тобі моя, папаша, політична помста це!
Ось не їстиму ікру, як звичайно, по відру,
І, на виснаження грунті - занедужаю й помру!..
Цар
Де ні плюнь, куди ні ткни, від міністрів до рідні
Всі суцільні вільнодумці, шкідники кругои одні!..
Ну життя - у горлі ком! Співчуття нема ні в ком!
Відшукаю ліс глухіше, попрацюю лісником!..