Хто ще живе у тій країні,
якої вже давно нема?
Поглинула пітьма й недоля,
майже століття забрала.
Недоля забирала із собою,
тюрму, де нищили весь цвіт,
а хтось живе у ній ще й досі,
в уяві залишить своїй.
А може час вже прокидатись
від довгого й страшного сну?
Дивитись на життя, а не у ящик,
де зомбовежу лиходій ввімкнув.
І хоч не всі лихі із неї звуки,
бува хороших мало зазвичай,
послухаєш, як каркають ті круки
над полем із полеглими, то знай.
Картина із інтернету.
12.2015.
Продовження: http://www.proza.ru/2016/01/26/2498