Магія свіжого снігу. Вранці, коли ти, малий, виходиш в холодну веранду, ще такий заспаний, теплий, як маковий пиріжок і дивишся зачаровано в сад. Білий, білий пухкий сніжисько лежить на яблунях, грушах, вишнях. На землі, що не встигла вночі замерзнуть. Ще не прометена доріжка до погребу, до криниці, а лише до воріт. І все! Тобі вже не спиться. Хочеться хутчій вдягнутися і на двір. Яке там какао, який сніданок! Де мої лижі, де санки?
Падає сніг сьому годину поспіль. Січкою сиплеться. Лапато кружляє, лягає на крони, вкриває все: будинки, авто, диваків таких, як я. Іду лісопарком в парці теплій, пробиваю дорогу мартенсами, зашнурованими до колін. Ялини і клени, дуби і туї в білих халатах стоять заснулі, замаскувалися. Падає сніг. Життя іде. З кола в коло, з еліпса у спіраль. Магія снігу не випускає ніколи зі своїх ніжних, м'яких лап.