Степ, широкий, засніжений, мовчазний, урочистий. Вітрила хмарин грають уявою, пропливаючи по сонцю. Здається, що воно задрімало. Йому так гарно в гладкій, колючій синяві. Йому спокійно.
Вітер жене сонми кришталевих краплин по білій пустелі. Вони наповзають на снігові бархани. Якщо лягти, притулитися до снігу головою і дивитися вдалину, здається, що це пустельна, холодна планета. Не затишна, ладна Земля, а щось чуже, скеля в порожнечі космосу, загорнута в снігову ковдру.
Крижаний, але принадний своєю неосяжністю і чистотою степ. Іноді на шляху зустрічаються артефакти – меліорація. Степ, зритий черв’ями каналів на шматки ламаних геометричних форм. Струмки вітру стікають в улоговини та закручуються, створюючи химерні, крихкі шапки, козирки, хвилі. Заячі та лисячі стежки хапають погляд і ведуть його від хащів комишу к кущам, і там і тут гніздами по рівнині.
Одна, єдина жива точка миттєво руйнує ілюзії. Ворон. Його рухи легкі і красиві. Він не летить, а пливе в потоках вітру! Він помітив людину з дивними, довгими ногами, ковзаючого по снігу, і починається гра. Ворон робить коло, заходить ззаду, кричить слова, котрі людина ніколи не зрозуміє, але відчує, і закручує своє тіло в траєкторію, звану асами “бочкою”! Головна відміна в тому, що ворон спочатку зображає падіння каменем, а через метр-два такого удаваного падіння одразу завертає бочку. Робить ще коло і повторює фігуру двічі поспіль. Він малює лінії на небі с витонченою легкістю, і нагадує зухвалого молодого лихача. Рухи його крил точні і ледве помітні. Оберт бочкою він робить, підвернув крайнє оперення крил в прямі кути, в супротивних напрямках. На третьому колі знову кличе, виконує затяжне падіння і знову бочку. Нарешті гра йому набридла, він улітає, перетворившись знов на точку.
Холод заповзає глибоко в легені. Там він таїться змієм. Його мета – знерухоміти, заморозити. Так він зберігає таємниці степів вік за віком. Страж чистоти і безмовності. Якщо зупинитись, він вб’є за декілька десятків хвилин. Тіло вступає в протистояння, щоб вижити. Треба повертатись до людей.
Тиша, дзвінка, вітряна, біла тиша.