Зимонька-красуня працювала,
на ослінчик відпочити присідала,
бо сніг розсипала над полями,
щоб восени урожай був з нами.
Озера скувала із льоду мостами
і укрила глибоко снігами,
покривала снігом дороги,
щоб ховати печалі й тривоги.
Мережива чарівні наплітала,
дерева серпанками прикрашала,
заблищало крижане намисто
у бурульках і краплинах чистих.
Тепер зимонька присіла,
а чи все зробить зуміла?
Минулого урожаю з нею колоски,
щоб у році наступному росли.
Калиноньці із нею дорости,
лісам і полю додавать краси,
тепер, зимо, відпочивай
і над полями спокій розсівай.
Фотографія із інтернету.
20.01.2016.